Рішення № 26126339, 18.09.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.09.12р. Справа № 17/5005/5543/2012

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана-ЛТД", м. Одеса;

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ.

про стягнення 48 567,28 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, фізична особа-підприємець;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ -далі по тексту -позивача до товариства з обмеженою відповідальністю "Дана-ЛТД", м. Одеса -далі по тексту -відповідача-1 та до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ - далі по тексту -відповідача-2 про стягнення з відповідачів-1,2 солідарно на користь позивача заборгованості у розмірі 38 016,42грн. на підставі умов довгострокового договору поставки товару № 2907-3 від 29.07.2010року, укладеного між позивачем і відповідачем-1 та договором поруки № б/н від 30.07.2010року, укладеного між позивачем та відповідачем-2.

Додатково, на підставі п.7.1 умов вищеназваного договору, за порушення строків оплати отриманого товару позивач просить суд стягнути з відповідачів-1,2 на користь позивача, за період з 27.10.2011року по 23.05.2012року, пеню у сумі 7 983,45грн. із розрахунку 0,1% від суми боргу за кожний день та за цей же період, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, за порушення грошових зобов'язань по своєчасній оплаті отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідачів-1,2 на користь позивача 10% річних у сумі 2 187,25грн. та 380,16грн. - інфляційних втрат.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідачів-1,2, позивач вимагає стягнення з відповідачів-1,2 судових витрат по справі, а саме: 1 609,50грн. судового збору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.07.201року між позивачем та відповідачем-1 було укладено довгостроковий договір поставки товару № 2907-3, відповідно до п.1.1 умов якого, позивач по видаткових накладних № РН-0000301 від 26.08.2011року на суму 20 937,62грн. та № РН-0000363 від 05.10.2011року на суму 26 078,80грн. передав відповідачеві-1 обумовлений сторонами товар на загальну суму 47 016,42грн., який відповідач-1 отримав без жодних зауважень щодо кількості, якості та вартості товару і, відповідно до п.2.1 вищеназваного договору, зобов'язався оплатити на протязі 21-го календарного дня з дати отримання товару, але в порушення умов договору, відповідно до банківських виписок:

-БВ-0000204 від 21.10.2011року на суму 5 000,00грн.;

-БВ-0000214 від 04.11.2011року на суму 2 000,00грн.;

-БВ-0000226 від 22.11.2011року на суму 2 000,00грн.;

оплатив отриманий від позивача товар частково у сумі 9 000,00грн., у зв'язку з чим у відповідача-1 перед позивачем виникла заборгованість за умовами договору у сумі 38 016,42грн., про що позивач з відповідачем-1 31.12.2011року та 31.03.2012року склали Акти звірок взаєморозрахунків сторін, які підписали повноважні представники сторін та скріпили печатками, таким чином сторони підтвердили заборгованість відповідача-1 перед позивачем у сумі 38 016,42грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач-1 навіть після підписання Акту звірки взаєморозрахунків сторін від 31.12.2011року, в порушення умов договору та чинного законодавства України, у добровільному порядку не сплатив позивачеві заборгованість за умовами вищеназваного договору на загальну суму 38 016,42грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про примусове стягнення заборгованості з відповідачів-1,2 на користь позивача посилаючись на умови довгострокового договору поставки товару № 2907-3 від 29.07.2010року, укладеного між позивачем і відповідачем-1 та договір поруки № б/н від 30.07.2010року, укладений між позивачем та відповідачем-2.

Відповідач-1 тричі у судове засідання без поважних причин не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи без поважних причин не надав та 04.09.2012року звернувся до суду з письмовим клопотанням у якому просить суд направити дану справу на розгляд до господарського суду Одеської області, посилаючись на те, що відповідно до приписів ч.2 ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходження відповідача, оскільки відповідач-1 знаходиться в м. Одеса.

Відповідач-2 тричі у судове засідання без поважних причин не з'явився, відзив на позов надав та 04.09.2012року звернувся до суду з письмовим клопотанням у якому просить суд розглянути справу без його участі. У відзиві на позов проти позовних вимог позивача заперечує у повному обсязі і просить суд відмовити позивачеві у повному обсязі, посилаючись на те, що п.7.1 договору поруки, укладеного 30.07.2010року між позивачем та відповідачем, передбачено строк його дії до 30.05.2012року, тоді як позивач звернувся до суду з позовною заявою 22.06.2012року, тобто після закінчення строку дії договору поруки, що передбачено і ст.598 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України.

24.08.2012року на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до 04.09.2012року, у зв'язку з тим, що сторони в судове засідання не з'явилися, витребувані судом документи без поважних причин не надали та позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням про відкладення слухання справи на більш пізніший термін.

