Постанова № 26104515, 16.08.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/412/12

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Григораша В.О.;

секретаря судового засідання - Дячука Д.А.;

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Бишки М.Є., Жовнірчук Н.І.;

розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (позивач) до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області (відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області №0000021700 від 13.01.2012 року та №0000031700 від 13.01.2012 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведена позапланова документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, за результатами якої складено Акт перевірки від 28.12.2011 року №42/17-026/НОМЕР_1. На підставі зазначеного Акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 13.01.2012 року №0000021700 на сумі 392233,00 грн. з податку на додану вартість та від 13.01.2012 року №0000031700 на сумі 18400,59 грн. по податку з доходів від підприємницької діяльності. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Під час проведення перевірки податковим органом не вірно визначено обсяги продажу товарів, а саме до обсягів продажу включено вартість придбаних підприємцем у постачальника ТОВ "Завод "Конвектор" товарів. На думку позивача, відповідач базує свої твердження виключно на підставі домислів та припущень.

Позивачем зазначає, що між ним та ТОВ "Завод "Конвектор" 01.06.2010 року з було укладено договір консигнації №42/1-10, за умовами якого підприємець був зобов'язаний приймати продукцію на реалізацію та від свого імені і за обумовлену винагороду продавати цю продукцію третім особам. Ціни на продукцію, що постачалася підприємцю були фіксовані і обумовлені в специфікації №1 до договору консигнації. В свою чергу підприємець повинен був реалізовувати продукцію покупцям в гривнях по розрахунковому курсу Консигнанта на день реалізації. Предметом цього договору були газові конвектори та газові котли. Крім того, між ним та ТОВ "Завод "Конвектор" 03.01.2011р. було укладено договір поставки продукції №42/1-11. Предметом вказаного договору була поставка газових конвекторів.

З урахуванням ч.1 ст.42 Господарського кодексу України позивачем було розроблено вигідний для себе план отримання доходів від провадження підприємницької діяльності у межах зазначених вище договорів, а тому він дійшов висновку, що йому вигідно буде перераховувати особисті грошові кошти Консигнанту за ще не реалізований покупцям товар.

На думку позивача, не є вірним твердження податкового органу про отримання позивачем обсягів виручки від продажу товарів в 2010р. на суму 2 589 678,08 грн. та в І півріччі 2011р. 849195,26 гри., оскільки за даними довідки зустрічної перевірки ДПІ у м. Ужгород від 03.10.2011р. №492/23-3/30104493 підтверджено загальну суму проданого товару ПП ОСОБА_4 та суму отриманої винагороди згідно договору консигнації. Таким чином, відповідач допустився помилки при визначенні за результатами перевірки підприємця обсягів продажу товарів.

Позивач вважає, що згідно договору консигнації акти виконаних робіт Консигнантом та Консигнатором не можуть підтверджувати отримання Консигнатором виручки від третіх осіб, це просто виконання умов договору консигнації, в цих актах виручку отримує Консигнант (одна сторона), а Консигнатор (друга сторона) отримує комісійну винагороду в розмірі 6% , що є отриманим доходом.

На підставі вище викладеного позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не погоджуючись з позовними вимогами, подав письмові заперечення проти адміністративного позову з таких підстав.

Позаплановою документальною перевіркою позивача встановлено, що в період з 01.07.2009р. по 30.06.2011р. фізична особа-підприємець ОСОБА_4 здійснював торгівлю конвекторів, оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності здійснював на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку з фізичних осіб.

Перевіркою встановлено факт перевищення позивачем граничного розміру обсягів виручки (500000,0 грн.), отриманого в податковий період з 01.01.2010р. по 30.09.2010р.

Відповідач стверджує, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4, починаючи з 01.10.2010р., не мав право здійснювати підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування. Перевіркою встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 в 3 кварталі 2010 року перевищив обсяг отриманої виручки 500 000,0 грн. та відповідно повинен був з 4кв. 2010 року перейти на загальну систему оподаткування, подати до податкового органу декларацію про отримані доходи та задекларувати суму такого перевищення.

