Рішення № 26126640, 02.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.08.12 р. Справа № 5006/47/21/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 20077720)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (84500, Донецька область, місто Артемівськ, вулиця Зелена, будинок № 41; код ЄДРПО?У - 34776960)

про стягнення боргу за поставлений природний газ у розмірі 7 320 738,28 гривень, пені у розмірі 473 004,15 гривень, штрафу у розмірі 1 508 436,11 гривень, інфляційних нарахувань у розмірі 73 399,13 гривень, трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 93 025,62 гривень, а всього 9 468 603,29 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Гриньок О.А., який діє на підставі довіреності № 14-312 від 07.02.2012

від відповідача: Степанова О.В., яка діє на підставі довіреності № Юр/1 від 03.01.2012

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариств?о «Націо?нальна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до госп?одарського суду Донецької об?ласті з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» борг за поставлений природний газ у розмірі 7 320 738,28 гривень, пеню у розмірі 473 004,15 гривень, штраф у розмірі 1 508 436,11 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 73 399,13 гривень, три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 93 025,62 гривень, а всього 9 468 603,29 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилає?ться на неналежне виконання відповідачем умов договору № 14/2463/11 на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року та додаткових угод до зазначеного договору, що є невід'ємними його частинами.

Позивач нормативно обґрунтовує свої вимоги статтями 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 216, 217, 231, 264-265 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 червня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 21 червня 2012 року.

На виконання вимог ухвали суду від 06 червня 2012 року відповідачем надано суду наступні копії документів: статут ТОВ «Артемівськ-Енергія», свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Артемівськ-Енергія»; довідку з ЄДРПОУ; наказ № 193-л від 31 жовтня 2008 року; рішення позачергових зборів учасників ТОВ «Артемівськ-Енергія» № 21/2008; ліцензіїю серії АВ № 345158.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 21 червня 2012 року розгляд справи відкладено до 11 липня 2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням у повному обсязі вимог ухвали суду від 06 червня 2012 року.

10 липня 2012 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 1138 від 10.07.2012, в якому відповідач просить, прийняти до уваги викладені у ньому обставини, та зменшити суму пені до 10 000,00 гривень; відмовити в частині стягнення інфляційних нарахувань та суми трьох відсотків річних; врахувати сплату суми боргу у розмірі 500 000,00 гривень; вважати, що сума боргу з урахуванням часткової оплати становить 6 594 363,38 гривень.

До відзиву на позовну заяву, позивачем надано суду наступні копії документів: звіт про фінансові результати за 2011 рік; звіт про фінансові результати за 1 квартал 2012 року; односторонній акт звірки розрахунків від 10.07.2012; наказ № 81-ос від 10.05.2012; платіжне доручення № 1827 від 10.07.2012 на суму 500 000,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11 липня 2012 року розгляд справи відкладено до 26 липня 2012 року, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на 15 днів.

13 липня 2012 року через канцелярію суду від відповідача надішли письмові корективи до відзиву на позовну заяву, в яких відповідач просить прийняти до уваги, що сума заборгованості, станом на 11 липня 2012 року складає 5 848 588,28 гривень.

До письмових уточнень, позивачем надано суду акт звірки від 11.07.2012.

26 липня 2012 року через канцелярію суду надійшло клопотання позивача, в якому він просить долучити до матеріалів справи наступні документи: копію опису та квитанцію поштового відправлення акту звірки розрахунків за договором № 14/2463/11 від 30.09.2011, акт звірки розрахунків за період з 01.10.2011 по 31.05.2012.

Також, 26 липня 2012 року через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача, в якому він просить долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення № 1827 від 10 липня 2012 року та копію акту звірки взаємних розрахунків.

Окремим клопотанням відповідач просить винести рішення з наданням розстрочки суми основного боргу у розмірі 5 848 588,28 гривень на 8 місяців, оплату якого проводити рівними платежами; суму пені зменшити до 10 000,00 гривень; відмовити в частині стягнення 7 % штрафу у розмірі 1 508 436,11 гривень.

Представник позивача Гриньок О.А. в судовому засіданні просив суд врахувати, що до акту звірки було включено квітень місяць 2012 року, але ж до позовних вимог стягнення заборгованості за вказаний місяць включено не було, у зв'язку з чим, суму боргу на теперішній час зменшено до 5 848 588,28 гривень. При цьому, на задоволенні решти позовних вимог представник позивача наполягав у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позові, та просив в задоволені клопотання про розстрочку виконання рішення відмовити за безпідставністю.

