Постанова № 26104290, 13.09.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4418/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представників позивача - Краснопір В.М., Булочкіної Т.В.

представника відповідача - Шульги Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Науково - виробничого підприємства "Фероліт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2012 року Науково - виробниче підприємство "Фероліт" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час винесення спірного рішення відповідачем не було взято до уваги належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, складені за результатами господарської операції по поставки чавуну переробного із завищеним вмістом сірки ТОВ "Міжнародний інститут води та енергозбереження".

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити. У наданих до суду письмових запереченнях посилався на те, що за результатами перевірки встановлено, що позивачем порушено п. 198.1, п. 198.6, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України та ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Крім того, контрагент позивача - ТОВ "Міжнародний інститут води та енергозбереження" відсутній за місцезнаходження. Декларація з ПДВ за квітень 2011 року має статус "не визнана як податкова звітність". Надані на перевірку товарно-транспортні накладні заповненні не в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Науково - виробничого підприємства "Фероліт" зареєстровано 02.08.2000 року Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, перебуває на обліку в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

В період з 20.12.2011 по 26.12.2011 працівниками Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку НВП "Фероліт" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "МІПВЕ" за період з 01.04.2011 по 31.05.2011.

За результатами перевірки складено акт від 03.01.2012 № 1/15-321/31103705, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України та ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ у розмірі 141 271,66 грн, в пому числі за квітень 2011 року на суму - 55 227,49 грн та за травень 2011 року на суму - 86 044,17 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Комсомольським відділенням Кременчуцької ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 № 16/120000111600, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 176 589,58 грн (в тому числі за основним платежем в сумі 141 271,66 грн та за штрафними санкціями в розмірі 35 317,92 грн).

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржив його до ДПА у Полтавській області.

За результатами розгляду скарги НВП "Фероліт" ДПС у Полтавській області прийнято рішення № 979/10/10-215 від 17.04.2012, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ від 24.01.2012 № 16/120000111600 в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 35 316,92 грн. В іншій частині оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін.

На підставі рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, Комсомольським відділенням Кременчуцької ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000361600/18 від 18.04.2012, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 141 272,66 грн (в тому числі за основним платежем в сумі 141 271,66 грн та за штрафними санкціями в розмірі 1,00 грн).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до ДПС України.

За результатами розгляду повторної скарги позивача ДПС України прийнято рішення від 25.05.2012 року № 8928/6/10-2115, яким рішення ДПС у Полтавській області від 17.04.2012 № 979/10/10-215 та податкове повідомлення-рішення № 0000361600/18 від 18.04.2012 залишені без змін, а скаргу без задоволення.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Міжнародний інститут води та енергозбереження" (продавець) укладено договір від 21.04.2011 № 21/04-2011, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний поставити і передати у власність покупця чавун переробний із завищеним вмістом сірки, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах передбачених цим договором. Згідно специфікацій до вказаного договору продавець повинен поставити чавун із завищеним вмістом сірки загальною кількістю 750 тон.

На підтвердження правильності формування податкового кредиту позивачем до суду надано видаткові накладні № 167 від 21.04.2011, № 172 від 26.04.2011, № 178 від 28.04.2011, № 181 від 29.04.2011, № 143 від 06.05.2011, № 155 від 12.05.2011, № 158 від 13.05.2011, № 231 від 23.05.2011, № 247 від 26.05.2011, № 248 від 30.05.2011; податкові накладні № 108 від 21.04.2011, № 109 від 26.04.2011, № 110 від 28.04.2011, № 111 від 29.04.2011, № 148 від 06.05.2011, № 7 від 12.05.2011, № 11 від 13.05.2011, № 13 від 23.05.2011, № 37 від 24.05.2011, № 44 від 26.05.2011, № 45 від 30.05.2011, рахунки-фактури № 172 від 26.04.2011, № 167 від 21.04.2011, № 178 від 28.04.2011, № 181 від 29.04.2011, № 143 від 06.05.2011, № 155 від 12.05.2011, № 158 від 13.05.2011, № 231 від 23.05.2011, № 239 від 24.05.2011, № 248 від 30.05.2011, № 247 від 26.05.2011.

Таким чином позивачем в якості доказів реальності правочину укладеного з ТОВ "Міжнародний інститут води та енергозбереження", надано рахунки-фактури, податкові накладні та видаткові накладні.

Досліджені в судовому засіданні рахунки-фактури та видаткові накладні не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які виписали рахунки-фактури та підписали видаткові накладні. Видаткові накладні не містять повну інформацію про одержувача та платника, а саме: код ЄДРПО, банківські реквізити та адреси їх місце знаходження.

На підтвердження транспортування чавуну позивачем суду надано товарно-транспортні накладні.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля /пункт 11.1/.

Пунктом 11.3 вказаних правил передбачено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів /пункт 11.5/. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1. Правил встановлено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Судом встановлено, що надані позивачем товарні-транспортні накладні оформлені не в повному обсязі, а саме: не вказана повна назва пунктів навантаження та розвантаження товарів та не заповнено рядок вид перевезення.

Таким чином, неналежне оформлення товарно-транспортних накладних та відсутність дорожніх листів вантажного автомобіля унеможливлює підтвердження факту отримання, руху ТМЦ та відповідно зв'язку їх з господарською діяльністю позивача.

Крім того, позивачем, суду не надано доказів наявності у ТОВ "Міжнародний інститут води та енергозбереження" ліцензії на здійснення вантажних перевезень та власних чи орендованихо транспортних засобів, якими можливо б було здійснити перевезення чавуну.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи судом в позивача витребовувалися документи підтвердження правовідносин з ТОВ "Міжнародний інститут води та енергозбереження" за період з 01.04.2011 по 31.05.2011, а саме: договір, копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, товарно-транспортні накладні, дорожні листи вантажного автомобіля, податкові накладні, накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі придбаного товару, документи, що свідчать про стан та порядок проведення розрахунків (платіжні доручення, касові чеки, векселі тощо), документи бухгалтерського обліку та регістри по рахунках, інші документи, що можуть свідчити про проведені фінансово-господарські операції в зазначеному періоді.

Судом зазначається, що позивачем не надано вищезазначених документів в повному обсязі, а саме підприємством не надано: належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, дорожні листи вантажного автомобіля на підтвердження перевезення товарів придбаних у ТОВ "Міжнародний інститут води та енергозбереження", акти приймання-передачі, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, суд приходить до висновку про не підтвердження фактичного здійснення господарської операції НВП "Фероліт" по придбанню чавуна.

Враховуючи, що позивачем не надані документи (крім податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактури, платіжних доручень) на підтвердження фактичного отримання придбаного товару, а видаткові накладні, рахунки-фактури не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення витрат по придбанню товару у ТОВ "Міжнародний інститут води та енергозбереження" до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція приймаючи оскаржувані рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2012 року.

Суддя С.С. Бойко