Ухвала суду № 26126623, 25.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

25.07.12 р. Справа № 20/240

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду заяву Державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 32) (86110, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Кірова, будинок № 141; код ЄДРПОУ - 08679853) про розстрочку виконання рішення суду у справі № 20/240 від 27.11.2008

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» (83001, місто Донецьк, вулиця Челюскінців, будинок № 151) до Державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 32) про стягнення суми заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 176 886,36 гривень, за спожиту реактивну електричну енергію у розмірі 5 338,47 гривень, -

за участю представників сторін:

від заявника (відповідача): Тимощук І.П., яка діє на підставі довіреності б/н від 14.06.2012

від стягувача (позивача): Перегудов І.В., який діє на підставі довіреності б/н від 22.12.2011

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 27 листопада 2008 року задоволені позовні вимоги у справі № 20/240 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» до Підприємства Макіївської виправної колонії № 32 Управління ДДУУПВН в Донецькій області, про стягнення суми заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 176 886,36 гривень, за спожиту реактивну електричну енергію у розмірі 5 338,47 гривень.

У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України 16 грудня 2008 року були видані накази про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 27 листопада 2008 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27 червня 2012 року, здійснено заміну боржника - Підприємства Макіївської виправної колонії № 32 Управління ДДУУПВН в Донецькій області його правонаступником - Державним підприємством «Підприємство Макіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 32).

16 липня 2012 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява Державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 32) про розстрочку виконання рішення суду у справі № 20/240 від 27 листопада 2008 року строком на 12 місяців щомісячними рівними частинами, починаючи з серпня 2012 року по серпень 2013 року.

В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначив, що не має можливості наразі погасити суму борг у розмірі 182 224,83 гривень на користь позивача у зв'язку з відсутністю достатніх грошових коштів і складеним фінансово-економічним становищем підприємства, що пов'язано з наступним.

У зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування потреб відповідача, та з метою забезпечення засуджених харчуванням, медико-санітарним та матеріально-побутовим забезпеченням, яке гарантовано державною, підприємство вимушено за власні кошти придбати для колонії продукти харчування, ліки, оплачувати житлово-комунальні послуги тощо.

Станом на 01 липня 2012 року дебіторська заборгованість МВК № 32 перед Підприємством МВК № 32 складає 1709 тисяч гривень.

На виконання пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1999 року № 653 Підприємство МВК № 32 на заробітну плату засуджених робить нарахування у розмірі 50 %, які відносяться на собівартість продукції, та направляє їх до спеціального фонду, що у свою чергу також впливає на фінансове становище підприємства.

Стягнення суми боргу за рішенням господарського суду Донецької області від 27 листопада 2008 року у справі № 20/240, у розмірі 182 224,83 гривень на користь позивача, без розстрочки виконання судового рішення негативно вплине на фінансовий та економічний стан підприємства та колонії, що загрожує незабезпеченням засуджених харчуванням, медико-санітарним забезпеченням у відповідності з вимогами законодавства, внаслідок чого така ситуація може привести до масових протестів засуджених.

Крім того, у своїй заяві відповідач зазначає, що Підприємство Макіївської виправної колонії №32 відповідно до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» є казенним підприємством, яке здійснює некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку, для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці. Згідно підпунктів а, г пункту 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», підприємство МВК № 32 відноситься до об'єктів, що мають загальнодержавне значення і забезпечує життєдіяльність державі в цілому. Основний вид діяльності - діяльність системи з виконання покарань.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 14 червня 2012 року, у зв'язку із переведенням судді Лейби М.О. до колегії з розгляду справ про банкрутство та визначенням іншої спеціалізації спорів, справу № 20/240 передано на автоматичний розподіл.

Відповідно до вимог частини третьої статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України автоматизованою системою документообігу суду суддею для розгляду вказаної справи визначено суддю Фурсову С.М..

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 17 липня 2012 року прийнято до провадження заяву Державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 32) про розстрочку виконання рішення суду у справі № 20/240, та призначено розгляд заяви на 23 липня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23 липня 2012 року розгляд заяви відкладено до 25 липня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін.

Представник заявника (відповідача) Тимощук І.П. в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним у заяві.

Представник стягувача (позивача) Перегудов І.В. в судовому засіданні визнав заяву про розстрочку виконання рішення, надав заяву про зменшення суми боргу, в якій зазначив, що відповідачем сплачено частину боргу та непогашена частина становить 157 224,83 гривень. В підтвердження часткової сплати суми боргу представником було надано платіжне доручення № 70 від 28.02.2012, № 186 від 27.04.2012, № 242 від 30.05.2012, № 316 від 27.06.2012.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, пункту першого частини 3 статті 129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на відповідача в контексті приписів статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Виходячи із змісту пунктів 1.1, 1.2. Роз'яснення ВАСУ «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» від 12.09.1996 № 02-5/333, сутність відстрочення полягає у відкладенні чи перенесенні виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка, в свою чергу, означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі, які визначаються судом.

Відповідно до п. 2 згадуваного Роз'яснення, підставою для відстрочки та розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В контексті зазначеного, суд, оцінюючи вимоги заявника наголошує на наступному.

Доводи відповідача щодо необхідності надання відстрочки та розстрочки виконання рішення полягають в обґрунтуванні скрутного фінансового становища і оцінки негативних наслідків виконання такого рішення без відстрочки та розстрочки.

Виходячи із встановлених судом обставин, відповідач перебуває у скрутному фінансовому становище, ступінь якого істотним чином впливає на можливість продовження поточної діяльності із одночасним виконанням грошових зобовязань перед позивачем, встановлених рішенням у розглядуваній справі.

Приймаючи до уваги, що відомості щодо стану відповідача підтверджені наданими до матеріалів заяви документами, тоді як позивач означені обставини не тільки не спростував, але й наголосив на погодження з відповідачем запропонованого графіку розстрочення, суд оцінює обґрунтованість та адекватність вимог заявника виключно за наявними документами.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.03.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відтак, суд вважає, що наведені відповідачем обставини є такими, що істотним чином ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь позивача.

При цьому, судом також враховується вжиття боржником заходів з часткового виконання судового рішення, підтверджених платіжними дорученнями.

З урахуванням викладеного, господарський суд, з метою створення належних умов для виконання рішення у погоджені сторонами терміни та задля уникнення ускладнення виконання рішення при одночасному стягненні всієї суми у світлі важкого фінансового становища боржника, і необхідності збереження можливості останнього здійснювати свою діяльність, вважає за можливе надати розстрочку виконання рішення щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 157 224,83 гривень, рівними платежами протягом 12 місяців по 13 102,07 гривень щомісячно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В :

Заяву Державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 32) про розстрочку виконання рішення суду у справі № 20/240 від 27.11.2008, задовольнити.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 27 листопада 2008 року у справі № 20/240 строком на 12 (дванадцять) місяців з щомісячною виплатою суми заборгованості рівними частками по 13 102,07 гривень, починаючи з серпня 2012 року по серпень 2013 року.

Ухвала набирає законної сили 25 липня 2012 року та може бути оскаржена через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом п'яти днів з дня її винесення.

Виконання рішення № 20/240 від 27 листопада 2008 року, здійснювати з урахуванням цієї ухвали.

Суддя Фурсова С.М.