Постанова № 26124233, 13.08.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

13.08.2012 р. 10:29 Справа № 2а - 4712/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Ополинський О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект", пр-т Жовтневий 42-А, м.Миколаїв, 54018;доСпеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби, вул.Чкалова 20, м.Миколаїв, 54017;проскасувати рішення від 17.04.09р. №00001522/0, від 15.06.09р. №00001522/1, від 20.02.09р. №00001522/2.за участю представників:

від позивача: Кутельвас Т.Є., довіреність №17/1-10813 від 02.11.11р.;

від відповідача: Моторний О.С., довіреність №14/9/10-021 від 30.03.12р.;

Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" пред'явлено позов до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві (після зміни назви у зв'язку з реорганізацією - Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби) з вимогою скасувати рішення від 17.04.09р. №00001522/0, від 15.06.09р. №00001522/1, від 20.02.09 №00001522/2.

Ухвалою суду від 07.10.09р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили постанови господарського суду Миколаївській області у пов'язаній справі №1/27/09.

12.06.12р. провадження у справі було поновлено у зв'язку з набранням чинності постанови Одеського апеляційного адміністративного суду по справі №1/27/09.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях та наданих доказах (т.1, а.с.3-8, 229).

Крім того, позивач зазначив, що рішення про застосування штрафних санкцій, як форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів, вичерпний перелік яких наведено у статтях 14, 15 Закону "Про систему оподаткування".

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (т.1, а.с.224-227).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -

встановив:

Фахівцями Відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07р. по 31.12.08р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07р. по 31.12.08р., за результатами якої був складний акт від 07.04.09р. №311/36/31821381 (т.1, а.с.9-123) в якому зафіксовано порушення ст.1, 2 Закону України від 23.09.94р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та ст.16 Декрету КМУ від 19.02.93р. №15-93 "Про систему валютного законодавства" та нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 436759,06грн.

Вищезазначене рішення було винесене відповідачем на підставі фактів встановлених під час проведення перевірки позивача, а саме - під час здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від №159/92-003-01 від 23.04.07р. з Урядом Індії в особі Об'єднаного Штабу Міністерства Оборони про виготовлення та поставку Позивачем газотурбінних двигунів на загальну суму 7800,0тис.дол.США (а.с.157-172).

Пунктом 4.2 ст.4 даного Контракту передбачено 95% сплати за кожну партію двигунів.

Кінцевий платіж - 5% вартості, що становить 39000,00дол.США, з урахуванням додаткової угоди від 01.10.07р. №01, сплачується по закінченню гарантійного терміну двигунів або по спливу 18 місяців з дати поставки, в залежності від події, яка настане раніше.

Відповідно до законодавства України, граничний термін розрахунків з дати митного оформлення - 20.09.07р. (ВМД від 22.06.07р.).

17.04.09р. відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.09р. №00001522/0, згідно якого нарахована пеня за порушення термінів розрахунків ЗЕД та штрафна санкція за порушення вимог порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна що належить резиденту України в сумі 436759,06грн. (т.1 а.с.132).

24.04.05р. позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 24.04.09р. №34/3688 на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій 17.04.09р. №00001522/0 в частині 431320,50грн.

Рішенням відповідача від 12.05.09р. №12324/10/25-014 строк розгляду скарги продовжений до 22.06.09р.

Рішенням відповідача від 15.06.09р. №15839/10/25-014 скарга №34/3688 від 24.04.09р. залишена без задоволення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.09р. №00001522/0 залишено без змін та прийняте нове (повторне) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.06.09р. №00001522/1 (т.1, а.с.145).

25.06.09р. позивач звернувся до ДПА у Миколаївській області з повторною скаргою від 23.06.09р. №34/5539 на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.09р. №00001522/0, від 15.06.09р. №00001522/1.

Рішенням ДПА України у Миколаївській області від 07.07.09р. №1530/10/25-014 термін розгляду повторної скарги від 23.06.09р. №34/5539 продовжено до 23.08.09р.

Рішенням ДПА у Миколаївській області від 13.08.09р. №1861/10/25-014 скарга від 23.06.09р. №34/5539 залишена без задоволення; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.09р. №00001522/0 та рішення від 15.06.09р. №15839/10/25-014 залишено без змін, прийняте нове (повторне) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.09р. №00001522/2 (т.1 а.с.156).

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"(в редакції, що діяла на час порушення), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії НБУ (до 31.12.07р.).

