Постанова № 26124794, 17.09.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2012 р. Справа № 2-а-2002/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представників позивача - Крупи Ю.Я., Монастирьової Н.О.,

представника відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскона-Південь" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскона-Південь" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2012 р. №№ 0003332200, 0003342200, 0003352200, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 1326641 грн., з податку на додану вартість на 189342,50 грн., у тому числі за основним платежем на 152107 грн., та зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 126164 грн. із застосуванням штрафних санкцій у сумі 31541 грн.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, так як відповідач для складення спірних податкових повідомлень-рішень використав протиправні висновки акту перевірки. На думку позивача, формування його валових витрат та податкового кредиту не залежить від виконання податкових обов'язків щодо декларування валових доходів постачальників. Позивач стверджує, що для потреб власної господарської діяльності орендував легкові автомобілі у своїх працівників. Виходячи із специфіки господарської діяльності, позивач вважає, що автомобілі можуть бути прирівняними до інструментів, які використовуються для виробничих потреб позивача, а тому використання цих інструментів власниками у господарській діяльності суб'єкта підприємницької діяльності не потребує нотаріального засвідчення. Неправомірним вважає висновок відповідача стосовно зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року, оскільки відображення у складі валових витрат від'ємного значення минулих періодів передбачається Податковим кодексом України.

Представник відповідача заперечував проти позову, оскільки вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам податкового законодавства. Для відображення господарських операцій у складі валових витрат та податкового кредиту обов'язковою умовою є включення цих операцій до валових доходів та податкових зобов'язань постачальників. Тільки при декларуванні цих зобов'язань постачальник має право на складання податкової накладної, а відповідач отримує право на податковий кредит, підтверджений податковими накладними. Відповідно до Цивільного кодексу України у разі, якщо однією із сторін договору оренди транспортних засобів є фізична особа, цей договір потребує нотаріального посвідчення, без такого посвідчення використання транспортного засобу неможливе.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу в період з 21.02.2012 р. по 28.03.2012 р. проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона-Південь" (код 24962264) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 09.04.2012 р. № 443/231/24962264.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 15.05.2012 р.:

- № 0003332200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 1326641 грн.;

- № 0003342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 189342,50 грн., з яких за основним платежем - на 152107 грн., за штрафними санкціями - на 37235,50 грн.;

- № 0003352200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 126164 грн., із застосуванням штрафних санкцій у сумі 31541 грн.

За актом перевірки грошові зобов'язання позивача з податку на прибуток збільшено у зв'язку із: збільшенням за наслідками перевірки задекларованого валового доходу на 11965 грн. (у тому числі за 2010 рік та 1 квартал 2011 року на 11695 грн.), зменшенням задекларованих позивачем валових витрат на 6497764 грн. (у тому числі за 2010 рік та 1 квартал 2011 року на 232906 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року на 62646858 грн.), зменшенням нарахованої амортизації за ІV квартал 2010 року - І квартал 2011 року на 116400 грн., зменшенням нарахованої амортизації за ІІ-ІV квартали 2011 року на 69759 грн.

За актом перевірки від 09.04.2012 р. № 443 збільшення зобов'язань з ПДВ та зменшення розміру бюджетного відшкодування з ПДВ відбулось у зв'язку із зменшенням відповідачем за наслідками перевірки податкового кредиту позивача на 408271 грн.

У судовому засіданні встановлено, що валові доходи позивача збільшено на 11965 грн. та частину валових витрат зменшено на 76979 грн. у зв'язку з неправомірним відображенням у податковому обліку та звітності операцій з оренди легкових автомобілів у фізичних осіб-працівників ТОВ "Аскона-Південь".

