Рішення № 26126689, 14.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.08.12 р. Справа № 5006/47/32/2012(5017/437/2012)

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок № 8, 3-й під'їзд, 6 поверх; код ЄДРПОУ - 20474912)

до Приватного акціонерн?ого товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

ОСОБА_1 (04215, АДРЕСА_1)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- на стороні відповідача - ПАТ «Холдингова компанія «Бліцінформ» (02156, місто Київ, вулиці Кіото, будинок № 25);

- на стороні відповідача - ОСОБА_2 (02217, АДРЕСА_2).

про відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 27 756,71 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з'явились

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариств?о «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до господарського суд?у міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 27 756,71 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір страхування наземного транспорту серії ИБ № 2103077/05АК-КР від 10.09.2008; заяву ОСОБА_3 про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 28.10.2008; розгорнуту довідку ВДАІ з обслуговування Деснянського району про дорожньо-транспортну пригоду № 10/78221 від 30.10.2008; висновок спеціаліста № 872 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 07.11.2008; розрахунок страхового відшкодування від 12.11.2008; страховий акт № 12315/08/05/11 від 24.12.2008; платіжне доручення № 14442 від 26.12.2008; постанову Деснянського районного суду міста Києва від 29.10.2008 відносно ОСОБА_2; постанову Деснянського районного суду міста Києва від 29.10.2008 відносно ОСОБА_1; претензію про відшкодування збитків в порядку регресу надіслану на адресу відповідача від 17.08.2011 № РГ/12315/08/4; поліс серії ВВ № 5743381.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями 9, 22, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», статями 993, 1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03 січня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01 лютого 2012 року зазначену справу передано за підсудністю до господарського суду Одеської області, оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: 65125, АДРЕСА_3.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 14 лютого 2012 року справу прийнято до провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26 квітня 2012 року залучено в якості іншого відповідача - ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 червня 2012 року справу передано за підсудністю до господарського суду Донецької області, оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: 83053, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрська, 111.

20 червня 2012 року справа надійшла на адресу господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21 червня 2012 року справу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 09 липня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09 липня 2012 року розгляд справи відкладено до 16 липня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін та відповідача ОСОБА_1, невиконанням вимог ухвали суду від 21 червня 2012 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи судом проведено такі дії:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ «Холдингова компанія «Бліцінформ»;

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2;

- витребувано з Деснянського районного суду міста Києва справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 липня 2012 року розгляд справи відкладено до 26 липня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін та відповідача ОСОБА_1, невиконанням вимог ухвали суду від 09 липня 2012 року, ненадходженням на адресу суду витребуваних матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 липня 2012 року розгляд справи відкладено до 14 серпня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін та відповідача ОСОБА_1, невиконанням вимог ухвал суду від 09 липня 2012 року та 16 липня 2012 року, ненадходженням на адресу суду витребуваних матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

Представник третьої особи - ПАТ «Холдингова компанія «Бліцінформ» на виконання вимог ухвал суду від 09 липня 2012 року та 16 липня 2012 року письмових пояснень щодо обставин справи не надав.

Третя особа - ОСОБА_2 на виконання вимог ухвал суду від 09 липня 2012 року та 16 липня 2012 року надіслав на адресу суду письмові пояснення щодо обставин справи.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

10 вересня 2008 року між ЗАТ «Страхова компанія «Український страховий альянс» (правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування») (далі - позивач) та ОСОБА_4 було укладено договір страхування наземного транспорту серії ИБ № 2103077/05АК-КР (далі - Договір страхування), згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси ОСОБА_4, пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» (далі - Мітсубісі), державний номерний знак НОМЕР_1, від страхових ризиків, зокрема і ДТП (а.с. 15-19).

28 жовтня 2008 року на проспекті Ватутіна в місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 з автомобілем марки «Фіат», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1. У свою чергу ОСОБА_1 скоїв зіткнення з автомобілем «Мазда», державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_5, автомобілем «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_6, автомобілем «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого зазначені транспортні засоби отримали механічних пошкоджень.

Строк дії Договору страхування визначений з 00 год. 00 хв. 11 вересня 2008 року до 24 год. 00 хв. 10 вересня 2009 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 28 жовтня 2008 року автомобіль марки «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, був застрахований позивачем.

З розгорнутої довідки про дорожньо-транспорту пригоду, що видана ВДАІ з обслуговування Деснянського району № 10/78221 від 30 жовтня 2008 року вбачається, що вищевказана дорожньо-транспортної пригода сталася внаслідок порушення водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим відносно останніх було складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП (а.с. 27).

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2008 року, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі чотирьох неоподаткованих доходів громадян (а.с. 45).

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2008 року, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців (а.с. 46).

28 жовтня 2008 року на адресу позивача від ОСОБА_3 надійшла заява про настання страхового випадку за участю застрахованого автомобіля марки «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 20-25).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля марки «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, проведено автотоварознавче дослідження.

