Ухвала суду № 26105164, 09.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2012 р. м. Київ К-18504/10

№ К-18504/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Вербицької О.В., Костенка М.І.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2009

у справі № 2а-36250/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський м'ясокомбінат»

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

за участю прокурора Фрунзенського району м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 17.11.2008 № 0002242302/0 в частині визначення ТОВ «Салтівський м'ясокомбінат»податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1114187,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 778049,50 грн., від 17.11.2008 № 0002252302/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 891351,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 445067,55 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень від 17.11.2008 № 0002242302/0 та №0002252302/0 в зазначених частинах обґрунтований посиланням на встановлений в судовому процесі факт придбання позивачем у ТОВ «БК «Будзв'язок»»в липні -грудні 2007 року, в січні 2008 року товарно-матеріальних цінностей (харчових додатків, обладнання) загальною вартістю 3893299,00 грн., в тому числі ПДВ 648884,00 грн., та у Приватного підприємства (ПП) «ТТВ»в червні 2008 року харчових додатків загальною вартістю 1454800,00 грн., в тому числі ПДВ 242466,70 грн.; підтвердження сум ПДП, нарахованих у ціні придбання цих товарно-матеріальних цінностей, що були включені позивачем до податкового кредиту, податковими накладними, виписаними відповідно до вимог норм Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР).

В касаційній скарзі ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, частини 1 ст. 70 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення в податковому обліку ТОВ «Салтівський м'ясокомбінат»з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року, 2007 рік, І квартал, І півріччя 2008 року суми валових витрат на загальну суму 4456748,00 грн., а в податковому обліку з податку на додану вартість за липень -грудень 2007 року, січень, червень 2008 року задекларованих сум податкового кредиту на загальну суму 891351,00 грн. став висновок контролюючого органу, викладений в акті про результати виїзної планової перевірки від 24.10.2008 № 2788/23-212/32566564, про завищення товариством сум валових витрат та податкового кредиту, задекларованих за вказані податкові звітні періоди, за рахунок сум витрат та ПДВ за видатковими накладними та податковими накладними, виписаними ТОВ «БК «Будзв'язок»на поставку харчових додатків та обладнання загальною вартістю 3893299,00 грн., в тому числі ПДВ 648884,00 грн., а також ПП «ТТК»на поставку харчових додатків вартістю 1454800,00 грн., в тому числі ПДВ 242466,70 грн.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на встановлені під час зустрічних перевірок зазначених суб'єктів підприємницької діяльності факти відсутності у цих суб'єктів виробничих активів (в тому числі складських приміщень, транспортних засобів) та трудових ресурсів (персоналу), які б давали можливість реально здійснювати господарську діяльність, зокрема поставки товарів в такому обсязі; їх відсутності за юридичною адресою та приховування фактичного місця знаходження; проведення відносно ТОВ «БК «Будзв'язок»ліквідаційної процедури з 11.08.2008 в межах провадження у справі про банкрутство; не декларування ПП «ТТК»за червень 2008 року обсягів поставок, які б відповідали обсягам поставок ВАТ «Салтівський м'ясокомбінат».

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР) (втратив чинність з 1 січня 2011 року) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац четвертий підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї статті).

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником -платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, факт поставки позивачу зазначеними постачальниками товарів, вартість яких та суми ПДВ в ціні за які позивач включив до валових витрат та до податкового кредиту в податкових деклараціях за вищевказані податкові звітні періоди, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту, ДПІ в судовому процесі зазначала на встановлені в ході зустрічних перевірок ТОВ «БК ««Будзв'язок»»та ПП «ТТК»факти, які виключають реальність поставок товарів за товарними накладними та податковими накладними, виписаними від імені цих підприємств та наданими позивачем під час перевірки. На підтвердження цього доводу ДПІ надала в судовому процесі докази, приєднані до справи. Так, згідно з письмовими поясненнями громадянина ОСОБА_2, вказаного як засновник та директор ТОВ «БК ««Будзв'язок»»в статуті цього товариства та в договорах поставки від 01.06.2007, від 29.08.2007, від 30.08.2007, акті виконаних робіт від 30.09.2007, з ТОВ «Салтівський м'ясокомбінат», а також як особа, яка склала податкові накладні від імені цього товариства, ТОВ «БК ««Будзв'язок»»не здійснювало господарської діяльності, на підтвердження якої були виписані зазначені документи; державна реєстрація товариства була здійснена ним за винагороду, отриману від інших осіб, без мети здійснення підприємницької діяльності (а.с. 72-75, т.3).

Приєднаним до справи листом начальника Окремого відділу обробки даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи Державної прикордонної служби України від 16.03.2009 засвідчено факт перебування громадянки ОСОБА_3 на території України в 2008 році з 5 березня по 19 березня (а.с. 4, т. 3), тоді як в договорі поставки від 02.06.2008, видаткових накладних та податкових накладних, виписаних від імені ПП «ТТВ» 2, 6, 20, 27 та 30 червня 2008 року, ця громадянка вказана як директор та особа, яка склала податкову накладну (а.с.21-32, т. 3). За очевидності не відповідності даних зазначених документів фактичним обставинам справи висновок судів попередніх інстанцій при оцінці вказаного листа Державної прикордонної служби України як такого, що не повно відтворює дані щодо перебування громадянки ОСОБА_3 на території України, викликає закономірний сумнів з огляду на те, що доказове значення має не стільки факт перебування цієї особи в Україні, як факт здійснення господарської діяльності ПП «ТТВ». При цьому поза оцінкою суду залишилися такі обставини, як відсутність у ПП «ТТВ»основних фондів, зокрема приміщень, транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності; в штаті підприємства числиться 1 особа (директор); аналіз руху грошових коштів по банківському рахунку цього підприємства свідчить про відсутність витрат на придбання товарів чи їх виробництво, що зафіксовано в акті перевірки ПП «ТТВ»від 20.01.2010 (а.с. 46-67).

Позивач не надав документів, які б підтверджували розрахунок за придбаний товар у ПП «ТТВ», а також факт перевезення товарів, придбаних як у цього підприємства, так і у ТОВ «БК «Будзвязок»». Висновок суду, який погодився з доводами позивача, що відсутність документів на перевезення товарів обумовлена тим, що доставка товарів здійснювалась постачальниками, не переконливий. Суд не звернув увагу, що відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Один із екземплярів товарно-транспортної накладної, як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, передається вантажоодержувачу, і служить для оприбуткування вантажу (товару). За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

В постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ»до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування цих правових норм та зазначив, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставки. Ця правова позиція Верховного Суду України згідно з приписом частини першої ст. 244-2 КАС України повинна враховуватись судами при розгляді справ відповідної категорії.

З огляду на наведене висновок судів попередніх інстанцій про реальність поставок між позивачем та ТОВ «БК «Будзв'язок», ПП «ТТВ»є передчасним, оскільки такий висновок зроблений без дотримання вимог статей 69, 70, 86 КАС України.

Відповідно до частини другої ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2 та 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова задовольнити частково, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий підписЄ.А. УсенкоСудді підписО.В. Вербицька підписМ.І. Костенко