Рішення № 26126716, 20.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.08.12 р. Справа № 5006/47/62/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (02100, місто Київ, вулиця І. Дубового, будинок № 18; код ЄДРПОУ - 31704186)

до Приватного акціонерн?ого товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83001, місто Донецьк, вулиця Постишева, будинок № 60, 7 поверх; код ЄДРПОУ - 331650052)

за участю третьої о?соби, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (83016, АДРЕСА_1)

про відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 249,82 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компан?ія «Провіта» зверну?лося до господа?рського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 249,82 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту, добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, добровільного страхування від нещасних випадків на транспорті та добровільного страхування майна № 460/44/3005153 від 25.10.2010; повідомлення ОСОБА_2 про настання страхового випадку від 12.10.2011; довідку інспектора відділу оформлення матеріалів ДТП та дізнання ДАІ міста Донецька Паніна В.В.; розгорнуту довідку № 8893361 про дорожньо-транспортну пригоду від 27.10.2011; висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 130/10 від 28.10.2011; заяву ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування від 31.10.2011; страховий акт № 44-10176/1 від 04.11.2011 до договору № 17-44-3005153 від 25.10.2010; платіжне доручення № 43144 від 08.11.2011; постанову Ленінського районного суду міста Донецька від 14.11.2011 відносно ОСОБА_1; претензію на виплату страхового відшкодування на адресу відповідача від 14.02.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями 9, 35, 36, 37 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», статями 979, 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статтею 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27 липня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду, а також з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1;

- витребувано з Ленінського районного суду міста Донецька справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 06 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 20 серпня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін та невиконанням вимог ухвали суду від 27 липня 2012 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням відповідального по справі юрисконсульта до міста Кременчук.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заява про розгляд справи у відсутності представника не надходила.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду надав письмові пояснення, в яких просить розгляд справи проводити без його участі, та зазначає, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 12 жовтня 2011 року за участю його автомобіля та автомобіля марки «Субару», сталася саме з його вини.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомлених представників сторін, і ненадання відповідачем певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

25 жовтня 2010 року між товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі - позивач) та ОСОБА_2 було укладено договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту, добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, добровільного страхування від нещасних випадків на транспорті та добровільного страхування майна № 460/44/3005153 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси ОСОБА_2, пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «Subaru Outback» (далі - Субару), державний номерний знак НОМЕР_1, від страхових ризиків, зокрема і ДТП (а.с. 13-17).

12 жовтня 2011 року на вулиці Куйбишева в напрямку проспекту Ленінського у місті Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 з автомобілем марки «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічних пошкоджень.

Строк дії Договору страхування визначений з 26 жовтня 2010 року по 25 жовтня 2011 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 12 жовтня 2011 року автомобіль марки «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, був застрахований позивачем.

З довідки інспектора відділу оформлення матеріалів ДТП та дізнання ДАІ міста Донецька Паніна В.В. вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження заднього бамперу (а.с. 18).

Крім того, з розгорнутої довідки № 8893361 про дорожньо-транспорту пригоду вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 12 жовтня 2011 року за участю автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 13.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 19-20).

Постановою Ленінського районного суду міста Донецька від 14 листопада 2011 року, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 21).

12 жовтня 2011 року на адресу позивача від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про настання страхового випадку за участю застрахованого автомобіля марки «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 22-23).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля марки «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1, позивачем призначено експерте автотоварознавче дослідження.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 130/10 від 28 жовтня 2011 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-консалтингове бюро», вартість відновлювального ремонту автомобіля Subaru Outback, реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, на час проведення дослідження становить 2 883,82 гривень (а.с. 26-33).

31 жовтня 2011 року до позивача звернулась застрахована особа - ОСОБА_2, із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 24).

Позивачем дорожньо-транспорту пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до сформованого страхового акту № 44-10176/1 від 04 листопада 2011 року, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті власнику автомобіля марки «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1, на виконання умов Договору страхування становить 2 249,82 гривень (а.с. 41).

На підставі повідомлення ОСОБА_2 про настання страхового випадку від 12.10.2011, висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 130/10 від 28.10.2011, заяви ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування від 31.10.2011, сформованого страхового акту № 44-10176/1від 04.11.2011, позивач на виконання умов Договору страхування здійснив ОСОБА_2 виплату страхового відшкодування у розмірі 2 249,82 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 43144 від 08 листопада 2011 року (а.с. 13).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Ленінського районного суду міста Донецька від 14 листопада 2011 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 12 жовтня 2011 року сталася саме з вини ОСОБА_1, який керуючи автомобілем марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_2, не вибрав безпечну дистанцію та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічних пошкоджень.

Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_1, залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність ОСОБА_1 - власника автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_2, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (12.10.2011) була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», на підставі полісу серії АА № 7113315, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза складає 0,00 гривень (а.с. 68).

Отже, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_2, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», надіслав відповідачу претензію від 14 лютого 2012 року про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 44-46).

Як стверджує позивач, претензію відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 249,82 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак НОМЕР_2, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані ним збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 249,82 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність наведених обставин і приписів закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 979, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з додатко?вою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83001, місто Донецьк, вулиця Постишева, будинок № 60, 7 поверх; код ЄДРПОУ - 331650052, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (02100, місто Київ, вулиця І. Дубового, будинок № 18; код ЄДРПОУ - 31704186, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 249,82 гривень, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, а всього 3859 (три тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 32 копійки.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 20.08.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2012.

Суддя Фурсова С.М.