Постанова № 26124903, 11.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2012 року № 2а-8622/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Котікової О.В.,

представника відповідача -Харко Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Прем'єр Експо" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва за участю прокуратури Печерського району м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000038156 від 14.06.2012, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 14 червня 2012 року №0000038156.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) з податку на додану вартість, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за січень 2012 року.

В ході перевірки встановлено, що згідно з поданою позивачем до відповідача податковою декларацією з ПДВ за січень 2012 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів, складає 8 379 872 грн.

Також позивач в перевіряємий період мав взаємовідносини з ПАТ "Український промислово інвестиційний концерн" на підстав договору про передання майнових прав від 16.11.2011 р., за яким контрагент як правовласник бажає передати у повному складі майнові права інтелектуальної власності (право власності) на Знаки для товарів і послуг позивачу як правонаступнику, а останній, в свою чергу, бажає прийняти майнові права інтелектуальної власності (право власності) на Знаки для товарів і послуг від Правовласника. Цим договором сторони домовились, що загальний розмір Винагороди, який підлягає сплаті Правонаступником Правовласнику за передання майнових прав інтелектуальної власності (права власності) на Знаки для товарів і послуг складає 55 800 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -9 300 00,00 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані майнові права, ПАТ "Український промислово інвестиційний концерн" була виписана позивачу податкова накладна від 02.12.2011 р. № 1 на загальну суму 55 800 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -9 300 00,00 грн. На думку позивача, така податкова накладна є документом, що дає йому право на податковий кредит та, відповідно, бюджетне відшкодування.

В той же час, відповідно до отриманої інформації від Управління податкової міліції ДПС у м. Києві (лист №1488/7/07-5115 від 02.04.2012 p.) відповідачем встановлено, що податковий кредит з ПДВ у позивача сформований в результаті придбання сформований в результаті придбання нематеріальних активів на території України. Під час аналізу інформації "системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", в ланцюгу постачальників ТМЦ на позивача за листопад -грудень 2011 року встановлено ряд ризикових суб'єктів господарської діяльності.

Так протягом листопада -грудня 2011 року позивач перерахував на ПАТ "Український промислово інвестиційний концерн" грошові кошти в сумі 55 800 000 грн., в т.ч. ПДВ 9 300 000 грн. В свою чергу, ПАТ "Український промислово інвестиційний концерн" перераховано отримані кошти на рахунок ТОВ "Июльський" та ТОВ "Лоргус". В подальшому ТОВ "Июльський" та ТОВ "Лоргус" перераховує отримані кошти на рахунок ПП "К 2", яке за адресою реєстрації не знаходиться та має ознаки "фіктивного" підприємства.

Крім того, з пояснень директора ПП "К 2" гр. ОСОБА_3 встановлено, що він не має ніякого відношення до його діяльності та зареєстрував дане підприємство за грошову винагороду. Згідно пояснень директора ТОВ "Июльський" гр. ОСОБА_4 встановлено, що вона з вересня 2011 року по даний час не підписувала та не подавала до органів податкової служби жодних декларацій з ПДВ та податку на прибуток, та нікого на це не уповноважувала.

На момент проведення перевірки ПАТ "Український промислово інвестиційний концерн" стан платника згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), відомості про зняття з обліку від 10.04.2012 року № 10701100019000462.

Таким чином, враховуючи те, що позивач мав взаємовідносини по ланцюгу з фіктивними підприємствами, в тому числі ПАТ "Український промислово інвестиційний концерн", відповідач дійшов висновку, що виписані ним первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги, як первинні бухгалтерські документи документи, в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", отже не видається можливим підтвердити факт надмірної сплати до бюджету ПДВ по ланцюгу підприємств постачальників ТМЦ на позивача протягом листопада -грудня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.05.2012 р. №21/15-6/34808274, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.200.1., п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем безпідставно заявлено суму бюджетного відшкодування за січень 2012 року в розмірі 8 379 872 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 22.05.2012 р. №21/15-6/3480827, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін.

На підставі акта перевірки від 22.05.2012 р. №21/15-6/3480827, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 14.06.2012 р. № 0000038156, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) з податку на додану вартість у розмірі 8 379 872 грн.

Позивач не скористався, наданим йому ст.86 Податкового кодексу України, правом адміністративного оскарження рішень податкових органів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.4. ст.201 Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п.200.1., п.200.3. ст.200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбані майнові права та, в подальшому заявлення відповідних сум до бюджетного відшкодування, необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що позивач мав взаємовідносини по ланцюгу з фіктивними підприємствами, первинні документи видані контрагентами за результатами такої діяльності, за правилами податкового законодавства України, не можуть вважатися первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які дають позивачу право на податковий кредит з ПДВ та, в подальшому на заявлення відповідних сум ПДВ до бюджетного відшкодування.

Отже, суд вважає висновки відповідача про безпідставність заявлених позивачем сум бюджетного відшкодування за січень 2012 року в розмірі 8 379 872 грн. обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - законним.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, під час прийняття оскаржуваного рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Дочірньому підприємству "Прем'єр Експо" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 17.09.12 р.

Суддя Є.В. Аблов