Постанова № 26124931, 18.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2012 року № 2а-3138/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-УКРАЇНА"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2012р. №0001162302, №0001172302.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО_УКРАЇНА»(надалі -позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (надалі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2012р. №0001162302, №0001172302.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2012 відкрито провадження та призначено справу №2а-3138/12/2670 до судового розгляду в судовому засіданні на 10 квітня 2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 11.05.2012 суд, за власною ініціативою, протокольно ухвалив замінити неналежного відповідача на належного -Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби у зв'язку з її перетворенням.

Представники сторін проти заміни відповідача не заперечували.

Під час розгляду справи представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення Позивачем пп. 1.20.8. п. 1.20. ст. 1, пп. 4.1,6 п.4. ст.4, п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та порушенням Позивачем п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р., оскільки доводи Відповідача базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. За наведених обставин, представник Позивача просив суд скасувати спірні податкові повідомлення -рішення.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу зазначив, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з пов'язаною особою ТОВ «Ніко авто інцест», а тому у Позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірному правочину до податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст.122 КАС України з огляду на подане сторонами письмове клопотання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення рішення №0001162302, яким ТОВ «Ніко Україна»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на загальну суму 1 283 610грн., в тому числі за основним платежем 1 026 888грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 256 722грн., та податкове повідомлення-рішення №0001172302, яким ТОВ «Ніко Україна»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на загальну суму 1 530 528грн., в тому числі за основним платежем 1 210 822грн., штрафними (фінансовими) санкціями 302 706грн.

Відповідно до висновків Акта перевірки позивачем порушено пп. 1.20.8. п. 1.20. ст. 1, пп. 4.1.6 п.4. ст.4, п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції від 22.05.97р. за № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 1 210 822грн. в тому числі за IV кв. 2010 у сумі 1 210 822грн., а також порушено п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 1 026 888грн., в тому числі по періодах: листопад 2010 року у сумі - 1 026 888грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва є такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Як встановлено в ході розгляду справи, 15.11.2010 між ТОВ «Ніко -Україна»(Продавець) та ТОВ «Ніко авто інвест»(Покупець) укладено Договір, за яким Продавець передає у власність, а Покупець приймає і зобов'язується оплатити на вказаних умовах нежитлову будівлю авто комплексу літ. А загальною площею 819,10 кв. м., яка знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 74 «Б». (надалі по тексту -Об'єкт продажу).

У відповідності до п. 1 Договору, за матеріалами технічної інвентаризації загальна площа будівлі авто комплексу літ. А-2 становить 819,1кв.м. Крім того, на земельній ділянці розташовано комплектно - трансформаторна підстанція №1, підпірні стійки №2,4,11, водопровідні колодці №3,5, каналізаційні колодці №6,7,8, колодязь обладнання зв'язку №10, паркани №12,13, замощення І, ІІ, ІІІ.

Пунктом 3 Договору встановлено, що продаж вчинено за погоджену сторонами суму 4 351 000,00грн., крім того -870 200,00 ПДВ, на загальну суму 5 221 200грн. Така вартість нежитлової будівлі визначена сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу як будь-кого зі сторін так і з боку третіх осіб чи інших обставин.

Слід зазначити, що в Договорі сторонами посвідчено той факт, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на нежитлові будівлі, за їх розсудом визначена у цьому Договорі вартість саме цієї нежитлової будівлі, яка є справедливою та відповідає її дійсній вартості.

Відповідно до п. 6 Договору, згідно з Реєстром прав власності на нерухоме майно, виданого ОП Запорізьке МБТІ 27.10.2010 за №27797466, вартість нежитлової будівлі, що відчужується, становить 9 485 440, 33 грн.

Так, правова позиція Відповідача, з посиланням на Акт перевірки, ґрунтується на тому, що ТОВ «Ніко -Україна», виходячи з договірної ціни, але за ціною нижче від залишкової вартості, яка була встановлена та зазначена при укладанні Договору, здійснено продаж нежитлової будівлі авто комплексу (Літ. А-2), що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги 47-Б, загальною площею 820,9кв.м. на користь «Ніко авто інвест», яке, на думку контролюючого органу, є пов'язаною особою з продавцем.

