Постанова № 26124712, 20.09.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2012 р. Справа № 2a-1870/5614/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.,

представників позивача - Семенова В.О., Діденко М.В.,

представника відповідача - Бакланової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод "Темп"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод "Темп" (надалі по тексту - позивач, ВАТ "Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод "Темп") звернулось до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Сумська МДПІ), в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.05.2012 р. №0000242301 та №0000272301.

- стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29.05.2012 р. за результатами проведення документальної позапланової перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0000242301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах, на загальну суму 353502,50 грн., в тому числі за основним платежем: - 282802,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 70700,50 грн.

- №0000272301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 441878,75 грн., в т.ч., за основним платежем - 353503,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 88375,75 грн.

Позивач не згоден з вищевказаними висновками акту перевірки, оскільки відповідачу для проведення перевірки були надані необхідні податкові накладні, що підтверджують віднесені позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) під час придбання товарів у ТОВ «Востокпневматика».

Згідно підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається із наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» єдиною необхідною законною умовою для висновку щодо завищення суми податкового кредиту є відсутність у платника податків відповідної податкової накладної.

Враховуючи той факт, що вся сума податкового кредиту сформована позивачем за наслідками господарських операцій з TOB «Востокпневматика» підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, висновок відповідача про завищення позивачем сум податкового кредиту та відповідне заниження сум податку на додану вартість є необґрунтованим та таким, що порушує права позивача як платника податку на додану вартість.

Таким чином, позивач мав передбачене законодавством України право на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі сум податку, сплаченого (нарахованого) при придбанні у TOB «Востокпневматика» товару, що в подальшому використовувався позивачем для виробництва готової продукції.

Враховуючи наведене, висновки акту перевірки про порушення скаржником положень підпункту 7.4.1. та 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» шляхом заниження скаржником сум податку на додану на загальну суму 282802 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 38112 грн. є необґрунтованими та помилковими, а також такими, що не відповідають законодавству України та порушують права та охоронювані законом інтереси скаржника як платника податків.

Крім того, позивачем та його контрагентом - TOB «Востокпневматика» відповідно до умов договір поставки № 06/10/1-Р від 10.06.2010р. було здійснено господарські операції з поставки комплектуючих деталей до з'єднувальних рукавів.

Реальність здійснених між позивачем та TOB «Востокпневматика» господарських операцій підтверджується реальним змінами майнового стану позивача та його контрагента, а саме: протягом періоду з 01.07.2010 р. по 30.11.2010 р. позивачем відповідно до платіжних доручень здійснено оплату вартості придбаних у TOB «Востокпневматика» товарів.

Реальність здійснених господарських операцій також підтверджується рухом активів в процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - TOB «Востокпневматика».

Відповідачем не встановлено жодних дефектів оформлення вказаних документів. Враховуючи наведене, під час здійснення між позивачем та TOB «Востокпневматика» господарських операцій відбувався рух активів, при цьому, реальність здійснених між позивачем та TOB «Востокпневматика» господарських операцій підтверджено належним чином складеними та оформленими первинним документами.

Реальність здійснених господарських операцій також підтверджується наявністю у контрагента позивача - TOB «Востокпневматика» спеціальної правосуб'єктності.

Відповідно до пунктів 5 та 2 «Порядку заповнення податкової накладної», затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165 (чинний у період здійснення господарських операцій між позивачем та TOB «Востокпневматика»), податкова накладна може вважатися недійною лише у випадку якщо таку накладну було заповнено особою, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість.

Таким чином, для наявності спеціальної правосуб'єктності особа, що заповнює податкову накладну повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Так, у період здійснення господарських операцій в рамках договору поставки № 06/10/1-Р від 10.06.2010 р.ТОВ «Востокпневматика» мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (номер свідоцтва платника ПДВ - 100265462) та відповідно мало спеціальну правосуб'єктність, а саме: право видачі податкових накладних.

Реальність здійснених господарських операцій також підтверджується наявністю зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача (підтвердженням фактичного використання позивачем, придбаних у TOB «Востокпневматика» товарів в рамках власної господарської діяльності).

Відповідно до сторінки 1 Довідки №2 до акту перевірки протягом періоду, що перевірявся, позивач фактично здійснював діяльність за кодом КВЕД 35.20.1. - виробництво залізничних та трамвайних локомотивів та рухомого складу, при цьому, зазначений вид діяльності також було вказано у Довідці про включення позивача до ЄДРПОУ.