Також перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з вересня 2010р. по червень 2011р. включно встановлено його заниження всього в сумі 317 875 грн.

Документальною перевіркою на підставі первинних документів встановлено заниження обсягів поставки товарів (послуг) без податку на додану вартість з 21.09.2010р. по 30.06.2011р. на загальну суму 1 589 375,07 грн., в тому числі продаж товарів третім особам за договором Консигнації -1 455 765,25 грн., комісійна винагорода за договором Консигнації -104 815,14 грн., послуги з надання в оренду майна ПП "Ажур" - 674,68 грн. та поставки товарів (робіт, послуг) згідно звіту платника єдиного податку ФОП ОСОБА_4 за 2 квартал 2011 року -28 120,00 грн.

В порушення ст.12.1.а "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000р. фізична особа - підприємець ОСОБА_4 не зареєструвався платником податку на додану вартість у визначений термін, заяву підприємець повинен був подати не пізніше 20.09.2010р., оскільки перевищення виникло в серпні 2010р.

Враховуючи вищезазначене, відповідач в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований у виконавчому комітеті Новоселицької районної державної адміністрації 01.07.2009р. за місцезнаходженням с. Рідківці, Новоселицький район, Чернівецька область, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців №2033000000004433. На податковому обліку в Новоселицькій МДПІ перебуває з 02.07.2009р. №10982.

Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є роздрібна торгівля з лотків та на ринках (КВЕД 52.62.0).

Позивач здійснював торгівлю конвекторів, котлів та термопарів в торгівельному приміщенні МТК "Калинівський ринок" за адресою м. Чернівці вул. Калинівська, 13А, відповідно до угод №7248/С від 01.07.2009 року про надання в користування торговельного місця НОМЕР_2, торговий сектор №1 для здійснення продажу промислових товарів з 20-тонного контейнера з ролетами, площею 19,20 кв. м. та НОМЕР_3 від 01.07.2009 року про надання в користування торговельного місця НОМЕР_2, торговий сектор №1 для здійснення продажу промислових товарів з 20-тонного контейнера, площею 19,20 кв. м. (а.с.7, 60-63).

Оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності з 01.07.2009р. по 30.06.2011р. позивач здійснював на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку.

Судовим розглядом встановлено, що працівниками відділу оподаткування юридичних осіб ДПА в Чернівецькій області у відповідності до пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI (далі - ПК України) та на підставі направлень від 13.12.2011р. №790, 791 та наказу ДПА в Чернівецькій області №342 від 12.12.2011р. (а.с.55) проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за період з 01.07.2009р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт від 28.12.2011р. №42/17-026/НОМЕР_1 (а.с. 5-33).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.19.1.в) п.19.1 ст.19 Закону України №889-IV від 22.05.2003р. "Про податок з доходів фізичних осіб", п.4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" та пп. 4.1.4.б) п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - неподання до податкового органу декларації про отримані доходи за 3 кв.2010року; за 4кв.2010р.

- ст. 1 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" із змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28.06.1999р. №746/99 - не вірне визначення обсягу виручки від реалізації товарів, робіт та послуг;

- п.8 Наказу ДПА України №599 від 29.10.1999р. "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" (із змінами та доповненнями), п.6 ст.128 Господарського кодексу України та пп.19.1.а п.19.1 ст.19 Закону України №889-IV від 25.05.2003р. "Про податок з доходів фізичних осіб" - неведення обліку доходів і витрат, а саме в період з 01.07.2009р. по 06.07.2010р. неведення обліку доходів і витрат та в період з 06.07.2010р. по 30.06.2011р. неведення обліку доходів і витрат в книзі обліку доходів і витрат за №624 від 06.07.2011р.;

- розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. - не визначення суми отриманого чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності, в результаті чого донараховано податку у сумі 18400,59 грн.;

- ст.12.1.а "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000р. - не реєстрація платником податку на додану вартість у визначений термін, заяву підприємець повинен був подати не пізніше 20.09.2010р. оскільки перевищення виникло в серпні 2010р.;

- пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями та п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI - не включення до складу податкових зобов'язань сум з ПДВ від реалізації продукції, що підтверджується актами виконаних робіт виписаних ТОВ "Завод Конвектор" та від надання в оренду власного нерухомого майна та невірне визначення суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет в сумі 317 875 грн.;

- пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та п.203.1 ст.203 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI - неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за період з жовтня 2010р. по червень 2011р. (9 податкових періодів).

