Рішення № 26117546, 18.09.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/3912/12 18.09.2012 18.09.2012 18.09.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1490/2640/12 Суддя по 1 інстанції - Біцюк А.В.

Категорія 28 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

18 вересня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 липня 2012 року у справі

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання договору побутового підряду, застосування наслідків його невиконання та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору побутового підряду, застосування наслідків його невиконання та відшкодування моральної шкоди.

Позивач вказував, що 11 листопада 2010 року між ним та відповідачем, як суб'єктом підприємницької діяльності, укладено договір, за умовами якого відповідач зобов'язався виготовити три металопластикові вікна «Века» для його будинку, загальною вартістю 4650 грн., протягом 25 робочих днів з дня внесення ним попередньої оплати.

В цей же день на виконання умов договору він передав відповідачу 3 720 грн., однак відповідач до теперішнього часу умови договору не виконав, гроші не повернув, припинив свою підприємницьку діяльність.

Посилаючись на викладене, позивач просив розірвати вказаний договір, стягнути з відповідача 7 440 грн. - подвійну суму попередньої оплати, вважаючи її завдатком, 3 861,36 грн., передбачених договором штрафних санкції, а також відшкодувати моральну шкоду в сумі 3000 грн., яку пов'язував з душевними переживаннями в зв'язку невиконанням договору.

Заочним рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 липня 2012 року позов задоволено частково. Розірвано договір, укладений між сторонами 11 листопада 2010 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 720 грн. авансу та 4,65 грн. штрафу, а також судові витрати. Відмовлено у задоволенні інших позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду в частині, просив його частково скасувати та ухвалити рішення про повне задоволення його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши докази в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 865 ЦК, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Частиною 2 ст. 873 ЦК передбачено, що робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.

За змістом ст. 872 ЦК, якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду, замовник має право на розірвання договору та відшкодування збитків.

Судом встановлено, що 11 листопада 2010 року між позивачем та відповідачем, як суб'єктом підприємницької діяльності, в письмовій формі укладено договір побутового підряду № 412. За його умовами відповідач зобов'язався виготовити три металопластикові вікна «Века» на загальну суму 4 650 грн. для установки у житловому будинку позивача ( а.с. 3).

Умовами договору (п. 3.3) передбачено, що протягом 25 робочих днів з дня внесення замовником попередньої оплати, відповідач зобов'язується виконати замовлення та передати його по Акту приймання - передачі замовнику.

Згідно п. 3.2 умов договору, 11 листопада 2010 року позивач передав відповідачу 3 720 грн. як попередню оплату, про що отримав квитанцію від відповідача (а.с. 4).

Договором передбачена й відповідальність сторін у випадку його невиконання або неналежного виконання, а саме:

- штраф у розмірі 0,1% від загальної суми договору ( п.5.1);

- пеня у розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочення ( п.5.2).

Враховуючи умови договору, замовлення мало бути виготовлено та передано замовнику 16 грудня 2010 року, проте не виконано й до дня звернення позивача до суду.

За такого строк прострочення виконання становить 503 дні (з 16 грудня 2010 року до 3 травня 2012 року - дати звернення позивача до суду).

Натомість відповідач, який проживає в іншій області, припинив підприємницьку діяльність, про що внесено запис до ЄДР 14 лютого 2012 року (а.с. 36- 37).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково, суд першої інстанції вірно вважав, що договір побутового підряду, укладений між позивачем та відповідачем, не виконаний з вини відповідача, тому є підстави для його розірвання та повернення позивачу попередньо внесеної суми авансу 3 720 грн.

Крім того, суд стягнув на користь позивача штраф в сумі 4,65 грн., передбачений п. 5.1 договору про відповідальність сторін ( у розмірі 0,1 % від загальної суми договору), посилаючись на вимогу позивача про це.

Між тим, з останнім висновком суду першої інстанції колегія не погоджується, виходячи з такого.

Як вбачається із тексту позовної заяви та обґрунтувань суми стягнення в судовому засіданні, позивач фактично просив стягнути з відповідача неустойку (пеню), передбачену саме п. 5.2 договору (0,1% від вартості товару за кожен день прострочення), а не штраф, передбачений п.5.1, хоча помилково послався в заяві на п.5.1.

Однак, на зазначене суд першої інстанції не звернув уваги, тому припустився помилки.

З врахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 2 338,95 грн. пені за прострочення виконання договору, передбаченої п.5.2.

При цьому колегія виходить із такого розрахунку: 503 дні прострочення х 0, 1% х 4 650 грн. (вартість товару) = 2 338,95 грн.

Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що попередньо внесена позивачем сума на виконання умов договору є авансом, який підлягає поверненню у тому ж розмірі, а не завдатком.

Так, згідно із ст. 570 ЦК завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Із змісту п. 3.2 спірного договору вбачається, що сума 3 720 грн. внесена як попередня оплата, що за своїм змістом є авансом. Тому доводи апеляційної скарги про те, що зазначена сума є завдатком та підлягає поверненню у подвійному розмірі, необгрунтовані.

Колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки її відшкодування не передбачено умовами договору або вимогами закону, якими врегульовані вказані правовідносини.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 липня 2012 року скасувати в частині стягнення штрафу за прострочення зобов'язання та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2 338,95 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: