Ухвала суду № 26125392, 11.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2012 р. м. Київ К-4593/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області

на постанову Господарського суду Iвано-Франкiвської області від 29 серпня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року

у справі № А-10/190-6/111

за позовом Приватного підприємства «Аскет»

до Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Iвано-Франкiвської області від 29 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року, позов Приватного підприємства «Аскет»(позивач) до Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області (відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 400/23-3/30561590/4881 від 15 червня 2004 року в частині застосування до ПП «Аскет»штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 105 127,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ в Косівському районі Івано-Франківської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Iвано-Франкiвської області від 29 серпня 2008 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області проведено перевірку автозаправної станцій, що належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт № 900237/346-23-3 від 03 червня 2004 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 400/23-3/30561590/4881 від 15 червня 2004 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 105 377,50 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з реалізацією нафтопродуктів на суму в розмірі 21 025,50 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідних розрахункових документів, а також невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму в розмірі 50,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно із статтею 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки -оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Отже, визначальною умовою розрахункової операції в розумінні Закону № 265/95-ВР є приймання від покупця при безготівковій формі розрахунків платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, розрахунки за реалізовані позивачем паливно-мастильні матеріали на суму в розмірі 21 025,50 грн. проводились Косівським управлінням з експлуатації газового господарства у безготівковій формі через банківську установу з використанням платіжних доручень, що підтверджується банківськими виписками, заправними відомостями, довіреностями на отримання нафтопродуктів, накладними на відпуск нафтопродуктів та податковими накладними.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, право власності на нафтопродукти виникло у покупця з моменту його оплати, то відпуск паливно-мастильних матеріалів згідно із заправочними відомостями та талонами водіям, які безпосередньо не здійснювали розрахунків, не можна розцінювати як розрахункову операцію в розумінні положень Закону № 265/95-ВР.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Iвано-Франкiвської області від 29 серпня 2008 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Iвано-Франкiвської області від 29 серпня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.