Представник відповідача Степанова О.В. в судовому засіданні пояснила, що між позивачем та відповідачем проведено звірку, за результатами якої сторонами складено відповідний акт. Так, згідно взаємних розрахунків станом на 11 липня 2012 року сума основного боргу за договором № 14/2463/11 від 30.09.2011 відповідача перед позивачем складає 5 848 588,28 гривень, без урахування боргу за квітень 2012 року, стягнення якого позивачем у позові заявлено не було. Представник відповідача позовні вимоги в частині основного боргу у розмірі 5 848 588,28 гривень визнала у повному обсязі. Крім того, просить суд звернути увагу, що під час розгляду справи відповідачем було сплачено 500 000,00 гривень, про що свідчить надане суду платіжне доручення № 1827 від 10 липня 2012 року, з урахуванням даної оплати і проводилась звірка. З огляду на вищевикладене, і заявлене раніше клопотання, просить суд розстрочити сплату суми основного боргу на 8 місяців, зменшити суму пені до 10 000,00 гривень, відмовити в частині стягнення 7 % штрафу у розмірі 1 508 436,11 гривень, стягненні інфляційних нарахувань та суми трьох відсотків річних.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту сьомого статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, 30 вересня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтагаз України» (далі - позивач або продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (далі - відповідач або покупець) було укладено договір № 14/2463/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах та Договір був чинним.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що ціна 1000 куб.м. становить 3 023,50 гривень без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 023,50 гривень, крім того цільова надбавка - 2 % та ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3 700,76 гривень. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285,00 гривень, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 342,00 гривень. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 368,97 гривень, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 4 042,76 гривень (пункт 5.2 Договору).

Кількість та якість газу узгоджена сторонами у розділі 2 Договору.

Так, додатковою угодою № 1 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2463/11, укладеного між сторонами 30 вересня 2011 року пункт 5.2 статті 5 Договору викладено у наступній редакції: «Ціна 1000 куб.м. становить 3 382,00 гривень без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 382,00 гривень, крім того цільова надбавка - 2 % та ПДВ - 20 %, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 4 139,57 гривень. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 гривень, крім того ПДВ - 20 % - 60,46 гривень, всього з ПДВ - 362,76 гривень».

Додатковою угодою № 2 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2463/11, укладеного між сторонами 11 жовтня 2011 року пункт 5.2 статті 5 Договору викладено у наступній редакції: «Ціна 1000 куб.м. становить 3 382,00 гривень без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 382,00 гривень, крім того цільова надбавка - 2 % та ПДВ - 20 %, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3 449,64 гривень. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 гривень, крім того ПДВ - 20 % - 60,46 гривень, всього з ПДВ - 362,76 гривень».

Додатковою угодою № 3 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2463/11, укладеного між сторонами 19 січня 2012 року пункт 5.2 статті 5 Договору викладено у наступній редакції: «Ціна 1000 куб.м. становить 3 509,00 гривень без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 509,00 гривень, крім того цільова надбавка - 2 % та ПДВ - 0 %, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3 509,18 гривень. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 305,60 гривень, крім того ПДВ - 20 % - 61,12 гривень, всього з ПДВ - 366,72 гривень. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 884,78 гривень, крім того ПДВ до тарифу на транспортування газу - 61,12 гривень, всього з ПДВ - 3 945,90 гривень».

Договір на купівлю-продаж природного газу разом з додатками до нього, підписаний обома сторонами без розбіжностей.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору).

Згідно пункту 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими особами та скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природній газ:

- у жовтні 2011 року в обсязі 274,000 тис.куб.м. на загальну суму 1 044 597,60 гривень (акт від 31.10.2011);

- у листопаді 2011 року в обсязі 942,000 тис.куб.м. на загальну суму 3 591 280,80 гривень (акт від 30.11.2011);

- у грудні 2011 року в обсязі 914,000 тис.куб.м. на загальну суму 3 484 533,60 гривень (акт від 31.12.2011);

- у січні 2012 року в обсязі 1 249,000 тис.куб.м. на загальну суму 4 928 429,10 гривень (акт від 31.01.2012);

- у лютому 2012 року в обсязі 1 566,000 тис.куб.м. на загальну суму 6 179 276,40 гривень (акт від 29.02.2012);

- у березні 2012 року в обсязі 906,000 тис.куб.м. на загальну суму 3 574 985,40 гривень (акт від 31.03.2012);

Отже, послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актами приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги спожитого газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 Договору).