ДПІ у м.Херсоні, посилаючись на ст.ст.798, 759, 799 та п.4 ст.828 ЦК України, вважає, що позивач при оренді автомобілів у своїх працівників повинен був укласти договір оренди у письмовій формі та нотаріально посвідчити цей договір. Відповідач стверджує, що у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним у відповідності з п.1 ст.220 ЦК України. За висновками ДПІ у м.Херсоні відображення у декларації з податку на прибуток витрат на придбання ПММ та оренду автомобілів спричинило заниження показників приросту покупних запасів і, як наслідок, заниження валових доходів за 2010 рік та І квартал 2011 року на 11965 грн., а також завищення валових витрат на 76979 грн. Висновки стосовно операцій з оренди автомобілів вплинули на зменшення податкового кредиту позивача з податку на додану вартість на 10429 грн.

Позивач стверджує, що здійснені ним за договорами про використання автомобілів нарахування компенсацій своїм працівникам за зношування цих автомобілів, відповідають положенням ст.125 КЗпП України із застосуванням аналогії закону щодо прирівняння автомобілів до інструментів, що свідчить про правомірність віднесення цих нарахувань та витрат на придбання ПММ для експлуатації цих автомобілів до своїх валових витрат.

Суд, беручи до уваги позиції сторін з цього питання, зазначає наступне.

Статтею 125 КЗпП України гарантоване право працівників на одержання компенсації за зношування (амортизацію) своїх власних інструментів, які використовуються ними для потреб підприємства.

Суд погоджується з тим, що прямої норми діючого податкового та трудового законодавства щодо обов'язкової виплати компенсації за використання працівником власного автомобіля не існує. Проте, відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України, до трудових правовідносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо такі правовідносини не врегульовані іншими актами законодавства. Отже, для трудових правовідносин можуть застосовуватися положення ЦК України, зокрема, ст.6 цього Кодексу, яка гарантує право на укладання договору, який не передбачений актами законодавства, але відповідає його загальним принципам, та право сторін передбачати у договорі свої правовідносини, які не врегульовані законодавчими актами.

Частиною першою статті 9 ЦК України передбачено, що при врегулюванні трудових відносин дозволено застосування й аналогії закону, яка передбачена ст. 8 ЦК України: якщо правовідносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами кодексу, іншими актами законодавства, які регулюють подібні за змістом відносини.

Як слідує з тексту договорів № 01/10-08 від 01.10.2008 р., № 02/10-08 від 01.10.2008 р. та № 03/10-08 від 01.10.2008 р., які були укладені підприємством з власниками автомобілів - працівниками ТОВ "Аскона-Південь", з посиланням в їх преамбулі на положення як трудового законодавства (ст.125 КЗпП України), так і ст.8 ЦК України, автомобіль використовується виключно його власником - працівником підприємства при здійсненні своїх трудових обов'язків, (а не передається в користування підприємству, як це трактується відповідачем), за що працівник і отримує від підприємства компенсацію за знос свого транспортного засобу у розмірі щомісячної амортизації.

Дослідженими у судовому засіданні доказами підтверджено, що використання працівниками власних автомобілів за договорами з ТОВ "Аскона-Південь" безпосередньо пов'язана із виконанням ними своїх службових обов'язків, адже вони працювали начальником будівельної дільниці, менеджером та представниками адміністрації підприємства. Отже, автомобіль для цих осіб є інструментом у загально відомому розумінні цього поняття, а саме, засобом праці, тобто матеріальною цінністю, яка використовується в процесі праці та якими працівник впливає на предмет праці для досягнення економічного ефекту (збільшення об'ємів продажу).

За таких обставин та враховуючи зміст доданих до договорів про використання автомобілів документів (заяв працівників, накази керівника про дозвіл використання цих транспортних засобів працівниками при здійснені своїх трудових обов'язків, акти оцінки транспортних засобів, реєстраційні документи на автомобілі тощо), суд зазначає, що позивачем до нарахування працівникам ТОВ "Аскона-Південь" компенсації за зношування (амортизацію) їх власних легкових автомобілів, які використовуються ними для потреб підприємства, була правомірно застосована аналогія закону - ст.125 КЗпП України щодо отримання працівником компенсації за зношення в службових цілях власних інструментів.

