Рішення № 26126309, 24.09.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.12р. Справа № 8/5005/6206/2012

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", (м. Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 284 959,01 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Омельянович Р.А. - юрисконсульт (дов. № 1724 від 06.08.12р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (далі-відповідач) про стягнення 284 959,01 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 278 466,55 грн. - основний борг, 5 439,63 грн. - пеня, 1 052,83 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 167 від 08.06.2007р., в частині повного та своєчасного розрахунку за придбане майно.

21.08.12р. до господарського суду від відповідача надійшло клопотання № 346 від 20.08.12р., в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Розглянувши подане клопотання, господарський суд відмовляє у задоволенні, оскільки відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування своїх вимог.

Позивач у судове засідання з'явився, але витребувані судом документи не надав.

Відповідач у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з 07.08.12р. на 21.08.12р. та з 21.08.12р. на 24.09.12р.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2007 року між Закритим акціонерним товариством "МД Групп", як покупець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство Запоріжсталь-Інвест Торгпром", як продавець, було укладено договір купівлі-продажу № 167, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає майно, вказане в додаткових угодах, актах прийому-передачі, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.3. договору, датою передачі майна у власність є дата прийомки майна, яка вказана у відповідній додатковій накладній та в акті прийому-передачі.

Відповідно до п. 2.5 договору передбачено, що майно вважається переданим продавцем покупцю за кількістю та якістю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.

В 2007 році Закрите акціонерне товариство "МД Групп" було реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ", про що вказано в Статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ". Додатковою угодою № 4 від 04.07.2007р. до договору найменування Закрите акціонерне товариство "МД Групп" було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" та викладено у новій редакції реквізити покупця.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство Запоріжсталь-Інвест Торгпром" в 2007р. реорганізовано шляхом приєднання. Правонаступником є Відкрите акціонерне товариство "Запоріжсталь", про що вказано в п. 3.3 Статуту Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь".

Згідно ст. 59 Господарського кодексу України, у випадку приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до останнього переходять всі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Враховуючи факт реорганізації, правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгове підприємство Запоріжсталь-Інвест Торгпром" за договором стало Відкритим акціонерним товариством "Запоріжсталь", що було відображено в додатковій угоді № 5 від 28.05.2008р. до договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що покупець в строк, що не перевищує дев'яносто календарних днів з дати підписання акту прийому-передачі майна сплачує продавцю 100% вартості майна за цим договором, згідно виставленого рахунку-фактури.

Згідно п. 3.3 договору, датою здійснення оплати вважається дата зарахування відповідних грошових коштів на рахунок продавця.

Первісно встановлений в договорі строк оплати за майно неодноразово змінювався. У відповідності до умов додаткової угоди № 8 до договору п. 3.1 договору був викладений в редакції: "Покупець в строк, що не перевищує 31.05.2012р., сплачує продавцю 100% вартості Товару за цим договором, згідно виставленого рахунку-фактури".

Матеріалами справи встановлено, що у відповідності умовам договору продавець продав, а покупець придбав майно на загальну суму 278 466,55 грн. Отже, зобов'язання згідно договору позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується актами приймання передачі майна від 08.06.07р. та 22.06.07р., які додаються до позовної заяви (а.с. 13-16, 20-22, 24).

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" свої договірні зобов'язання з оплати майна не виконало, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 278 466,55 грн., що підтверджується актом звірки станом на 30.11.07р. за період з 01.04.07р. по 30.11.07р., який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с. 30).

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість згідно договору купівлі-продажу № 167 від 08.06.2007р. у загальному розмірі 278 466,55 грн.

На момент розгляду справи відповідач доказів погашення суми заборгованості у розмірі 278 466,55 грн. не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення заборгованості у загальному розмірі 278 466,55 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4.2 договору передбачено, що у випадку порушення п. 3.1 цього договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від загальної вартості не сплаченого у строк майна за кожний день прострочки оплати.

На підставі п. 4.2. договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 439,63 грн., згідно розрахунку, який знаходиться в матеріалах справи (а.с. 8).

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок пені не відповідає вимогам чинного законодавства.

Вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 5 249,78 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення пені позов задоволенню не підлягає, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку.

Також, позивач розрахував та заявив до стягнення 3% річних за період з 01.06.12р. по 16.07.12р. у сумі 1 052,83 грн., згідно розрахунку, який додається до позовної заяви (а.с. 8).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 1 052,83 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" 21.08.12р. надало до господарського суду клопотання № 346 від 20.08.12р., в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій за договором купівлі-продажу № 167 від 08.06.2007р., оскільки необхідність сплатити штрафні санкції встановлені за порушення зобов'язання може значно ускладнити становище боржника та вплинути на економічний стан підприємства.

Господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій за договором купівлі-продажу № 167 від 08.06.2007р., оскільки штрафні санкції нараховані згідно умовам договору, а щодо зменшення їх судом, згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і тільки у виняткових випадках.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 1; р/р 26000090000176 в Дніпропетровській філії АКБ "Індустріалбанк", МФО 307189, код ЄДРОПУ 32040840) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72; р/р 26003032840001 у АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849, код ЄДРПОУ 00191230) - 278 466 (двісті сімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 55 коп. основного боргу, 5 249 (п'ять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 78 коп. пені, 1 052 (одна тисяча п'ятдесят дві) грн. 83 коп. 3% річних, 5 696 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.Ю. Дубінін Повне рішення складено 25.09.12р.