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, якій підлягає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 ЦК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України та частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 714 ЦК України та частино першою статті 275 ГК України передбачено, що за договором постачання та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплатити вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу природний газ, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі підписаними актами приймання - передачі, а відповідач порушив умови Договору та здійснив часткову оплату за поставлений природний газ, що зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 7 320 738,28 гривень.

Судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування суми заборгованості, та суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено невірно, оскільки до розрахунку включено квітень місяць 2012 року, але ж до позовних вимог стягнення заборгованості за вказаний місяць включено не було, у зв'язку з чим, сума боргу складає 6 348 588,28 гривень.

Під час розгляду справи відповідач частково сплатив суму основного боргу на користь позивача у розмірі 500 000,00 гривень, що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 1827 від 10 липня 2012 року.

Крім того, представник позивача погодився з обставиною невірного розрахунку, та зазначив, що дійсно сума основного боргу на теперішній час складає 5 848 588,28 гривень.

Таким чином, вимоги в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 500 000,00 гривень, підлягають припиненню в порядку пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом на 11 липня 2012 року, проведеного між сторонами, то за даними позивача на 11.07.2012 заборгованість за договором № 14/2463/11 від 30 вересня 2011 року на його користь становить 6 594 363,38 гривень. Розбіжність складає 745 774,10 гривень відповідно до акту-приймання природного газу за квітень 2012 року.

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений природний газ підлягають задоволенню у розмірі 5 848 588,28 гривень.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

На підставі вищезазначених норм права позивач просить стягнути з відповідача:

1) інфляційні нарахування у розмірі 73 399,13 гривень, з яких:

- за листопад 2011 року - 1 003,60 гривень;

- за грудень 2011 року - 7 931,65 гривень;

- за січень 2012 року - 13 191,58 гривень;

- за лютий 2012 року - 18 660,82 гривень;

- за березень 2012 року - 32 611,49 гривень.

2) три відсотки річних за період з 14.11.2011 по 24.05.2012 у розмірі у розмірі 93 025,62 гривень.

Судом перевірено розрахунки інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що розрахунки здійснено арифметично вірно, у відповідності до вимог діючого законодавства України.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Сторонами в пункті 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором позивач просить стягнути з відповідача:

1) пеню у розмірі 473 004,15 гривень, з яких:

- за період з 14.11.2011 по 23.12.2011 - 10 441,93 гривень;

- за період з 14.12.2011 по 16.02.2012 - 73 960,95 гривень;

- за період з 14.01.2012 по 14.03.2012 - 61 568,74 гривень;

- за період з 14.02.2012 по 28.04.2012 - 100 272,74 гривень;

- за період з 14.03.2012 по 24.05.2012 - 168 153,47 гривень;

- за період з 14.04.2012 по 24.05.2012 - 58 606,32 гривень.

2) штраф за прострочення у розмірі 1 508 436,11 гривень, з яких:

- за жовтень 2011 року - 26 147,76 гривень;

- за листопад 2011 - 217 162,42 гривень;

- за грудень 2011 року - 243 917,35 гривень;

- за січень 2012 року - 338 410,04 гривень;

- за лютий 2012 року - 432 549,56 гривень;

- за березень 2012 року - 250 248,98 гривень.

Судом перевірено розрахунки пені та штрафу, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що розрахунки здійснено арифметично вірно, у відповідності до вимог діючого законодавства України.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відтак, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань, суд не приймає до уваги відзиви відповідача, в яких останній просив зменшити розмір пені до 10 000,00 гривень, а в решті позовних вимог відмовити, оскільки відповідач усвідомлював та передбачав правові наслідки невиконання Договору. Крім того, важке фінансове становище відповідача (як зазначено у відзиві) є наслідком його власної господарської діяльності, та не може бути підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій, передбачених як законом, так і Договором.

