Рішення № 26106415, 19.09.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2012 р.Справа № 5017/2101/2012

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС"

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рапс-Ексім"

про стягнення 33461,15 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники сторін:

Від позивача: Фізична особа - підприємць ОСОБА_1 (паспорт)

Від відповідача: Грицюта О.П., представник на підставі довіреності

Від 3-ї особи: ОСОБА_1, представник на підставі довіреності

В судовому засіданні 10.09.2012р. оголошувалась перерва до 19.09.2012р. на підставі ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Фізична особа - підприємць ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапс-Ексім", у якій просить суд, з урахуванням заяви про уточнення від 19.09.2012р., стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС" суму боргу у розмірі 26000грн., інфляційних у сумі 3410 грн., пені у сумі 2293,15 грн., 3% річних у сумі 1758,10 грн.

Повноважний представник Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС" під час судового розгляду справи уточнені позовні вимоги визнав у повному обсязі, з урахуванням штрафних санкцій, що вбачається з наданих суду усних пояснень, відображених у протоколі судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив.

01 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рапс-Ексім" (Продавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "ПРОГРЕС" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу, згідно якого Продавець зобов'язався поставити органічне добриво „Вермистим" у власність Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором, загальною кількістю товару 3000 л та вартістю 17 грн. за 1 літр, в т.ч. ПДВ.

У відповідності до положень 4.1, 4.2 Договору Продавець прийняв на себе зобов'язання поставити у власність покупця товар у строк до 30.04.2010р., а Покупець, в свою чергу, зобов'язався сплатити його вартість у строк до 20.07.2010р.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року, Продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рапс-Ексім" поставлено, а Покупцем - Сільськогосподарським виробничим кооперативом "ПРОГРЕС" прийнято товар 19.04.2010р. на суму 51000,01 грн., що підтверджується видатковою накладною, довіреністю на отримання матеріальних цінностей (копії в матеріалах справи а.с. 12,14) та не заперечується представником відповідача.

Вартість отриманого товару Сільськогосподарським виробничим кооперативом "ПРОГРЕС" була оплачена частково, у сумі 25000 грн., що вбачається з пояснень позивача. Вартість товару у сумі 26000 грн. залишилась не сплаченою.

З урахуванням п. 5.1 Договору, в разі, якщо будуть порушені строки оплати по договору, Покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від несплаченої вартості товару за кожен день прострочення.

03 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рапс-Ексім" (Цедент) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Цесіонарій) було укладено Договір відступлення права вимоги, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Рапс-Ексім" переуступило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 своє право вимоги суми боргу, що існувало на момент переуступки за умовами договору купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року.

18.04.2012р. та 18.05.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рапс-Ексім" та позивач зверталися до відповідача з листами, у яких повідомляли про факт уступки права вимоги на підставі договору від 03 травня 2012 року та про необхідність здійснення відповідачем наявної на момент звернення заборгованості на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Факт відправлення вказаних звернень відповідачу підтверджується залученими до матеріалів справи копіями поштових квитанцій. Факт отримання письмової вимоги від позивача підтверджено представником відповідача у судовому засіданні 10.09.2012р.

Як вбачається з пояснень представника позивача, заборгованість право на стягнення якої набуто позивачем у розмірі 26000 грн. основного боргу, інфляційних у сумі 3410 грн., пені у сумі 2293,15 грн., 3% річних у сумі 1758,10 грн. станом на момент розгляду справи не погашена.

Уточнені позовні вимоги направлені на стягнення з відповідача суми боргу в загальному розмірі 33461,25 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 512 Цивільного Кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема,передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного Кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набуто право вимоги до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС".

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення основної заборгованості в розмірі 26000 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, визнані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З урахуванням п. 5.1 договору купівлі-продажу від 01.04.2010р., в разі, якщо будуть порушені строки оплати по договору, Покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від несплаченої вартості товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши уточнений розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем пені у сумі 2293,15 грн., інфляційних у сумі 3410 грн., 3% річних у сумі 1758,10 грн., вважає його вірним, , а вимоги про їх стягнення правомірними.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 26000 грн. основного боргу, інфляційних у сумі 3410 грн., пені у сумі 2293,15 грн., 3% річних у сумі 1758,10 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, визнані повноважним представником відповідача, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 26000 грн. основного боргу, інфляційних у сумі 3410 грн., пені у сумі 2293,15 грн., 3% річних у сумі 1758,10 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС" (68514, Одеська область, Тарутинський район, с. Вознесенка Друга, вул. Леніна, буд. 80, код 05414679) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (68600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; п/р НОМЕР_2 у ПАТ „Укрсоцбанк", МФО 300023) 26000 (двадцять шість тисяч) грн. основного бору, 2293 (дві тисячі двісті дев'яносто три) грн. 15 коп. пені, 1758 (тисяча сімсот п'ятдесят вісім) грн. 10 коп. 3% річних, 3410 (три тисячі чотириста десять) грн. інфляційних та 1609 (тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Повний текст рішення складено 21.09.2012 року.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Д'яченко Т.Г.