ДПІ у Печерському районі м. Києва, з посиланням на пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначає, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи послуги), що діяли на дату такого продажу, а відтак, вартість Об'єкту продажу підлягає включенню на підставі пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу доходу Товариства та дорівнює 5 134 440,33грн. (9 485 440,33 (залишкова вартість) -4 351 000,00 (вартість продажу).

Як встановлено в ході розгляду справи, та не заперечується сторонами, за результатами продажу нежитлової будівлі ТОВ «Ніко -Україна»в податковому обліку відображено валовий дохід в сумі 291 151,98грн., який відображений в рядку 01.6 «інші доходи»Декларації з податку на прибуток підприємств за 2010.

Однак, як зазначає Відповідач, в порушення пп. 1.20.8, пп. 7.4.1 Закону №283/97-ВР, внаслідок перевищення звичайної ціни над фактичною (залишковою) та отримання доходу платником податку від продажу товарів, пов'язаними особами занижено валовий дохід у розмірі 4 843 288,35 (5 134 440,33 -291 155,98), в тому числі: 4 кв. 2010 у сумі 4 843 288,35, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 кв. 2010 на суму 1 210 822грн.

Проте, з правомірністю визначення ТОВ «Ніко-Україна»суми податку на прибуток підприємств в розмірі 1 210 822 грн. Окружний адміністративний суд м. Києва не погоджується, з огляду на таке.

Пункт 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлює правила оподаткування операцій з пов'язаними особами.

Як вже зазначалось, Акт перевірки містить обставини за якими ТОВ «Ніко Авто Інвест»є пов'язаною особою з ТОВ "НІКО-УКРАЇНА", оскільки вони мають спільного засновника - Компанію з управління активами «НІКО».

Втім, відповідно до п. 1.26. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також: чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також: члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Однак, під час проведення контрольного заходу Відповідачем не взято до уваги того, що відповідно до Статутів ТОВ "Ніко-Україна", та ТОВ «Ніко авто інвест», Компанія з управління активами «НІКО»володіє лише 1% часток кожного з вищезазначених підприємств, в той час, як законодавство зазначає розмір не менше 20% від статутного капіталу для застосування поняття «пов'язана особа.

Враховуючи зазначене, на думку суду, станом на час проведення перевірки у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування до ТОВ «Ніко -Україна»правил проведення оподаткування операцій між пов'язаними особами, що визначені п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом не приймаються доводи Відповідача та Свідка по справі, за якими, при встановленні факту пов'язаності ТОВ «Ніко - Україна»та ТОВ «Ніко авто інвест»слід керуватися не лише нормами п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а й інформацією, що, зокрема, міститься в засобах масової інформації, в тому числі шляхом дослідження питання, чи знаходиться ТОВ «Ніко авто інвест»під контролем Концерну «Ніко», як здійснюється загальне управління компаніями Концерну.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що пунктом 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак, ДПІ у Печерському районі м. Києва, при кваліфікації порушення норм податкового законодавства, позбавлена можливості брати до уваги обставини, допустимість яких при доведенні певних фактів прямо не передбачена Законом.

З метою всебічного та повного з'ясування всіх обставин по справі, на яких ґрунтуються доводи позивача та заперечення податкового органу, суд вважає за необхідне надати правову оцінку встановленому органом державної податкової служби порушенню ТОВ «Ніко-Україна»пп. 1.20.8. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 1.20.8. п. 1.20. ст. 1 Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

В свою чергу, пп. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону вставлено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також: ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

З огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає за можливе погодитьсь з твердження Позивача з приводу того, що під час проведення операції з продажу ТОВ «НІКО Авто Інвест»автосалону по вул. Перемоги 74-б в м. Запоріжжі, сторони правочину володіли достатньою інформацією про такі товари (об'єкт нерухомості), а з урахуванням ціни, яка склалась на ринку однорідних товарів, на власний розсуд визначили ціну договору, вчинили відповідні дії за власною волею без будь-якого примусу, як того вимагало законодавство, а зворотного відповідачем не доведено, а судом не встановлено.