Правомірність застосування до транспортних засобів у цьому сенсі аналогії з інструментами, підтверджується й Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстата України від 13.01.2004 р. № 5, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713, у п.3.22 розділу 3 "Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці" якої зазначено: "компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту".

Суд також зазначає, що суть правовідносин, які склалися між позивачем та його працівниками з приводу використання останніми власних транспортних засобів у службових цілях, принципово відрізняється від правовідносин з оренди або позички. Відповідно до ст.759 ЦК України оренда транспортного засобу передбачає передачу у строкове користування предмету оренди від власника до орендаря. Проте, передача працівниками позивача власних автомобілів уповноваженим особам підприємства за актами прийому-передачі, яка притаманна правовідносинам оренди або позички, не відбувалася; автомобілі залишилися у користуванні в службових цілях виключно своїх власників - працівників підприємства, що є суттєвою умовою для отримання компенсації згідно вимог ст.125 КЗпП України.

З огляду на це, суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо відсутності підстав для віднесення договорів № 01/10-08 від 01.10.2008 р., № 02/10-08 від 01.10.2008 р. та № 03/10-08 від 01.10.2008 р. до договорів оренди або позички та, як наслідок, підстав для посилання відповідачем на їх нікчемність внаслідок відсутності їх нотаріального посвідчення.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, у тому числі на фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Як слідує з листа ДПА у м.Києві від 09.11.2006 р. № 911/10/31-106, до складу валових витрат платника податку можуть бути віднесені витрати на відшкодування компенсації за використання особистого автотранспорту лише в тому випадку, якщо ці витрати пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку, а не з фінансуванням особистих потреб фізичних осіб - працівників підприємства. У листі зазначається, що витрати на відшкодування вартості послуг працівника за використання ним у службових цілях власного легкового автомобіля повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, якими є заява працівника, договір між працівником і підприємством, відповідні накази керівника підприємства щодо використання працівниками власного транспортного засобу у службових цілей та нарахування в зв'язку з цим відповідної компенсації, дорожні листи.

Аналогічну позицію займає й Державний комітет України з питань регулярної політики та підприємництва у своєму листі № 3903 від 31.05.2007 р.

За таких обставин, суд не погоджується з висновком відповідача стосовно завищення позивачем валових витрат, шляхом включення ним до складу своїх валових витрат нарахованих коштів фізичним особам за використання ними власних легкових автомобілів у службових цілях у сумі 36965 грн. та витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів у сумі 35692 грн. для експлуатації цих автомобілів, на підставі договорів, укладених з працівниками позивача щодо використання ними власних транспортних засобів у службових цілях.

За актом перевірки від 09.04.2012 р. № 443, крім операцій з оренди автомобілів, на зменшення валових витрат вплинуло визнання безтоварними операцій з придбання товарів та послуг (без ПДВ) у ПП "Стальсервіс" на суму 548,28 грн., ТОВ "Нікстройсервіс" на суму 181667 грн., ФОП "ОСОБА_4" на суму 5339,34 грн., визнання безтоварними операцій з придбання товарів та послуг у ПП "Ванвил" було підставою для висновків відповідача про завищення нарахованої амортизації за 2010 рік - І квартал 2011 року на 116400 грн. та за ІІ-ІV квартали 2011 року на 69759,0 грн.

Відповідач, використовуючи дані зустрічних перевірок контрагентів позивача, стверджує, що по відносинам із зазначеними постачальниками у позивача відсутні документи на транспортування товарів. Ці підприємства не декларували наявність трудових, фінансових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності. За даними відповідача ПП "Стальсервіс", ТОВ "Нікстройсервіс" та ПП "Ванвил" не звітує про отримані доходи від продажу позивачеві товарів та послуг. Засновники ПП "Стальсервіс" гр.ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечують ведення будь-якої господарської діяльності, податкова звітність ТОВ "Нікстройсервіс" визнана недійсною місцевою ДПІ. ТОВ "Нікстройсервіс" та ПП "Ванвил" не знаходяться за місцем реєстрації.

