Постанова № 26104915, 14.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

14 червня 2012 року Справа №2а-2447/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючої судді:Пісоцької О.В.,суддів:Кармазіна О.А., Шейко Т.І.,розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу

за позовною заявоюКриворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби доДержавного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном,за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державного підприємства державного науково-дослідного і впроваджувального центру стандартизації та сертифікації продукції гірничорудної промисловості, -прозвернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство,ВСТАНОВИВ:

Криворізька центральна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі (далі -Криворізька МДПІ, позивач), звертаючись до Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (далі -Держагенство, відповідач) шляхом подання даного позову до суду, просить стягнути податковий борг Державного підприємства державного науково-дослідного і впроваджувального центру стандартизації та сертифікації продукції гірничорудної промисловості (код за ЄДРПОУ 20294989; далі -ДП стандартизації та сертифікації) перед бюджетом у розмірі 167542грн. 24коп. за рахунок коштів Держагенства, в управлінні якого перебуває вказане підприємство.

В обґрунтування позову Криворізька МДПІ посилається на визначення в пункті 96.2 статті 96 Податкового кодексу України порядку погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, що встановлює обов'язкову умову щодо звернення ОДПІ до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне підприємство у разі відсутності майна, яке, відповідно до законодавства України, може бути внесено в податкову заставу та відчужено. Також просить врахувати наявність узгодженого податкового боргу у ДП стандартизації та сертифікації та відмову останнього від добровільного його погашення.

Позивач не забезпечив у судові засідання прибуття повноважного представника, посилаючись у відповідних клопотаннях на обмеженість фінансування службових відряджень представників податкового органу, просив суд розглядати дану справу за наявними матеріалами.

Держагенство стосовно задоволення заявленого позову заперечує, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

У судовому засіданні представники відповідача вказували на те, що відсутні підстави, передбачені нормами як загального так і спеціального законодавства України, для стягнення податкового боргу ДП стандартизації та сертифікації за рахунок коштів Держагенства.

ДП стандартизації та сертифікації, залучене до участі у справі №2а-2447/12/2670 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, прибуття повноважного представника у судове засідання не забезпечило, тоді як належним чином повідомлялось про час, дату та місце судового вирішення даного спору.

Ухвалою суду від 23 травня 2012 року (протокольною) розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши пояснення представників відповідача, судом встановлено наступне.

Державне підприємство державний науково-дослідний і впроваджувальний центр стандартизації та сертифікації продукції гірничорудної промисловості (код за ЄДРПОУ 20294989) зареєстроване виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 13 січня 1995 року, про що зроблено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (реєстраційний номер 10002764275). З 11 лютого 1995 року позивач перебуває на обліку позивача як платник податків (№375(201)).

16 грудня 2009 року податковим органом складено акт №4616/399/1509/20294989 про результати невиїзної документальної податкової звітності з податку на прибуток, яким зафіксовані порушення ДП стандартизації та сертифікації пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ шляхом несвоєчасної сплати податку на прибуток за відповідними деклараціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року у справі №2а-1503/10/0470 задоволено позовні вимоги Центральної МДПІ та стягнуто з ДП стандартизації та сертифікації (боржник) 74415грн. 60коп. Рішення суду набрало законної сили, на підставі якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження ВП №21136600 постановою Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міжрайонного управління юстиції. Під час проведення виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні ДП стандартизації та сертифікації самостійно сплатило частину боргу.

За результатами проведеного МДПІ у м. Кривому Розі аналізу діяльності підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства встановлено, що станом на 03 січня 2012 року відповідач має податковий борг у розмірі 167542грн. 24коп., який складається з: 102693грн. 29коп. новоствореної заборгованості та 64848грн. 95коп. непогашеного за рішенням суду боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо ДП стандартизації та сертифікації внесено запис про податкову заставу наступного майна: «Все майно та майнові права», - термін дії якого, з урахуванням внесених 29 вересня 2008 року змін, - до 07 серпня 2013 року.

