Постанова № 26123426, 10.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року 2а-3830/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Лапія С.М.,

при секретарі -Пилипчук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Артур-К»звернулось до суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2012 № 0000512300.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Господарським судом Київської області 23.06.2011 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Артур-К»та посилається на положення ст. 87.10 Податкового кодексу України і ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно яких з моменту винесення Ухвали про порушення у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів нарахування штрафних санкцій не здійснюється.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Зокрема, стверджував, що введення мораторію не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не зупиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС згідно пп.78.1.7, п.78.1, ст.78, п.82.2, ст. 82 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Артур-К»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено Акт від 27.03.2012 р. №42/22-01/21643699.

В ході перевірки було встановлено, що за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 ТОВ «Артур-К»неправомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 1 801 822,00 грн.

Вказаними діями ТОВ «Артур-К»порушено вимоги податкового законодавства, зокрема, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України.

На заперечення ТОВ «Артур-К»до Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС листом від 10.04.2012 № 1051/10/11-623 висновки Акту залишено без змін.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2012 №0000512300, яким ТОВ «Артур-К»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 801 822,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 202 991,00 грн.

В ході адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення ТОВ «Артур-К»звернулось 23.04.2012 до ДПС у Київській області та 07.07.2012 до ДПС України зі скаргами.

Рішеннями ДПС у Київській області від 25.06.2012 та ДПС України від 26.07.2012 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 13.04.2012 №0000512300 залишено без змін, а скарги -без задоволення.

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Оскільки в ході судового розгляду представник позивача не заперечував факту порушень ТОВ «Артур-К»вимог податкового законодавства, встановлених в ході перевірки та викладених в Акті, і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а наполягав на протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з посиланням на положення ст. 87.10 Податкового кодексу України і ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», при розгляді даної адміністративної справи суд перевіряє правомірність прийняття ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 №0000512300 після винесення Ухвали про порушення у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно зі статтею 11 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон № 2343-ХІІ) мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону № 2343-ХІІ, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті статті 1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання і строк їх виконання настав у позивача після 23.06.2011, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на них не поширюється.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2343-ХІІ лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.12.2011 у справі за позовом ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»до Тернопільської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд рішення суду касаційної інстанції з підстав неоднакового застосування статей 1 та 12 Закону № 2343-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 с. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, оскільки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства і прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є правомірними, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 вересня 2012 р.