Рішення № 26122422, 25.09.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/16709/12

№ 2-4606/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 вересня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -судді Бурлаки О.В.,

за участю секретаря Сіроштан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 25 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Оранта»був укладений договір №884 добровільного страхування транспортного засобу, предметом якого є страхування транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Зазначає, що 20 вересня 2009 року близько 16 год. 30 хв. на вул. Ломоносова в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_2, та транспортного засобу «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1.

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2009 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 33.2.1 вимог Правил дорожнього руху України.

Також вказує, що 21 вересня 2009 року до ВАТ НАСК «Оранта»із письмовою заявою звернувся страхувальник ОСОБА_2 щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку з вищезазначеною дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов договору №884.

ВАТ НАСК «Оранта»на підставі страхового акту СТО-09-11535/1 від 25 січня 2010 року та розрахунку страхового відшкодування до зазначеного страхового акту здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника ОСОБА_2 в розмірі 35 406,40 грн.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент вищезазначеної ДТП застрахована не була.

Тому позивач, скориставшись наданим йому законом правом, керуючись ст. 27 Закону України «Про страхування»та на підставі ст.ст. 993, 1166, 1191 ЦК України, звернувся до відповідача ОСОБА_1 із регресною вимогою.

На підставі вищевикладеного просить позов задовольнити та стягнути з відповідача в порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 35 406,40 грн. Також просив стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору у розмірі 214,60 грн.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить відповідна розписка представника, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 55). Проте, 06.09.2012 року через канцелярію суду надійшла заява, відповідно до якої представник позивача ВАТ НАСК «Оранта»позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечує та просить розглянути справу у їх відсутності (а.с. 59).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання у відповідності до вимог ЦПК України, про що свідчить конверт, що повернувся на адресу суду, та телеграма, які містяться в матеріалах справи (а.с. 57, 58), про причини його неявки суду не відомо.

Відповідно до довідки, наданої Адресно-довідковим бюро м. Києва № 15 від 11.07.2012 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток, вказаною позивачем у позовній заяві (а.с. 49).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд у відповідності до статті 224 ЦПК України за письмовою згодою представника позивача, ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Суд, врахувавши заяву представника позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 25 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Оранта»був укладений договір №884 добровільного страхування транспортного засобу, предметом якого є страхування транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 4-7).

Як вбачається з матеріалів справи, 20 вересня 2009 року о 16 год. 30 хв. по вул. Ломоносова в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були автомобіль марки «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, та застрахований автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення п.п. 33.2.1 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2009 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. (а.с. 13).

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується також постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 28 вересня 2009 року (а.с. 11-12).

У результаті вказаної пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника.

З матеріалів справи також вбачається, що 21 вересня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до ВАТ НАСК «Оранта»із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яке відбулося 20 вересня 2009 року (а.с. 8).

Позивачем ВАТ НАСК «Оранта»виходячи з офіційних довідок ВДАІ ГУ МВС України в Голосіївському районі м. Києва (а.с. 9, 10), постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.09.2009 року, винесеної відділенням оформлення матеріалів ДТП ВДАІ ГУ МВС України в Голосіївському районі м. Києва (а.с. 11-12), протоколу огляду транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 із фото додатками від 02.10.2009 року (а.с. 14-16, 17-20), висновку дослідження спеціаліста ТОВ «Гарант-АСІСТАНС»№ АА 9735ЕН-08.10/1, складеного 08.10.2009 року (а.с. 21-25), та на підставі страхового акту СТО-09-11535/1 від 25 січня 2010 року (а.с. 28) було здійснено розрахунок страхового відшкодування. Згідно з даним розрахунком сума страхового відшкодування складає 35 406,40 грн. (а.с. 29).

Також судом встановлено, що ВАТ НАСК «Оранта»виплатило страхувальнику ОСОБА_2. страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 35 406,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26 лютого 2010 року №3349 та реєстром одержувачів сум відшкодувань від 26 лютого 2010 року (а.с. 30, 31).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 993 ЦК України передбачено перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Вина відповідача ОСОБА_1 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 20.09.2009 року за участю автомобілів «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, встановлена, згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2009 року (а.с. 13).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_1 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керувала автомобілем «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок чого позивач поніс значні матеріальні збитки, є єдиною винною особою, дії якої призвели до ДТП.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство Національна акціорна страхова компанія «Оранта», виконуючи свої договірні зобов'язання перед страхувальником, згідно з договором добровільного страхування транспортного засобу №884 від 25.11.2008 року, на підставі страхового акту № СТО-09-11535/1 від 25.01.2010 року виплатила страхове відшкодування у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 26 лютого 2010 року №3349 та реєстром одержувачів сум відшкодувань від 26 лютого 2010 року (а.с. 30, 31).

На підставі вищевикладеного, суд, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до висновку, що позивачем доведено факт сплати страхового відшкодування, вина правопорушника, встановлена постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2009 року, відповідач є відповідальним за завдану шкоду, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. 27 Закону України «Про страхування», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями), статтями 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України та на підставі статей 3, 10, 11, 60, 61, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (відомості про ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків в матеріалах справи відсутні), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток, на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерне страхова компанія «Оранта»(місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, 75, розрахунковий рахунок № 26502000001043 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ № 00034186) 35 406 (тридцять п'ять тисяч чотириста шість) гривень 40 копійок витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (відомості про ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків в матеріалах справи відсутні), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток, на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерне страхова компанія «Оранта»(місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, 75, розрахунковий рахунок № 26502000001043 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ № 00034186) 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Солом'янського

районного суду м. Києва О.В. Бурлака