Таким чином, придбання комплектуючих деталей для рукавів з'єднувальних відповідно до умов договору поставки № 06/10/1-Р від 10.06.2010 р. здійснювалося позивачем для ведення господарської діяльності та з метою подальшого використання таких деталей у господарській діяльності позивача.

На підставі викладеного висновки акту перевірки про порушення скаржником положень підпункту 7.4.1. та 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» шляхом заниження скаржником сум податку на додану на загальну суму 282802 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 38112 грн. не відповідають дійсності, при цьому, будь які передбачені статтями 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та 123 Податкового кодексу України правові підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

Щодо незаконності податкового повідомлення-рішення №0000272301 від 29.05.2012 р., то за результатами переперевірки встановлено завищення скоригованих валових витрат за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року всього в сумі 1414012 грн. в т.ч. за 3 квартали 2010 року в сумі 389899 грн., за 2010 рік в сумі 1414012 грн.

На порушення п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, позивач завищив валові витрати в результаті безпідставного їх формування щодо придбання комплектуючих та проведення попередніх оплат по взаємовідносинах з постачальником TOB «Востокпневматика».

На виконання договору поставки №06/10/1-Р від 10.06.2010 року за період з 01.07.2010 р. по 31.11.2010 р. позивач оприбуткував від TOB «Востокпневматика» комплектуючі для виробництва гальмівного обладнання на загальну суму 1414011,96 грн., в тому числі за липень - 192567,10 грн., за серпень - 180832,30 грн., за вересень 16500,00 грн., за жовтень -299095,10 грн., за листопад - 725017,60 грн.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому, відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

На сторінці 7 акту перевірки зазначено, що позивач відповідно до умов договору поставки №06/10/1-Р від 10.06.2010 року здійснював придбання у TOB «Востокпневматика» комплектуючих деталей до з'єднувальних рукавів. Відповідно до сторінки 1 Довідки №2 до акту перевірки протягом періоду, що перевірявся, позивач фактично здійснював діяльність за кодом КВЕД 35.20.1. - виробництво залізничних та трамвайних локомотивів та рухомого складу, при цьому, зазначений вид діяльності також було вказано у Довідці про включення позивача до ЄДРПОУ.

Таким чином, придбання позивачем комплектуючих деталей до з'єднувальних рукавів згідно умов договору поставки № 06/10/1-Р від 10.06.2010 року здійснювалось для подальшого використання таких товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності позивача.

Враховуючи наведене, висновки акту перевірки щодо порушення скаржником положень підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 та пункту 11.2. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого скаржником було занижено податок на прибуток за 2010 рік на загальну суму 353503 грн. є необґрунтованими та помилковими, а також такими, що не відповідають законодавству України та порушують права та охоронювані законом інтереси скаржника як платника податків.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, вважає прийняте податкове повідомлення - рішення обґрунтованим.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 19.04.2012 р. по 04.05.2012 р. Сумською МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод "Темп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р.

14.05.2012 р. за підсумками перевірки складено акт №87/22/02971676 (а.с. 14-49).

Відповідачем встановлено порушення ПАТ "Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод "Темп" підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 282802 грн., а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 38112 грн., в тому числі за липень 2010 року у сумі 38513 грн., за вересень 2010 року у сумі 39466 грн., за жовтень 2010 року у сумі 57873 грн., за листопад 2010 року у сумі 146950 грн. та встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 38112 грн., в тому числі: за серпень 2010 року в сумі 36166 грн., за жовтень 2010 року в сумі 1946 грн.

Також, відповідачем встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5, пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 353503 грн., у тому числі: за 3 квартал 2010 року у сумі 85741 грн., за 2010 рік у сумі 353503 грн. (а.с. 14-49).

29.05.2012 р. Сумською МДПІ на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0000242301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах, на загальну суму 353502,50 грн., в тому числі за основним платежем: - 282802,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 70700,50 грн. (а.с.12);

- №0000272301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 441878,75 грн., в т.ч., за основним платежем - 353503,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 88375,75 грн. (а.с.13).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з неправомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з наступного.

Як встановлено зі змісту акту перевірки № 87/22/02971676 від 14.05.2012р. підставою прийняття рішення про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту є визнання відповідачем безтоварними господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Востокпневматика» на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 560/234/30962900 від 09.03.2011р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Востокпневматика».

