Рішення № 26126320, 06.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.12 р. Справа № 5006/47/20/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, 8/10; код ЄДРПОУ - 32253696)

до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990,00 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» звернулося до господарського? суду Донецької області з позо?вом, в якому просить стягнути з приватного акціонерно?го товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990,00 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: поліс добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № BU-158571 від 14.09.2009; посвідчення водія серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_3; повідомлення ОСОБА_3 про настання випадку від 27.01.2010; висновок експертного авто товарознавчого дослідження про визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу № 2669/10 від 02.02.2010; розгорнуту довідку ВДАІ з ОАТ міста Іллічівськ про дорожньо-транспортну пригоду № 8558892 від 09.02.2010; страховий акт № 200-9172-1 за договором страхування № BU-158571 від 14.09.2009; наказ № НОМЕР_1 від 19.02.2010; постанову Малинівського районного суду міста Одеси від 30.03.2010 відносно ОСОБА_2; платіжне доручення № 2026 від 22.02.2010, регресну вимогу на адресу відповідача від 29.02.2012; витяг МТСБУ.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», статями 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 червня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 21 червня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21 червня 2012 року відкладено розгляд справи до 05 липня 2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду від 06 червня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05 липня 2012 року відкладено розгляд справи до 23 липня 2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду від 06 червня 2012 року.

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 23 липня 2012 року відкладено розгляд справи до 06 серпня 2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, залученням в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2.

Представник позивача Пащенко С.О. в судове засідання не з'явився, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому, через канцелярію суду представник відповідача Горбатенко Н.П. надала клопотання, в якому просить розгляд справи проводити за наявними в матеріалах справи документами без її участі.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду від 23 липня 2012 року, письмових пояснень щодо обставин справи, не надав.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

14 вересня 2009 року між товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (далі - позивач) та ОСОБА_3 було укладено поліс добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № BU-158571 (далі - Поліс), згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси ОСОБА_3, пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «Mercedes-Benz GL 500» (далі - Мерседес), державний номерний знак НОМЕР_2, від страхових ризиків «ДТП», «ПДТО», стихійне лихо», «пожежа» (а.с. 11).

26 січня 2010 року на вулиці Приморській в місті Іллічівськ Одеської області, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2 з автомобілем марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з пунктом 15 Полісу, строк його дії встановлено з 00 год. 00 хв. 23 вересня 2009 року по 24 год. 00 хв. 22 вересня 2010 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 26 січня 2010 року автомобіль марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, був застрахований позивачем.

З розгорнутої довідки про дорожньо-транспорту пригоду № 8558892, виданої ВДАІ з ОАТ міста Іллічівськ 09 лютого 2010 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 26 січня 2010 року за участю автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 пункту 12.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 14).

Постановою Малинівського районного суду міста Одеси від 30 березня 2010 року, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 15).

27 січня 2010 року на адресу позивача від ОСОБА_3 надійшло повідомлення про настання страхового випадку за участю застрахованого автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 13).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2, проведено автотоварознавче дослідження вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Відповідно до висновку звіту № 2669/10 експертного автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля від 02 лютого 2010 року, проведеного СПД ФО «ОСОБА_1.», вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Mercedes-Benz GL 500», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті пошкоджень при ДТП, за умовою відновлення на спеціалізованій СТО для даної моделі транспортного засобу підприємства - «Автомобільний дім Одеса», складає 28 840,21 гривень (а.с. 16-18)

Позивачем дорожньо-транспорту пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до сформованого страхового акту № 200-9172-1 за договором страхування № BU-158571 від 14.09.2009, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, на виконання умов полісу становить 27 671,81 гривень (а.с. 35).

На підставі повідомлення ОСОБА_3 про настання страхового випадку від 27 січня 2010 року, висновку звіту № 2669/10 від 02 лютого 2010 року, сформованого страхового акту № 200-9172-1 за договором страхування № BU-158571 від 14 вересня 2009, наказу № НОМЕР_1 про виплату страхового відшкодування від 19 лютого 2010 року, позивач на виконання умов Полісу, здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 27 671,81 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 2026 від 22 лютого 2010 року (а.с. 37), та відомістю № 26 виплат страхових відшкодувань (а.с. 39).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів справи, в тому числі з постанови Малинівського районного суду міста Одеси від 30 березня 2010 року, копія якої міститься в матеріалах справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 26 січня 2010 року сталася саме з вини ОСОБА_2, який керуючи автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_3, не дотримався безпечної швидкості руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_2, залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність ОСОБА_2 - власника автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_3, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (26.01.2010) була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії ВС № 5152386, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25 500,00 гривень, франшиза складає 2,00 гривень. Отже, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_3, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_2, було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу регресну вимогу від 27 липня 2011 року про відшкодування шкоди, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 9).

Як стверджує позивач, заяву відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого відповідачем не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі (25 500,00 - 510,00) = 24 990,00 гривень.

Відтак, розрахунок позивача складається з:

- 25 500,00 гривень - ліміт відповідальності страховика;

- 510,00 гривень - безумовна 2 % франшиза згідно Полісу.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_3, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані ним збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990,00 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність наведених обставин і приписів закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Справляння судового збору в Україні регулюється Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон), із відповідними змінами і доповненнями.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону).

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2012 становить 1073,00 грн.

Таким чином, при зверненні до господарського суду з даним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1609,50 гривень.

При цьому, як вбачається з платіжного доручення від 25.05.2012 № 6159, наданого позивачем в якості доказу сплати ним судового збору за подання до суду позову, фактично позивачем було сплачено 1641,00 гривень, тобто судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Отже, розмір переплати становить 31,50 гривень.

На підставі того, що за приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону сплачена сума судового повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сума судового збору у розмірі 31,50 гривень, перерахована згідно з платіжним дорученням від 25.05.2012 № 6159 на суму 1641,00 гривень, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 979, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна», задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, 8/10; рахунок № 26501227 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ - 32253696) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990,00 гривень, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, а всього 26 599 (двадцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 50 копійок.

Повернути Товариству з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, 8/10; рахунок № 26501227 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ - 32253696) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 31,50 гривень, сплаченого на підставі платіжного доручення від 25.05.2012 № 6159 на суму 1641,00 гривень.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 06.08.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2012.

Суддя Фурсова С.М.