За таких обставин ДПІ у м.Херсоні вважає, що ТОВ "Аскона-Південь" з цими контрагентами задекларувало безтоварні операції, які лише документують господарські операції з метою формування штучних валових витрат та податкового кредиту, є нікчемними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства і не створюють інших наслідків, ніж визнання їх недійсними.

На думку відповідача, не можуть бути визнаними первинними документами для відображення у податковому обліку документи, які складені за наслідками безтоварних операцій та нікчемних правочинів, а тому позивач, відобразивши їх у складі валових витрат, порушив вимоги ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.138 Податкового кодексу України.

Висновки стосовно правовідносин позивача з ПП "Стальсервіс", ТОВ "Нікстройсервіс", ФОП "ОСОБА_4" та ПП "Ванвил" вплинули на висновки відповідача стосовно завищення задекларованого податкового кредиту на 267843,05 грн.

За аналогічних обставин відповідач зменшив податковий кредит позивача за наслідками господарських відносин з ТОВ "Еліт Авто Юг" з придбання товарів у листопаді 2011 року на загальну суму 780000 грн., у тому числі ПДВ - 130000 грн.

Спростовуючи висновки ДПІ у м.Херсоні, позивач, посилаючись на бухгалтерські документи, зазначає, що розрахунки з контрагентами ПП "Стальсервіс", ТОВ "Нікстройсервіс" ФОП "ОСОБА_4", ТОВ "Еліт Авто Юг" та ПП "Ванвил" проводили виключно у безготівковій формі, товари та послуги від цих постачальників були фактично отримані та використані в оподатковуваній господарській діяльності платника податків. Позивач звертає увагу суду на те, що відсутність постачальників за місцем реєстрації податковими органами була встановлена після фактичного здійснених постачальницьких господарських операцій, а можливість використання у виробничому процесі орендованих основних фондів відповідачем взагалі не перевірялась.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Положеннями ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168 база оподаткування операцій з постачання товарів визначається виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами. До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних або не матеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо покупцем або через третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів, проданих таким платником податку.

За приписами пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Аналогічні норми містяться в п.135.1, п.135.2 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198 ПК України.

Суд зазначає, що факти встановлені у судовому засідання, спростовують висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій з контрагентами позивача.

Так, товарність господарських операцій між ТОВ "Аскона-Південь" та ПП "Стальсервіс", ТОВ "Нікстройсервіс", ФОП "ОСОБА_4", ТОВ "Еліт Авто Юг" та ПП "Ванвил" підтверджена наданими позивачем копіями первинних бухгалтерських документів, зокрема: договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, ліцензією на надання транспортних послуг.

Суд зазначає, що вказані первинні документи надавалися позивачем під час перевірки і жодних зауважень щодо їх змісту у ДПІ у м.Херсоні в акті перевірки не зазначено.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на відсутність у ПП "Стальсервіс", ТОВ "Нікстройсервіс", ФОП "ОСОБА_4", ТОВ "Еліт Авто Юг" та ПП "Ванвил" необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагентів.

Факт того, що ПП "Стальсервіс", ТОВ "Нікстройсервіс", ФОП "ОСОБА_4", ТОВ "Еліт Авто Юг" та ПП "Ванвил" на момент здійснення поставок позивачу мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані платниками податків на додану вартість не заперечується ДПІ у м.Херсоні.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

ДПІ у м. Херсоні не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальників - ПП "Стальсервіс", ТОВ "Нікстройсервіс", ФОП "ОСОБА_4", ТОВ "Еліт Авто Юг" та ПП "Ванвил" на момент придбання у них товарів (послуг).