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.06.2010р. між позивачем та ТОВ «Востокпневматика» укладено договір поставки № 06/10/1-Р (а.с.

На підтвердження реальності виконання зазначеної угоди позивачем надано до суду:

- платіжні доручення, згідно яких, позивачем здійснено оплату вартості придбаних комплектуючих деталей: № 880 від 14.07.2010р., № 889 від 15.07.2010р., № 1024 від 12.08.2010р., № 1043 від 16.08.2010р., № 1063 від 20.08.2010р., № 1119 від 02.09.2010р., № 1159 від 08.09.2010р., № 1191 від 10.09.2010р., № 1223 від 15.09.2010р., № 1285 від 04.10.2010р., № 1347 від 08.10.2010р., № 1378 від 19.10.2010р., № 1402 від 21.10.2010р., № 1426 від 25.10.2010р., № 1456 від 02.11.2010, № 1463 від 04.11.2010р., № 1465 від 04.11.2010р., № 1529 від 11.11.2010р., № 1550 від 12.11.2010р., № 1580 від 16.11.2010р., № 1634 від 23.11.2010р., № 1655 від 26.11.2010р.;

- податкові накладні: №232 від 14.07.2010 року, №235 від 15.07.2010 року, №244 від 27.07.2010 року, №252 від 30.07.2010 року, №262 від 04.08.2010 року, №275 від 13.08.2010 року, №288 від 20.08.2010 року, №305 від 31.08.2010 року, №306 від 31.08.2010 року, №329 від17.09.2010 року, №360 від 08.10.2010 року, №363 від 12.10.2010 року, №373 від 19.10.2010 року, №379 від 21.10.2010 року, №386 від 25.10.2010 року, №389 від 26.10.2009 року, №401 від 29.10.2010 року, №405 від 03.11.2010 року, №408 від 04.11.2010 року, №417 від 11.11.2010 року, №420 від 12.11.2010 року, №423 від 16.11.2010 року, №433 від 23.11.2010 року, №433 від 23.11.2010 року, №445 від 30.11.2010 року, №448 від 30.11.2010 року (а.с. 105-129 том.1);

- видаткові накладні № ВП-243 від 14.07.2010р., ВП-250 від 21.07.2010р., ВП-257 від 27.07.2010р., ВП-277 від 06.08.2010р., ВП-256 від 27.07.2010р., ВП-263 від 30.07.2010р., ВП-275 від 04.08.2010р., ВП-287 від 13.08.2010р., ВП-304 від 20.08.2010р., ВП-322 від 31.08.2010р., ВП-323 від 31.08.2010р., ВП-354 від 17.09.2010р., ВП-404 від 12.10.2010р., ВП-404 від 12.10.2010р., ВП-416 від 20.10.2010р., ВП-420 від 22.10.2010р., ВП-442 від 29.10.2010р., ВП-432 від 26.10.2010р., ВП-442 від 29.10.2010р., ВП-451 від 03.11.2010р., ВП-453 від 05.11.2010р., ВП-461 від 09.11.2010р., ВП-472 від 12.11.2010р., ВП-473 від 12.11.2010р., ВП-475 від 15.11.2010р., ВП-472 від 12.11.2010р., ВП-473 від 12.11.2010р, ВП-475 від 15.11.2010р., ВП-483 від 17.11.2010р., ВП-484 від 17.11.2010р., ВП-490 від 19.11.2010р., ВП-504 від 25.11.2010р., ВП-515 від 30.11.2010р., ВП-516 від 30.11.2010р. (а.с. 130-158 том.1);

- товарно-транспортні накладні №1/150710-1 від 14.07.2010р, № 1/210710-1 від 21.07.2010р., № 1/280710-1 від 27.07.2010р., № 060810 від 06.08.2010р., № 1/280710-1 від 27.07.2010р., № 2/300710 від 30.07.2010р., № 040810 від 04.08.2010р., № 130810 від 13.08.2010р., № 200810 від 20.08.2010р., № 1/010910-1 від 31.08.2010р., № 1/010910-2 від 31.08.2010р., 170910 від 17.09.2010р., № 121010 від 12.10.2010р., № 121010 від 12.10.2010р., № 1/211010-1 від 20.10.2010р., № 221010 від 22.10.2010р., № 1/291010-3 від 29.10.2010р., № 261010 від 26.10.2010р., № 1/291010-3 від 29.10.2010р., № 031110 від 03.11.2010р., № 051110 від 05.11.2010р., № 091110 від 09.11.2010р., № 121110 від 12.11.2010р., № 151110 від 15.11.2010р., № 121110 від 12.11.2010р., № 151110 від 15.11.2010р., № 171110 від 17.11.2010р., № 191110 від 19.11.2010р., № 251110 від 25.11.2010р., № 301110 від 30.11.2010р., № 301110 від 30.11.2010р. (а.с. 159 -184 том.1);