За результатами перевірки Новоселицькою МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000021700 від 13.01.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 317 875,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 74358,00грн. (а.с. 37).

- №0000031700 від 13.01.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання по прибутковому податку з підприємницької діяльності в сумі 18 400,59 грн. (а.с. 36).

Зазначені податкові повідомлення-рішення стали предметом оскарження у даній справі.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998р. (далі - Указ №727/98) установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Згідно з положенням пункту 4 статті 1 Указу № 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до ст. 5 Указу №727/98 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

З аналізу правовідносин позивача з ТОВ "Завод Конвектор" встановлено, що відповідно до договору консигнації № 42/1-10 від 01.06.2010 року (а.с. 39, 40, 58,) ТОВ "Завод Конвектор" (Консигнант) зобов'язувався поставляти товари, визначені в п. 2.1 цього Договору, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 (Консигнатор) для їх продажу, а консигнатор зобов'язувався приймати продукцію на реалізацію та від свого імені і за обумовлену цим договором винагороду продавати цю продукцію третім особам. Станом на 1-е число кожного місяця Консигнатор зобов'язувався надавати Акт виконаних робіт з вказанням суми винагороди за реалізовану продукцію в попередньому місяці (п.3.1.3 Договору). При продажу продукції покупцю Консигнатор зобов'язувався надавати Консигнанту Звіт продажу встановленої форми, де вказується номенклатура, кількість, ціна продукції та загальна вартість реалізованої продукції (п.6.1). Винагорода Консигнатора становить 6% від суми Звіту Продажу (п.6.2). Право на винагороду Консигнатор отримує з моменту реалізації переданих на консигнацію за договором товарів (п.6.3). ФОП ОСОБА_4 (Консигнатор) отримує плату шляхом утримання належних йому сум із коштів, отриманих після продажу товару, поставленого на консигнацію (п.7.1). Консигнатор зобов'язувався перераховувати грошові кошти на розрахунковий рахунок Консигнанта згідно Звітів продажу (п.7.2).

За своїми істотними умовами договір консигнації відповідає визначенню договору комісії, що регулюється главою 69 ЦК України.

Згідно з ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Тобто, комісіонер діє від свого імені, а отже, приймає на себе всі за та обов'язки за договорами, що укладаються з третіми особами, та несе за них відповідальність. Пунктом 1 ст. 1013 ЦК України встановлено, що комітент повинен виплатити місіонерові плату у розмірі і в порядку, встановленому у договорі комісії.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що продаж товарів - будь які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Із наведеного визначення договору купівлі-продажу вбачається, що продавцем товару є саме та особа, яка передає його у власність покупця, не обов'язково власник цього товару, а покупець, згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару саме продавцеві.

Отже, враховуючи зазначене, комісіонер - фізична особа - платник єдиного податку ОСОБА_4 на підставі договору комісії (консигнації) на продаж продукції, виступаючи від свого імені, самостійно укладав договори купівлі-продажу з третіми особами (покупцями) та здійснював продаж (реалізацію) товару покупцям. Тому сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операції за договором комісії, включаючи і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), і згідно з положенням Указу не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.