Згідно із Законом України від 31.05.07р. №1108-У (набрав чинності з 01.01.08р.) до першої статті Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" внесено зміни, а саме: перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, у разі перевищення термінів, зазначених у ст.1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії.

Відповідно ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами термінів, передбачених ст.1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено вимоги ст.1 Закону України №185/94 від 23.09.1994р. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного надходження валютної виручки при виконанні зовнішньоекономічного контракту №159/92-003-01 від 23.04.07р. в частині 90-денного терміну розрахунків в іноземній валюті. За вказаним контрактом була встановлена прострочена дебіторська заборгованість в період з 21.09.2007р. по 02.09.2007р. на суму 390000,00 дол. США.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94 від 23.09.1994р. перевищення термінів розрахунків в іноземній валюті потребує індивідуальних ліцензії.

31.08.2007р. позивач звернувся до Міністерства економіки України про надання висновку щодо віднесення контракту №159/92-003-01 від 23.04.07р. до договорів поставки складних технічних виробів для отримання індивідуальної ліцензії на продовження терміну розрахунків за імпортною операцією (на строк з 20.09.07р. до 15.01.09р.) на суму 390000,00 доларів США. 25.09.07р. підприємству було відмовлено в задоволенні вказаного прохання.

24.10.07р. Міністерство економіки України надало висновок щодо віднесення зовнішньоекономічного договору (контракту) до видів, визначених у ст.6 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та про продовження законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічну операцію з 21.09.07р. до 17.03.09р.

25.01.2007р. від Національного банку України було отримано ліцензію №687 на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортною операцією на строк з 03.12.07р. до 22.12.08р. (т.1, а.с.180).

В жовтні 2008 року позивач повторно звернувся до Національного банку України з проханням ще раз переглянути контракт, та внести зміни до ліцензії щодо початкової дати, змінивши 03.12.07р. на 21.09.07р., але позивачу було відмовлено з огляду на відсутність правових підстав для надання висновку Національним банком України з 01.01.08р (т.1, а.с.206).

Позивач не погодився з діями Національного банку України і звернувся до Господарського суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Національного банку України, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство економіки України та Державна податкова адміністрація України.

23.03.09р. Господарським судом Миколаївської області винесена постанова у справі №1/27/09/5016, згідно якої визнані незаконними дії Національного банку України щодо відмови у вчиненні змін до ліцензії №687 стосовно строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією по контракту від 24.04.07р. №159/92-003-01 з урядом Індії в особі Об'єднаного штабу Міністерства оборони Нью-Делі (Індія); зобов'язано Національний банк України внести зміни до індивідуальної ліцензії №687 від 12.12.07р. на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортною операцією, змінивши 03.12.07р. на 21.09.07р.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010р. постанова Господарського суду Миколаївської області у справі №1/27/09/5016 скасована та ухвалено нову постанову відповідно до якої у задоволені позову ДП НВКГ "Зоря" "Машпроект" відмовлено.

Щодо посилання позивача на неправомірність застосування рішення (як форми) для стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів з підстав відсутності такої санкції (пені) у переліку податків і зборів наведених у статтях 14, 15 Закону "Про систему оподаткування", то суд зазначає наступне.

У преамбулі Закону України від 21.12.2000 року №2181-III (чиний на час виникнення правовідносин) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування. Тобто цей Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів.

У статті 1 цього Закону податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2), а податкове повідомлення -як письмове повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначений контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 1.9).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення як форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких наведено у статтях 14, 15 Закону України від 25.06.1991 року №1251-XII "Про систему оподаткування".

У зазначених нормах пеня, застосована відповідачем, не визначена як податок або збір (обов'язковий платіж). Тому обов'язок позивача зі сплати пені не належить до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.

Зазначена позиція висловлена також в Постанові Верховного суду України від 18.09.07р.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірність дій податкового органу, а отже, вимоги Позивача щодо визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.09р. №00001522/0, від 15.06.09р. №00001522/1, від 20.02.09р. №00001522/2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду відповідність нормам податкового законодавства процедури та підстав проведення перевірки позивача та відповідно, законності прийнятих рішень за наслідками перевірки.

Інші доводи та міркування позивача є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування або визнання неправомірним рішень прийнятих відповідачем за наслідками перевірки.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладені на позивача.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 2, 7, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 13.08.12р.

Повний текст постанови складено та підписано 17.08.12р.