Водночас, 22 вересня 2011 року позивач звернувся до Першого заступника міністра -голови ліквідаційної комісії з проведення реорганізації міністерства Сиротюка С.В. з листом за №21772/10/240 «Про надання компенсації Державному науково-дослідному і випробувальному центру стандартизації та сертифікації продукції гірничорудної промисловості «Стандартрудсепро», в якому, посилаючись на вимоги статті 96 Податкового кодексу України, просив розглянути можливість надання відповідної компенсації з бюджету у сумі -167542грн. 24коп. для забезпечення погашення податкового боргу у повному обсязі за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків ДП стандартизації та сертифікації. Про прийняте рішення просив повідомити у встановлений законодавством строк. Одночасно роз'яснено, що у разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне підприємство або його майно.

На вказаний лист Криворізька МДПІ відповіді не одержала.

Також встановлено, що відповідно до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»від 07 липня 1999 року №847-ХІV Державний науково-дослідний і випробувальний центр стандартизації та сертифікації гірничорудної промисловості «Стандартрудсепро», правонаступником якого є Державне підприємство державний науково-дослідний і впроваджувальний центр стандартизації та сертифікації продукції гірничорудної промисловості, не включено до переліку підприємств, що не підлягають приватизації, останній несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством (пункт 3.7 Статуту).

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень статті 326 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року (із змінами та доповненнями) у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади (частина 2). Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами (частина 3).

Згідно з частиною 1 статті 63 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року (із змінами та доповненнями) залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні може діяти, зокрема, державне підприємство, що діє на основі державної власності.

Відповідно до пункту 96.2 статті 96 Податкового кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутись до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне підприємство або його майно.

Виходячи з аналізу статті 96 Податкового кодексу України суд вказує на те, що положення даної норми регламентують процедуру стягнення податкового боргу державного підприємства та визначає конкретну послідовність обставин, що передують виникненню у податкового органу права на звернення до суду з вимогами про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Так, обов'язок органу державної податкової служби на звернення із поданням в порядку пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України до державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, виникає лише після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і тільки за умови недостатності суми коштів, отриманого від такого продажу для покриття податкового боргу, або відсутності у такого підприємства майна, що відповідно до законодавства може бути внесено в податкову заставу.

В той же час, відповідно до положень підпункту 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України, не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України.

Як вище встановлено судом, ДП стандартизації та сертифікації діє як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Держагенства.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 74 Господарського кодексу України, державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно Господарського кодексу України та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 74 Господарського кодексу України Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими Законами.

Згідно з пунктом 3.7 Статутом ДП стандартизації та сертифікації, затвердженого Наказом Заступника Міністра промисловості України від 26 грудня 1994 року, Центр несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством. Центр не несе відповідальності за зобов'язаннями держави та міністерства.

Отже, посилання позивача на статтю 96 Податкового кодексу України як на підставу звернення до суду з даним позовом врахуванню не підлягають, адже відповідно до вимог вказаної норми Кодексу умовою звернення з позовом про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, можливе за умови, якщо таке підприємство не підлягає приватизації або є комунальним підприємством.

Водночас, звертаючись до суду з даними вимогами, суб'єктом владних повноважень не взято до уваги того, що згідно з Додатком 1 до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»від 07 липня 1999 року №847-ХІV, ДП стандартизації та сертифікації не є державним підприємством, що не підлягає приватизації.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що Криворізька МДПІ безпідставно посилається у спірних правовідносинах на положення статті 96 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак, необхідно мати на увазі, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу -тобто, на позивача також покладено обов'язок довести правомірність своїх вимог.

Доказів, які б підтверджували правомірність позиції позивача та визначали обґрунтованість його позовних вимог, останній суду не надав.

Враховуючи положення статей 2, 50 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову Криворізької МДПІ.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 50, 69-72, 86, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Криворізькій центральній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя(підпис)О.В. ПісоцькаСудді: (підпис)О.А. Кармазін (підпис)Т.І. ШейкоЗ оригіналом згідно.