Слід зазначити, що суд неодноразово звертав увагу контролюючого органу на те, що доказування правомірності винесених спірних рішень полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, чого відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України зроблено не було.

Позивачем, на підтвердження наявності достатньої інформації про товар та ціну на ринку однорідних товарів надано до матеріалів Звіт № 01-1-2/10-10 від 18.10.2010 р. про незалежну оцінку об'єкту нерухомості по вул. Перемоги 74-6 в м. Запоріжжі, який був складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Ако Експерт»(сертифікат № 8849/09 від 27.08.2009 р.), відповідно до якого ринкова вартість об'єкту оцінки становила 4 350 466,00 грн. без ПДВ.

Окрім визначення ринкової вартості, в звіті зазначена інформація про стан ринку нерухомості у відповідному регіоні та про рівень цін на однорідні товари в регіоні.

Так, відповідно до пп. 1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також: національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Отже, суд погоджується з доводами Позивача з приводу того, що під час проведення операції з продажу ТОВ «НІКО авто інвест»автосалону по вул. Перемоги 74-6 в м. Запоріжжі, звичайна ціна, відповідно до вимог 1.20.5 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначена згідно Звіту про незалежну оцінку об'єкту нерухомості № 01-1-2/10-10 і становить 4 350 466,00 грн. без ПДВ.

Підсумовуючи викладене, під час розгляду справи судом не встановлено факту здійснення продажу автосалону по вул. Перемоги 746 в м. Запоріжжі ТОВ «НІКО Авто Інвест»за ціною 4 351 000,00 грн. без ПДВ, з порушенням вимог чинного, на час здійснення продажу, податкового законодавства України, а тому доводи, викладені в Акті перевірки, не підтверджуються обставинами, що встановлені в ході розгляду справи.

Щодо правомірності податкового повідомлення рішення №0001162302, яким ТОВ «Ніко Україна»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на загальну суму 1 283 610грн., в тому числі за основним платежем 1 026 888грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 256 722грн., суд зазначає таке.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган знов таки посилається на п.6 Договору від 15.11.2010, в якому вказано вартість нежитлової будівлі, що відчужується в сумі 9 485 440,33грн., згідно Довідки власника від 08.10.2010 №101008/2 про залишкову вартість авто комплексу, станом на 08.10.2010.

За наслідками виконання вказаного Договору, ТОВ «Ніко-Україна»була виписана податкова накладна №14070 від 18.11.2010 на загальну суму 5 221 200грн., в т.ч. ПДВ -870 200грн., яка ТОВ «Ніко-Україна»була включена до податкових зобов'язань у листопаді 2010.

З огляду на те, що контролюючий орган вважає ТОВ «Ніко-Україна» та ТОВ «Ніко авто інвест»пов'язаними особами, податковим органом визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ наступним чином, а саме: залишкова вартість згідно п. 6 Договору, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно становить 9 485 440,33грн., ПДВ -1 897 088,07грн., загальна сума складає 11 382 528,40.

ДПІ у Печерському районні м. Києва вважає за правильне різницю суми ПДВ між ціною продажу та ціною залишкової вартості за продаж нежитлової будівлі, на підставі п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», включити до складу податкових зобов'язань Позивача за листопад 2010 в сумі 1 026 888,07грн. (1 897 088,07 -870 200).

Проте, з правомірністю даних тверджень Відповідача не можливо погодитьсь, приймаючи до уваги наступне.

У відповідності до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п. 1.18 ст. 1 Закону про ПДВ звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп. 1.20.1 ст. 1 Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.5 ст. 1 Закону визначено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи судом не встановлено обставин укладання Договору, предметом якого є продаж товарів (робіт, послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, а звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, зворотнього не доведено, а тому, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення рішення №0001162302 від 16.02.2012 та про необхідність його скасування.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Позивач в силу положень ст.11, ч.1 ст.71 КАС України довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-УКРАЇНА", в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-УКРАЇНА" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 16.02.2012р. №0001162302, №0001172302.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 30113927, адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 5) судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 2).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.