Відповідно до висновку спеціаліста № 872 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 07 листопада 2008 року, проведеного судовим експортом-автотоварознавцем ОСОБА_7, (свідоцтво Міністерства юстиції України про присвоєння кваліфікації судового експерта-автотоварознавця по спеціальності 12.2 «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу № 49 від 29 червня 1999 року, продовжене до 14 липня 2009 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТВ, складає 28 973,59 гривень (а.с. 30-34).

Позивачем дорожньо-транспорту пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до сформованого страхового акту № 12315/08/05/11 від 24 грудня 2008 року, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті власнику автомобіля марки «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, на виконання умов Договору страхування становить 27 756,71 гривень (а.с. 28), відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 12 листопада 2008 року (а.с. 29).

На підставі заяви ОСОБА_3 про настання страхового випадку від 28 жовтня 2008 року, висновку спеціаліста № 872 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 07 листопада 2008 року, сформованого страхового акту № 12315/08/05/11 від 24 грудня 2008 року, розрахунку страхового відшкодування від 12 листопада 2008 року, позивач на виконання умов Договору страхування здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 27 756,71 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 14442 від 26 грудня 2008 року (а.с. 44).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Позивач при зверненні до господарського суду з вказаною позовною заявою, прохав стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 27 756,71 гривень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26 квітня 2012 року залучено в якості іншого відповідача - ОСОБА_1.

З письмових пояснень представника позивача № РГ/12315/08/4, які надійшли на адресу господарського суду 13 серпня 2012 року вбачається, що у зв'язку з однаковим ступенем вини двох учасників дорожньо-транспортної пригоди, сума збитків повинна бути розподілена пропорційно між двома винними особами у відповідності до статті 1188 ЦК України. Таким чином, просить суд прийняти рішення та стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» половину суми завданих збитків.

Відповідно до статті 21 ГПК України, сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно статті 1 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Пунктом першим статті 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуюче те, що другим відповідачем у справі є фізична особа - ОСОБА_1, який не може бути стороною у господарській справі, то провадження щодо нього підлягає припиненню.

При цьому, задовольняючи решту позовних вимог суд виходить з наступного.

З матеріалів справи, в тому числі з постанов Деснянського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2008 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 28 жовтня 2008 року сталася саме з вини ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які порушили вимоги пунктів 12.1, 13.1 ПДР України, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Під час розгляду справи господарським судом Одеської області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити, з огляду на те, що саме ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, зокрема і за пошкодження автомобіля «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4. У свою чергу ОСОБА_2 визнано винним у пошкодженні іншого автомобіля.

Відхиляючи відзив відповідача, суд виходить з того, що в матеріалах справи міститься схема розташування транспортних засобів під час дорожньо-транспортної пригоди, яка чітко відображає, що транспортні засоби стоять один за одним, тим самим утворюючи ряд пошкоджень автомобілів. З розгорнутої довідки про дорожньо-транспорту пригоду № 10/78221 від 30 жовтня 2008 року можливо прослідкувати етапи дорожньо-транспортної пригоди. Також вказана довідка чітко фіксує правопорушення двох учасників даної пригоди щодо недодержання правил дорожнього руху за однаковими пунктами.

Таким чином, вищевказана дорожньо-транспортної пригода сталася внаслідок порушення водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим відносно останніх було складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП.

Постановами Деснянського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2008 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було визнано винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Дослідивши усі матеріали справи можна дійти висновку, що водії автомобілів «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_2 та автомобіля «Фіат», державний номерний знак НОМЕР_3, ОСОБА_1, не дотримуючись правил дорожнього руху створили аварійну обстановку внаслідок чого відбувалась дорожньо-транспортна пригода за участю п'яти автомобілів, які отримали механічних пошкоджень.

Відтак, посилання представника відповідача на ту обставину, що їх страхувальник не завдав пошкоджень іншим автомобілям є безпідставними, з огляду на те, що в даній справі чітко прослідковується причинно-наслідковий зв'язок між недотриманням правил дорожнього руху та пошкодженням спереду стоячих автомобілів.

Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_2, залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність ОСОБА_2 - власника автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (28.10.2008) була застрахована в АТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії ВВ № 5743381, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25 500,00 гривень, франшиза складає 0,00 гривень. Отже, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в АТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу претензію від 17 серпня 2011 року про відшкодування збитків в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 47). Відповідач отримав претензію з доданими документами, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 48).

Як стверджує позивач, претензію відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у розмірі 13 878,36 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 979, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 80 п. 1, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», задовольнити частково.

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 - припинити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок № 8, 3-й під'їзд, 6 поверх; код ЄДРПОУ - 20474912) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 13 878,36 гривень, судовий збір у розмірі 738,75 гривень, а всього 14 617 (чотирнадцять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 11 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 14.08.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2012.

Суддя Фурсова С.М.