Ухвала суду № 26115715, 20.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2148/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Федотова І.В.,

суддів Мельничука В.П. ТА Оксененка О.М.,

при секретарі -Остринській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства»Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районні Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001062300/1 від 22.11.2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства»Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»(далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районні Київської області (далі -відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001062300/1 від 22.11.2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно відображає обставини справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, під час проведення якої встановлено порушення позивачем пп.7.2.3 пп.7.2.6 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Зазначене порушення, на думку відповідача, виникло в результаті включення позивачем до податкового кредиту у 2009-2010 роках суми податку на додану вартість по податкових накладних, що були виписані у 2001-2003 роках. Враховуючи дану обставину, податковий орган дійшов висновку щодо пропуску позивачем граничних строків для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 03.09.2010 № 547/23-2/19412538, на підставі висновків якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2010 № 0001062300/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 161 406 грн.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що в період з 2001-2003 роках ДК «Газ України»поставило позивачу природний газ для подальшої реалізації населенню та установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів. Позивач не розрахувався за поставлений природний газ, у зв'язку з чим не використав право на податковий кредит. Через наявну заборгованість між позивачем та ДК «Газ України»у 2003-2004 роках укладено додаткові угоди про реструктуризацію заборгованості, відповідно до яких оплата заборгованості проводиться боржником визначеними у цих додаткових угодах частинами до 2015 року.

У 2009-2010 роках позивачем було проведено оплату заборгованості за поставлений природний газ згідно з умовами додаткових угод, після чого позивач відніс ці витрати до складу податкового кредиту (копії реєстрів накладних містяться в матеріалах справи).

Підпунктом 1.11 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) визначено, що касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту7, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуга), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Системний аналіз положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дає змогу зробити висновок, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм п.п.7.4.1 вищезазначеного п.7.4) набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту. Вказана сума має бути відображена у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період.

Посилання податкового органу на порушення позивачем Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244, цілком обґрунтовано вказано те, що позивач у відповідності до вимог п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних та журнал реєстрації отриманих податкових накладних.

Твердження ж апелянта на неподання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних є хибним, оскільки за змістом п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну, а в нашому випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідності звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.

Отже, позивач діяв правомірно, коли не включав до податкового кредиту не підтверджені податковими накладними та здійсненими розрахунками суми кредиту, та включив сплачені суми податку лише після отримання податкових накладних та списання коштів з рахунку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтонації про те, що всі складені примірники вказаних в акті перевірки податкових накладних мають необхідні реквізити, підписані особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплені печаткою такого платника податку-продавця. Позивачем податкові накладні, включено до відповідного реєстру отриманих податкових накладних, суми податкового кредиту по таких податкових накладних відображено в загальній сумі податкового кредиту звітного податкового періоду, коли здійснено списання коштів з рахунку.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Мельничук В.П.

Оксененко О.М.