З Довідки ДПІ у м.Ужгород про результати проведеної звірки ТОВ "Завод Конвектор" з ФОП ОСОБА_4 від 03.10.11р. № 492/23-4/30104493 (а.с. 67-72) встановлено, що відповідно до умов договору консигнації №42/1-10 від 01.06.2010 року та договору поставки продукції № 42/1-11 від 03.01.2011 року ТОВ "Завод "Конвектор" виписало Акти виконаних робіт за період з червня 2010 року по січень 2011 року, щодо надання ФОП ОСОБА_4 послуг по продажу продукції (конвекторів, котлів) на загальну суму продажу 2 398 217,40грн. з ПДВ та на загальну суму винагороди 143 893,10 грн. (а.с. 128-134). В межах даних поставок ТОВ "Завод Конвектор" виписало видаткові накладні за період з січня 2011 року по червень 2011 року на продукцію (конвектори, котли, опари) на загальну суму 592 193,42 грн. Станом на 01.07.2009р. дебіторська та кредиторська заборгованість по розрахунках з ФОП відсутня, а станом на 30.06.2011р. дебіторська заборгованість по розрахунках з ФОП ОСОБА_4 складає 4 087,16 грн., тобто в межах даних договірних умов сторони виконали свої зобов'язання та фактично підтверджено обсяг продажу ФОП ОСОБА_4 товарів на загальну суму 2515103,4 грн.

Доказом підтвердження систематичного перерахування коштів ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок ТОВ „Завод Конвектор" за результатами продажу товарів третім особам, в межах договору консигнації є реєстр оплат згідно банківських виписок, що викладений в Листі ТОВ «Завод Конвектор" № 694 від 07.10.2011 року (а.с. 81), яким підтверджено, що позивачем, починаючи з 29.06.2010року по 29.06.2011року на розрахунковий рахунок ТОВ „Завод Конвектор" перераховувались кошти, як оплата за продані товари.

З аналізу правовідносин позивача та ПП "Ажур" (а.с143-168), встановлено, що згідно Довідки ДПІ у м. Чернівці №100 від 03.10.2011р. підтверджено взаємовідносини ПП "Ажур" з ФОП ОСОБА_4 та встановлено, що за період з 01.07.2009р. по 30.06.2011р. згідно видаткових касових ордерів проведено розрахунки з ФОП ОСОБА_4, в тому числі 4кв.2009р.- 300,0грн., Зкв.2010р. - 170,0грн., 4кв.2010р. - 375,68грн., 1кв.2011р. - 299,0грн., 2кв.2011р.- 150,0грн.

Суд погоджується з висновками відповідача про перевищення позивачем граничного розміру обсягів виручки (500000,00 грн.), отриманого в податковий період з 01.01.2010р. по 30.09.2010р.

З огляду на викладене вбачається, що позивач, отримавши виручку, яка перевищує дозволений Указом № 727/98 її розмір, а саме 500000,00 грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування, а сума такого перевищення підлягала оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV Декрету кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі -Декрет № 13-92) .

Згідно ч. 2 ст.13 розділу IV Декрету №13 - 92, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Згідно ч. З ст.13 розділу IV Декрету №13-92 до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу).

Підпунктом 2.3.1 п. 2.3. ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР ( Закон України № 168/97-ВР) визначено коло осіб, які підлягають обов'язковий реєстрації як платники ПДВ. якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування ПДВ).

Відповідно до підпункту 9.4 статті 9 Закону України № 168/97-ВР якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права; нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Базою оподаткування відповідно до п.4.7 ст.4 Закону України № 168/97-ВР у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом

Відповідно до п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.7.1 статті 7 зазначеного Закону поставка товарів (робіт, послуг), здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.8.1. п. 7.8 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно до п.п. 19.1 в) п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року платники податку зобов'язані подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим.

Згідно п.п. 4.1.4. б) п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно п.п. 19.1.а) п. 19.1 ст. 19 Закону №889-IV платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000021700 від 13.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 317 875,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 74358,00грн. та №0000031700 від 13.01.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання по прибутковому податку з підприємницької діяльності в сумі 18 400,59 грн. є правомірними та скасуванню не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що спірні дії та рішення відповідача відповідають вимогам ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України і підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів належним чином правомірність прийнятого ним рішень, в той час як позивач не надав достатніх та належних доказів зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. В зв'язку з відсутністю таких витрат, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також: особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Уразі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також: прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі складено 21 серпня 2012 року.

Суддя В.О. Григораш