Рішення № 26126786, 18.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.09.12 р. Справа № 5006/12/134/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Іллічівського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

про стягнення 6733,61грн., розірвання договору №378 від 16.11.2005р. та зобов'язання відповідача демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами.

від Прокурора: Лисенко С.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Затворницька О.М. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Прокурором Іллічівського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про стягнення 6733,61грн., розірвання договору №378 від 16.11.2005р. та зобов'язання відповідача демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №378 від 16.11.2005р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за користування місцем для розміщення рекламоносіїв, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 6733,61грн. Крім того прокурор зазначає, що відповідачем не був дотриманий порядок розрахунків за користування місцями розміщення зовнішньої реклами, що свідчить про істотне порушення відповідачем зобов'язань, у зв'язку із чим позивач просить розірвати договір та зобов'язати відповідача демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами. За твердженням прокурора зазначені порушення умов договору спричиняють шкоду економічним інтересам держави, оскільки порушується порядок надходження коштів до місцевого бюджету.

Представник виконавчого комітету Маріупольської міської ради 30.08.2012р. надав суду пояснення по справі, в яких зазначає, що позов прокурора підтримує у повному обсязі та стверджує, що відповідач не виконує зобов'язання за договором, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в розмірі 6733,61грн., що є підставою для розірвання договору та зобов'язання відповідача демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами.

У судовому засідання представником виконкому Маріупольської міської ради було заявлено клопотання про відмову від позову в частині розірвання договору від 16.11.2005р. №378, у зв'язку із тим, що строк даного договору закінчився 16.11.2010р. та продовжено його не було. Прокурор проти даного клопотання не заперечував.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз. 3 п.3.9.1. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням прокурора та представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради №378 від 16.11.2005р. надано дозвіл Приватному підприємцю ОСОБА_1 на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (сітілайти розміром 1,2*1,8м. - 16шт., з яких 8 соціальна реклама) терміном на 5 років, згідно із встановленим порядком.

На виконання даного рішення між Маріупольською міською радою (Адміністрація) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Розповсюджувач зовнішньої реклами) 16 листопада 2005р. було укладено договір №378.

Відповідно до умов укладеного договору (п.1.1.) Адміністрація надає, а Розповсюджувач приймає в тимчасове користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами: сітілайти розміром 1,2*1,8м. - 8шт. за адресами: пр-т Леніна (від вул. Зелинського до вул. Купріна) 2шт., пр-т Леніна (від вул. Купрін до вул. Краснофлотській) - 6шт.

Відповідно до п.2 договору термін цього договору становить 5 років. Розповсюджувач зовнішньої реклами повинен протягом 5 діб після закінчення терміну демонтувати спеціальну конструкцію та привести місце розміщення в належний вигляд. Якщо по закінчені цього терміну Розповсюджувач зовнішньої реклами викаже бажання продовжити термін дії цього договору, він зобов'язаний подати заяву на ім'я керівника робочого органу за 30 діб до закінчення терміну.

Згідно п.3.1. договору Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний внести протягом 10 робочих днів, із дня отримання договору до міського бюджету встановлену договором плату в повному обсязі, а при надання розстрочки платежу, перший платіж.

За приписами п.4. договору за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, Розповсюджувач протягом п'яти років сплачує на рахунок місцевого бюджету м. Маріуполя 5313,00грн.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печаткою позивача.

У зв'язку із неповною сплатою відповідачем суми за користування місцями розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами позивачем було надіслано на його адресу претензію №1 від 24.02.2012р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 6733,61грн.

Відтак за розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 6733,61грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту. Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами, регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067.

Частиною 1 ст.143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до приписів ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Частиною 1 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно п.1 ст.16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, встановлено, що зовнішня реклама розміщуються на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

16.11.2005р. за №378 виконавчим комітетом Маріупольської міської ради прийнято рішення «Про надання дозволу на розміщення конструкцій зовнішньої реклами приватного підприємця ОСОБА_1.».

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067 передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Плата за користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється на договірних засадах з його власником, що саме було передбачено за умовами п.4 Договору №378 від 16.11.2005р. між позивачем та відповідачем.

Згідно до вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно приписів статей 759, 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню плати за користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №378 від 16.11.2005р. належним чином не виконав, плату за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами за період з 2005р. по 2009р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 6733,61грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості сумі 6733,61грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про розірвання договору №378 від 16.11.2005р. представником виконкому Маріупольської міської ради було заявлено клопотання про відмову від позову в цій частині, у зв'язку із тим, що договір припинив свою дію 16.11.2010р. та питання щодо продовження даного договору, як це передбачено вимогами ЦК України та ГК України вирішено не було. Прокурор проти даного клопотання не заперечував.

Відповідно до положень п.4. ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши дане клопотання суд дійшов висновку прийняти відмову позивача від позову з підстав передбачених ст.78 ГПК України, як таку, що не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до приписів п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню при відмові позивача від позову та прийнятті цієї відмови господарським судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, провадження по справі в частині розірвання договору №378 від 16.11.2005р. підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами - рекламні сітілайти, розміром 1,2*1,8 у кількості 8 одиниць суд зазначає наступне.

Згідно вимог передбачених ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України встановлено, що засобами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути застосовані, як припинення дії, яка порушує право, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що уразі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ, в даному випадку відповідач повинен звільнити земельну ділянку та здійснити демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за вказаними адресами де вони розташовані.

Крім того відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно приписів ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи строк дії договору закінчився 16.11.2010р., питання щодо продовження договору між сторонами не розглядалося, договір не подовжено. Тобто, після спливу строку дії договору відповідач продовжує незаконно користуватися місцем тимчасового розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами. Документів, які б підтверджували право відповідача на користування місцем тимчасового розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами відповідачем до матеріалів справи не надано. Відтак вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами - рекламні сітістайли, розміром 1,20*1,80, у кількості 8 одиниць за адресами: пр-т Леніна (від вул. Зелінського до вул. Купріна) 2 одиниці, пр-т Леніна (від вул. Купріна до вул. Краснофлотської) - 6 одиниць є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.84 ГПК України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - демонтувати рекламні конструкції) суд має вказати строк вчинення відповідної дії.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст. 11, 16, 391, 525, 526, 626, 629, 632, 759, 762, 785 ЦК України, ст.ст.20, 67, 174 ГК України, ст.ст.11, 29 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.16 Закону України "Про рекламу" та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 43, 49, 75, 78, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора Іллічівського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про стягнення 6733,61грн., розірвання договору №378 від 16.11.2005р. та зобов'язання відповідача демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами, задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині позовних вимог про розірвання договору №378 від 16.11.2005р., укладеного між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради та Приватним підприємцем ОСОБА_1, у зв'язку із відмовою позивача від позову

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (87510, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь виконавчого комітету Маріупольської міської ради (міський бюджет м. Маріуполя, р/р 31413544700051 у банку ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код платежу 24060300, код ЄДРПОУ 34686694) заборгованість в сумі 6733,61грн.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (87510, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами - рекламні сітілайти, розміром 1,20*1,80, у кількості 8 одиниць за адресами: пр-т Леніна (від вул. Зелінського до вул. Купріна) 2 одиниці, пр-т Леніна (від вул. Купріна до вул. Краснофлотської) - 6 одиниць, впродовж 10 календарних днів з дня набрання рішення законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (87510, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 2682,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.09.2012р.

Суддя Тоцький С.В.