Висновки стосовно заниження належних до сплати грошових зобов'язань позивача податковий орган має робити на підставі документів саме позивача, а не інших суб'єктів підприємницької діяльності. Документи останніх можуть бути використані як додатковий, але не основний доказ правомірності висновків податкового органу. Суд вважає, що висновки відповідача стосовно обліку цих операцій позивачем будуються на припущеннях та на встановленні суб'єктом владних повноважень додаткових обмежень стосовно документування господарських операцій суб'єктом підприємництва.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, декларацій з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження валових витрат та сум податкового кредиту по операціях з ПП "Стальсервіс", ТОВ "Нікстройсервіс", ФОП "ОСОБА_4", ТОВ "Еліт Авто Юг" та ПП "Ванвил", які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ПП "Стальсервіс", ТОВ "Нікстройсервіс", ФОП "ОСОБА_4", ТОВ "Еліт Авто Юг" та ПП "Ванвил" вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ПП "Стальсервіс", ТОВ "Нікстройсервіс", ФОП "ОСОБА_4", ТОВ "Еліт Авто Юг" та ПП "Ванвил" є дійсними.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Херсоні не надало суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ПП "Стальсервіс", ТОВ "Нікстройсервіс", ФОП "ОСОБА_4", ТОВ "Еліт Авто Юг" та ПП "Ванвил" були фіктивними підприємствами, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ПП "Стальсервіс", ТОВ "Нікстройсервіс", ФОП "ОСОБА_4", ТОВ "Еліт Авто Юг" та ПП "Ванвил" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Окрім цього, суд зазначає, що як слідує з акту перевірки від 09.04.2012 р. № 443 відповідачем були використані матеріали ГВПМ ДПІ у м.Енергодарі, відповідно до яких директором ПП "Стальсервіс" під час господарських відносин з позивачем був ОСОБА_6, який надав свідчення про те, що фінансово-господарська діяльність не здійснювалася, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників на підприємстві не має. На підставі цього, відповідачем зроблено висновок про те, що складені первинні документи (податкові та видаткові накладні) за період з 03.06.2010 р. по 01.10.2010 р. за підписом ОСОБА_8 є недійсними, так як підписані особою, яка не була уповноважена здійснювати такі дії.

Однак суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

В судовому засіданні було досліджено заяву ОСОБА_6, яка зареєстрована у ДПІ у м.Херсоні 01.06.2011 р. (тобто, до проведення перевірки у позивача), у якій він підтвердив здійснення господарської діяльності ПП "Стальсервіс" та відмовився від пояснень, які використало ДПІ у м.Херсоні у акті перевірки.

Згідно наказів № 2 від 02.04.2009 р. та № 25 від 31.09.2010 р. ОСОБА_8 обіймала посаду бухгалтера ПП "Стальсервіс".

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р. (який був чинним на час спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 18 Порядку визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Таким чином, ОСОБА_8, як бухгалтер ПП "Стальсервіс", мала право виписувати податкові накладні по відносинах з ТОВ "Аскона-Південь".

Також суд зазначає, що висновки відповідача стосовно нікчемності окремих правочинів ґрунтуються на твердженні про порушення позивачем та його контрагентами вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України, проте такі висновки зроблені з перевищеннями компетенції податкових органів, оскільки ні Податковим кодексом України, ні Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не визначено за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення суб"єктами підприємницької діяльності норм цивільного або господарського законодавства.

Статтею 228 ЦК України встановлено вичерпний перелік та умови визнання нікчемними правочинів, до яких не можуть бути віднесені правочини, які були предметом перевірки відповідача. На думку суду, ці правочини відносяться до оспорюваних, а тому питання при їх недійсність може бути вирішено виключно у судовому порядку.

У зв'язку з тим, що висновки відповідача про неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту по відносинами з ПП "Стальсервіс", ТОВ "Нікстройсервіс", ФОП "ОСОБА_4", ТОВ "Еліт Авто Юг" та ПП "Ванвил" зроблені на підставі протиправних висновків відповідача, вони не можуть бути підставою для додаткових розрахунків грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток та з ПДВ.