- накази про відрядження та посвідчення про відрядження працівників позивача, які здійснювали перевезення придбаних позивачем у ТОВ «Востокпневматика» комплектуючих (а.с. 205-222 том.1);

- договори на перевезення вантажу, свідоцтва про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців перевізників, посвідчення водіїв перевізників, акти, ліцензії перевізників на надання послуг з перевезення вантажів, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів перевізників, з використанням яких здійснювалося перевезення придбаних позивачем у ТОВ «Востокпневматика» комплектуючих;

- довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджують отримання позивачем придбаних останнім у ТОВ «Востокпневматика» комплектуючих (а.с. 185-204 том.1);

- документи складського обліку, що підтверджують оприбуткування та зберігання на складі придбаних позивачем у ТОВ «Востокпневматика» комплектуючих.

Вказані документи підтверджують перехід права власності на комплектуючі деталі для рукавів з'єднувальних від ТОВ «Востокпневматика» до позивача та фактичність здійснених між позивачем та ТОВ «Востокпневматика» господарських операцій.

Крім того, позивачем надані до суду копії документів, що підтверджують зв'язок між придбанням останнім комплектуючих деталей у ТОВ «Востокпневматика» та власною господарською діяльністю, а також подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Востокпневматика» деталей в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності.

Зазначені обставини підтверджуються наданими до суду позивачем: довідкою про включення позивача до ЄДРПОУ, яка підтверджує, що протягом періоду, що перевірявся, позивач здійснював діяльність за кодом КВЕД 35.20.1. - виробництво залізничних та трамвайних локомотивів та рухомого складу; технічною документацією, що передбачає використання придбаних позивачем у ТОВ «Востокпневматика» комплектуючих для виготовлення готової продукції; лімітно-забірними картами, згідно яких придбані позивачем у ТОВ «Востокпневматика» комплектуючі видавалися в роботу для виготовлення готової продукції; договорами та видатковими накладними згідно яких позивач здійснював подальшу реалізацію продукції, виготовленої з використанням придбаних у ТОВ «Востокпневматика» комплектуючих деталей.

Отже, факти передання, отримання та оплати поставленого товару підтверджені належними документами, такими як видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 632, 669, 671, 673 Цивільного кодексу України обов'язковими умовами договору купівлі-продажу товару є його найменування, ціна, кількість, якість та асортимент.

Таким чином, суд зазначає, що укладений між позивачем та його контрагентом договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновок щодо відсутності у контрагента позивача основних фондів на здійснення господарської діяльності.

Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках - припущеннях щодо безтоварності угод.

Проте, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час господарських операцій позивача із його контрагентами), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, копіями банківських платіжних доручень та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Тобто, видана позивачу податкова накладна його контрагентом, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог "Про податок на додану вартість", що не заперечується податковим органом.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі викладеного вище, правочини між позивачем та його контрагентами підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і вони жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача, щодо зменшення податкового кредиту та валових витрат є безпідставними

Також, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Таким чином, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 29.05.2012 року №0000242301 та №0000272301 прийняті з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначені податкові повідомлення-рішенні є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, позивачу відшкодовується із Державного бюджету сума судового збору в розмірі 2188 грн. 00 коп., шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача (лист Вищого адміністративного суду України №2135/11/13-11 від 21.11.2011 року).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод "Темп" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 29.05.2012 року №0000242301 та №0000272301.

Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання із рахунку Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (м. Суми, вул. Баумана, 43, код 21104502) на користь Публічного акціонерного товариства "Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод "Темп" (Сумська область, м. Лебедин, вул. Першогвардійська, 86, код 02971676) суму судового збору в розмірі 2188 грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 25.09.2012 року.