Відповідач у клопотанні № 1547 від 25 липня 2012 року просить суд у разі задоволення позовних вимог розстрочити виконання рішення на 8 (вісім) місяців з оплатою рівними платежами, посилаючись на довготривалу роботу підприємства за збитковими тарифами. Просить врахувати, що усі доходи підприємства складаються з грошових надходжень від споживачів теплової енергії, а у зв'язку із заниженим тарифом, у відповідача відсутній ресурс для 100 % оплати за отриманий у позивача природний газ. Збитковість підприємства складає більш ніж 14 млн гривень. Крім цього, станом на 01 липня 2012 року дебіторська заборгованість споживачів складає більш ніж 29 млн гривень, в тому числі бюджетні організації, мають заборгованість понад ніж 2,2 млн гривень. Як доказ роботи відповідача у скрутному матеріальному становищі, та для уникнення чисельних звільнень працівників підприємства, зменшення витрат, підприємство переведено на роботу в режимі неповного робочого дня, що підтверджує відсутність коштів для покриття заробітної плати та обов'язкових податків. Підприємство є єдиною концесією в Україні по теплопостачанню, за причиною прийнятого необґрунтованого економічного тарифу, вже має заборгованість до місцевого бюджету у розмірі 1,2 млн гривень.

В підтвердження збиткової роботи підприємства, відповідачем надано суду відповідні баланси та звіти про фінансові результати за 2011 рік та І квартал 2012 року.

При цьому, відповідач зазначає, що позивач займає домінуюче (монопольне) становище на загальнодержавному ринку постачання природного газу за нерегульованим тарифом. Втім, згідно листа антимонопольного комітету України № 128-29/03-3666 від 02.04.2012, наданого за запитом Київського апеляційного господарського суду вбачається, що протягом 2011-2012 років комітет не проводив дослідження загальнодержавного ринку постачання природного газу за нерегульованим тарифом та не визначав монопольне (домінуюче) становище суб'єктів господарювання, в тому числі Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», на цьому ринку.

Пунктом 6 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Відповідно до вимог частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, пункту першого частини 3 статті 129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відтак, саме на відповідача в контексті приписів статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

В контексті зазначеного, суд наголошує на наступному.

Доводи відповідача щодо необхідності надання розстрочки виконання рішення полягає в обґрунтуванні скрутного фінансового становища і оцінки негативних наслідків виконання такого рішення без розстрочки.

Виходячи із встановлених судом обставин, відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, ступінь якого істотним чином впливає на можливість продовження поточної діяльності із одночасним виконанням грошових зобов'язань перед позивачем, встановлених рішенням у розглядуваній справі.

Суд вважає, що наведені відповідачем обставини є такими, що істотним чином ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь позивача.

Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З урахуванням викладеного, господарський суд, з метою створення належних умов для виконання рішення та задля уникнення ускладнення виконання рішення при одночасному стягненні всієї суми у світлі важкого фінансового становища відповідача, що підтверджується наданими суду документами, і необхідності збереження можливості останнього здійснювати свою діяльність, вважає за можливе надати розстрочку виконання рішення щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 8 054 223,34 гривень, рівними платежами протягом 6 місяців по 1 342 370,56 гривень щомісячно.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до абзацу п'ятого пункту 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо зменшення позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 611, 612, 625, 629, 712, 714 ЦК України, ст. ст. 67, 179, 193, 216-218, 230, 231, 265, 275 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 80 п. 1-1, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерн?ого товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 500 000,00 гривень, припинити за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (84500, Донецька область, місто Артемівськ, вулиця Зелена, будинок № 41; код ЄДРПОУ - 34776960, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; рахунок № 26002301921, банк - АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ - 20077720, МФО - 300465) заборгованість за постачання природного газу у розмірі 5 848 588,28 гривень, пеню у розмірі 473 004,15 гривень, штраф у розмірі 1 508 436,11 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 73 399,13 гривень, три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 93 025,62 гривень, а всього 7 996 453 (сім мільйонів дев'ятсот дев'яносто шість тисяч чотириста п'ятдесят три) гривень 29 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (84500, Донецька область, місто Артемівськ, вулиця Зелена, будинок № 41; код ЄДРПОУ - 34776960, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; рахунок № 26002301921, банк - АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ - 20077720, МФО - 300465) судовий збір у розмірі 57 770 (п'ятдесят сім тисяч сімсот сімдесят) гривень 05 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Розстрочити виконання рішення строком на 6 (шість) місяців, з щомісячною виплатою суми заборгованості рівними частками по 1 342 370 (один мільйон триста сорок дві тисячі триста сімдесят) гривень 56 копійок, починаючи з серпня 2012 року по січень 2013 року включно.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 02.08.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2012.

Суддя Фурсова С.М.