04.09.2012року на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до 18.09.2012року, у зв'язку з тим, що відповідач-1 та відповідач-2 в судове засідання не з'явилися, витребувані судом документи без поважних причин не надали та відповідач-2 звернувся до суду з письмовим клопотання про розгляд справи без його участі.

18.09.2012року в судовому засіданні за участю повноважного представника позивача та без участі повноважних представників відповідача-1 та відповідача-2 справа була розглянута за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання, в обґрунтування своїх позовних вимог та залучених у копіях, належним чином завірених, до матеріалів справи.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2010року між позивачем та відповідачем-1 було укладено довгостроковий договір поставки товару № 2907-3, відповідно до п.1.1 умов якого позивач по видаткових накладних № РН-0000301 від 26.08.2011року на суму 20 937,62грн. та № РН-0000363 від 05.10.2011року на суму 26 078,80грн. передав відповідачеві-1 обумовлений сторонами товар на загальну суму 47 016,42грн., який відповідач-1 отримав без жодних зауважень щодо кількості, якості та вартості товару і відповідно до п. 2.1 вищеназваного договору зобов'язався оплатити на протязі 21-го календарного дня з дати отримання товару, але в порушення умов договору відповідно до банківських виписок:

-БВ-0000204 від 21.10.2011року на суму 5 000,00грн.;

-БВ-0000214 від 04.11.2011року на суму 2 000,00грн.;

-БВ-0000226 від 22.11.2011року на суму 2 000,00грн.;

оплатив отриманий від позивача товар частково у сумі 9 000,00грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за умовами договору у сумі 38 016,42грн., про що позивач з відповідачем-1 31.12.2011року та 31.03.2012року склали Акти звірок взаєморозрахунків сторін, які підписали повноважні представники сторін та скріпили печатками та сторони підтвердили заборгованість відповідача-1 перед позивачем у сумі 38 016,42грн., що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем, та по суті спору не заперечується відповідачем-1.

Приймаючи до уваги, що відповідач-1 навіть після підписання Акту звірки взаєморозрахунків сторін від 31.12.2011року, в порушення умов договору та чинного законодавства України, у добровільному порядку не сплатив позивачеві заборгованість за умовами вищеназваного договору на загальну суму 38 016,42грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про примусове стягнення заборгованості з відповідачів-1,2 на користь позивача у сумі 38 016,42грн., посилаючись на умови довгострокового договору поставки товару № 2907-3 від 29.07.2010року, укладеного між позивачем і відповідачем-1 та договір поруки № б/н від 30.07.2010року, укладений між позивачем та відповідачем-2, на підставі п.3.1 умов якого відповідач-2 взяв на себе солідарну відповідальність з відповідачем-1 перед позивачем за умовами вищеназваного договору поставки товару.

Додатково, на підставі п.7.1 умов вищеназваного договору, за порушення строків оплати отриманого товару позивач просить суд стягнути з відповідачів-1,2 на користь позивача, за період з 27.10.2011року по 23.05.2012року, пеню у сумі 7 983,45грн. із розрахунку 0,1% від суми боргу за кожний день та за цей же період, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, за порушення грошових зобов'язань по своєчасній оплаті отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідачів-1,2 на користь позивача 10% річних у сумі 2 187,25грн. та 380,16грн. інфляційних втрат.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідачів-1,2, позивач вимагає стягнення з відповідачів-1,2 судових витрат по справі, а саме: 1 609,50грн. судового збору.

Позивачем в судовому засіданні, на підставі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, документально частково було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.3 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцем знаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до вимог ч.3 ст.17 Господарського процесуального кодексу України, справа прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою встановлено нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконане.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем додатково на вимоги суду у судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні суд дійшов висновку, що факт заборгованості відповідачів-1,2 перед позивачем у сумі 47 016,42грн. повністю підтверджується:

- п.1.1 умов довгострокового договору поставки товару № 2907-3, укладеного між позивачем та відповідачем-1, відповідно до умов якого позивач по видаткових накладних № РН-0000301 від 26.08.2011року на суму 20 937,62грн. та № РН-0000363 від 05.10.2011року на суму 26 078,80грн. передав відповідачеві-1 обумовлений сторонами товар на загальну суму 47 016,42грн., який відповідач-1 отримав без жодних зауважень щодо кількості, якості та вартості товару і відповідно до п. 2.1 вищеназваного договору зобов'язався оплатити на протязі 21-го календарного дня з дати отримання товару, але в порушення умов договору відповідно до банківських виписок:

- БВ-0000204 від 21.10.2011року на суму 5 000,00грн.;