Відповідно до акту перевірки від 09.04.2012 р. № 443 головним порушенням в частині формування валових витрат позивача за ІІ-ІV квартали 2011 року було включення до складу валових витрат позивачем від'ємного значення з податку на прибуток у сумі 6163478,0 грн., яке утворилось станом на 01.04.2011 р. та складалось із від'ємного значення об'єкту оподаткування, яке утворилось у попередніх І кварталу 2011 року податкових періодах. ДПІ у м.Херсоні, посилаючись на п.3 підрозділу 4 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, висновки акту камеральної перевірки від 09.11.2011 р. № 3797/15-1/24962264, стверджує, що ТОВ "Аскона-Південь" не мало права у складі валових витрат ІІ-ІV кварталів 2011 року декларувати від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 6163478 грн., отримане за результати 2010 року.

Як встановлено судом, висновки відповідача стосовно відображення у складі валових витрат від'ємного значення (збитків) 2010 року, висновки акту перевірки від 09.11.2011 р. № 3797/15-1/24962264 та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0004481501 від 30.11.2011 р. були предметом судового розгляду Херсонського окружного адміністративного суду у справі № 2-а-846/12/2170. Суд постановою від 10.05.2012 р. визнав протиправними висновки відповідача з цього питання та підтвердив правомірність віднесення позивачем від'ємного значення 2010 року до валових витрат ІІ кварталу 2011 року. Дана постанова суду знаходиться на розгляді у Одеському апеляційному адміністративному суді, тобто, на момент складення акту перевірки № 443 та розгляду даної справи висновки податкового органу є неузгодженими, а тому не підлягали обов'язковому виконанню платником податку.

Також суд зазначає, що за змістом п.150.1 ст.150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За приписами пп.3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Особливості застосування ст.150 ПК України, які визначені розділом ХХ кодексу пов'язані з тим, що Розділ III ("Податок на прибуток підприємств") цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року. До введення у дію положень Податкового кодексу України застосувались норми Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи наведене, суд вважає, що за Податковим кодексом України при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток у ІІ-ІV кварталах 2011 року мало враховуватись від'ємне значення об'єкту оподаткування, яке утворилось при складанні декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, виходячи із застосування нормативних положень Закону № 334/94-ВР та порядку застосування цього закону при складанні декларації з податку на прибуток, визначеного наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143, зареєстрованого в Мінюсті 08.04.2003 р. за № 271/7592 (далі - Порядок № 143).

Згідно п.6.1 ст.6 Закону № 334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п.1.5 Порядку № 143 податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п.11.1 ст.11 і п.16.4 ст.16 Закону № 334, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Згідно із п.3 Порядку № 143 від'ємне значення об'єкту оподаткування попередніх звітному податкових періодів враховується у складі валових витрат декларації з податку на прибуток за рядком 04.9.

З 01.04.2011 р. у зв'язку з введенням у дію розділу III ("Податок на прибуток підприємств") ПК України форма декларації з податку на прибуток у ІІ-ІV кварталі 2011 року визначалась наказом ДПА України від 28.02.2011 р. № 114 (далі - наказ № 114), відповідно до якого, при визначенні оподатковуваного прибутку до складу інших витрат за рядком 06.6 декларації включалось від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року).

Дослідивши нормативні документи з визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток у ІІ-ІV кварталах 2011 року суд вважає, що при визначенні об'єкту оподаткування має бути врахований загальний від'ємний результат від складання декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року незалежно від дати виникнення від'ємного значення, врахованого при визначенні цього результату.

Помилковою є думка відповідача, що при перенесенні від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток з І кварталу 2011 року до ІІ-ІV кварталів 2011 року від цього значення має бути відокремлене від'ємне значення, яке утворилось у попередніх І кварталу 2011 року податкових періодах, оскільки необхідність такого розподілу не передбачається жодним нормативним документом з питань оподаткування прибутку підприємств у 2011 році.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправними висновки ДПІ у м.Херсоні стосовно заниження позивачем валового доходу, завищення валових витрат та податкового кредиту за перевірений період, зменшення від"ємного значення, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 15.05.2012 р. №№ 0003332200, 0003342200, 0003352200.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскона-Південь" (м.Херсон, вул.Белінського, 22-б, код ЄДРПОУ 24962264) судовий збір у сумі 5634 (п"ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 45 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 вересня 2001 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1