Постанова № 26104677, 12.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.09.12Справа №2а-247/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді Гавури О.В.,

при секретарі судового засідання -Плаксіній О.С.,

за участю: представника позивача Кузнецов Олександр Анатолійович, рішення №1/09 власника ПП "ТС сервіс" від 19 вересня 2005 року;

представника позивача - Бондара Віктора Івановича, рішення №1/09 власника ПП "ТС сервіс" від 19 вересня 2005 року;

представника відповідача Никольської Ксенії Борисівни, Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «ТС сервіс»до державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя, про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «ТС сервіс»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя із зазначеним адміністративним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржене податкове повідомлення рішення прийнято в супереч діючому законодавству України, порушує права та законні інтереси позивача.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, з підстав визначених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що співробітниками відповідача 16.12.2011 року проведено перевірку позивача з питання повноти і своєчасності внесення до бюджету орендної плати за землю за період липень-серпень 2010 р. за результатами якої складено акт перевірки від 16.12.2011 р. № 130/1059/1503/33459975.

Перевіркою встановлені порушення вимог пп.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент спірних відношень, що виразлось у затримки на 417 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 80688,03 грн.

За результатами вказаної перевірки, на підставі акту перевірки, відповідачем було прийнято у відношенні позивача оскаржуване повідомлення рішення від 26.12.2011 року № 0004601503 про застосування штрафної санкції за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24.04.2011 року у справі № 2а516/11/2770 з ПП «ТС сервіс»стягнуто заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 298085,52 грн. за липень-грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року.

Відповідно до п.87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом..

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, наведені норми зобов'язують органи податкового служби зараховувати такі сплати в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеною платником податків.

Відповідно до ст. 126 Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, розмір заборгованості позивача на будь яку дату не має самостійного правового значення, оскільки суттєві фактичні обставини, такі як наявність податкового боргу за вказані періоди встановлена рішенням суду, що набрало законної сили та всі спірні платежі здійснені із затримкою більше 30 календарних днів та штрафні санкції правомірно застосовані в розмірі 20% від суми погашеного податкового боргу.

Крім того, судом встановлено, що 28.01.2011 року позивачем надано відповідачу уточнюючу декларацію № 22072 про зменшення податкового зобов'язання з орендної плати за землю.

На обліковій картці позивача був здійснений наступний розподіл уточнюючої декларації від 28.01.2011 року № 22072: уточнююча декларація №

уточнююча декларація №18972 у розмірі 3464,02 грн;

уточнююча декларація №18972 у розмірі 367,62 грн;

уточнююча декларація №18972у розмірі 799,76 грн;

податкова декларація № 955 у розмірі 8820,50 грн;

податкова декларація № 955 у розмірі 13474,32 грн;

пеня у розмірі 46,76 грн.

податкова декларація № 1222 у розмірі 10112,49 грн;

податкова декларація №1222 у розмірі 10112,49 грн;

податкова декларація №1222 у розмірі 6490,88 грн;

податкова декларація №1222 у розмірі 3621,61 грн;

податкова декларація №1222 у розмірі 10112,49 грн;

податкова декларація №1222 у розмірі 10112,49 грн;

податкова декларація №1222 у розмірі 10112,49 грн;

податкова декларація №1222 у розмірі 3937,48 грн;

21.10.2011 року позивачем подано до відповідача уточнюючу декларацію № 23386 про зменшення податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки.

Було здійснено наступний розподіл уточнюючої декларації від 21.10.2011 року:

податкова декларація № 1222 у розмірі 28583,35 грн;

податкова декларація № 1222 у розмірі 48091,58 грн;

податкова декларація № 1222 у розмірі 43355,54 грн;

Згідно з абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі -Кодекс), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пунктів 79.2, 79.3 статті 79 Кодексу документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац перший підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Кодексу).

Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону України "Про оренду землі" (закон втратив чинність 01 січня 2011 року) орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів (підпункт 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Кодексу).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (частина перша статті 14 цього Закону).

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абзац перший, другий пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (закон втратив чинність 01 січня 2011 року).

Податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання визнається податковим боргом (недоїмка) (пункт 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачені штрафні санкції у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

З урахуванням наведеного та відповідно до абзацу третього пункту 126.1 статті 126 Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, -у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Крім того, відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Згідно з п.54.1 ст. 54 Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 Кодексу погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представників позивача щодо неправомірності дій державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у відповідності до норм діючого законодавства, а тому скасуванню не підлягає.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складений та підписаний 12 вересня 2012 року.

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя підпис О.В. Гавура

Постанова не набрала законної сили

З оригіналом згідно

Суддя О.В. Гавура