- БВ-0000214 від 04.11.2011року на суму 2 000,00грн.;

- БВ-0000226 від 22.11.2011року на суму 2 000,00грн.;

оплатив отриманий від позивача товар частково у сумі 9 000,00грн., у зв'язку з чим у відповідача-1 перед позивачем виникла заборгованість за умовами договору у сумі 38 016,42грн.;

- Актами від 31.12.2011року та 31.03.2012року звірок взаєморозрахунків сторін, які підписали повноважні представники сторін та скріпили печатками і сторони підтвердили заборгованість відповідача-1 перед позивачем за умовами вищеназваного договору поставки товару у сумі 38 016,42грн. та 7 252,78грн.;

- договором поруки № б/н від 30.07.2010року, укладеного між позивачем та відповідачем-2, згідно п.3.1 умов якого відповідач-2 взяв на себе солідарну відповідальність з відповідачем-1 перед позивачем за умовами вищеназваного договору поставки товару.

Приймаючи до уваги, що на день звернення позивача до суду з даною позовною заявою, а саме 22.06.2012року, відповідно до п.7.1 договору поруки № б/н від 30.07.2010року, договір поруки закінчив свою дію 30.05.2012року, в позові до відповідча-2 слід відмовити, оскільки згідно зі ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється на підставі договору, а згідно ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, договір поруки є припиненим.

Оскільки на день розгляду справи у суді матеріалами справи було доведено заборгованість відповідача-1 перед позивачем в сумі 38 016,42грн., яку відповідач-1 Актами від 31.12.2011року та 31.03.2012року звірок взаєморозрахунків сторін, які підписали повноважні представники сторін та скріпили печатками і сторони підтвердили заборгованість відповідача-1 перед позивачем за умовами вищеназваного договору поставки товару у сумі 38 016,42грн. та 7 252,78грн. по суті спору, визнає у повному обсязі, то позовні вимоги позивача по сумі основного боргу, що становить 38 016,42грн., слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача, на підставі п.7.1 умов вищеназваного договору, за порушення строків оплати отриманого товару, за період з 27.10.2011року по 23.05.2012року, пеню у сумі 7 983,45грн. із розрахунку 0,1% від суми боргу за кожний день та за цей же період, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, за порушення грошових зобов'язань по своєчасній оплаті отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 на користь позивача 10% річних у сумі 2 187,25грн. та 380,16грн. інфляційних втрат, слід визнати обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню в частині 10% річних у сумі 2 187,25грн. та 380,16грн. інфляційних втрат -у повному обсязі.

В частині стягнення пені у сумі 7 983,45грн. за цей же період, а саме за 210 днів із розрахунку 0,1% від суми боргу за кожний день задовольнити частково у сумі 2 950,21грн., оскільки позивач нарахував пеню з грубим порушенням чинного законодавства України, а саме:

- п.6 ст.232 Господарського кодексу України, яким встановлено нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконане, тоді як позивач, в порушення чинного законодавства України, нарахував пеню більш ніж за шість місяців;

- ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тоді як позивач в порушення чинного законодавства України нарахував пеню із розрахунку 0,1% від суми боргу за кожний день, що значно більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 на користь позивача судового збору у сумі 1 609,50грн. з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача-1 підлягають задоволенню.

В задоволенні клопотання відповідача-1 від 04.09.2012року в якому відповідач-1 просить суд направити дану справу на розгляд до господарського суду Одеської області посилаючись на те, що відповідно до приписів ч.2 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходження відповідача-1, оскільки відповідач-1 знаходиться в м. Одеса, слід відмовити, оскільки дане клопотання протирічить чинному законодавству України, а саме вимогам:

- ч.3 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача, що позивач і зробив звернувшись до господарського суду Дніпропетровської області;

- ч.3 ст.17 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що справи прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті, а саме господарським судом Дніпропетровської області і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,525,526,625 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»ст.ст.15,17,33,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД" (65010, м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, 3; код ЄДРПОУ 31677273) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ІНПП НОМЕР_1) 38 016,42грн. (тридцять вісім тисяч шістнадцять грн. 42 коп.) - основна заборгованість; 2 950,21грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят грн. 21 коп.) - пеня; 2 187,25грн. (дві тисячі сто вісімдесят сім грн. 25 коп.) - 10% річних; 380,16грн. (триста вісімдесят грн. 16 коп.) - інфляційні втрати; 1 609,50грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) - судовий збір, видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

В позові до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ІНПП НОМЕР_2) відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.О. Коваленко

Повне рішення складено 21.09.12р. Згiдно з оригіналом Помічник судді В.С. Лисаченко