Ухвала суду № 26095839, 11.09.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/3947/12 11.09.2012 11.09.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22-ц/1490/2659/12 Суддя по 1інстанції - Чернявська Я.А.

Категорія 34 Доповідач апеляційного суду -Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

11 вересня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Самчишиної Н.В., Локтіонової О.В.,

при секретарі судового засідання - Орельській Н.М.,

за участю:

- позивача ОСОБА_3,

- представника відповідача - СВТ - Главацького С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 липня 2012 року у справі за

позовом

ОСОБА_3 до садово-виноградного товариства «Зорька» м. Миколаїв про відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановила:

В січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до садово-виноградного товариства «Зорька» (далі- СВТ) про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обгрунтування позову він посилався на те, що є власником садового будинку АДРЕСА_1 який знаходиться в СВТ. Внаслідок проведення відповідачем водовідводу дощової води в період з 24 червня по 6 липня 2010 року в безпосередній близькості біля його садового будинку було пошкоджено фундамент однієї із господарських будівель (В-2), внаслідок чого з'явилися тріщини і він потребує капітального ремонту.

В зв'язку з пошкодженням майна йому спричинена й моральна шкода.

Посилаючись на викладене та уточнюючи позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача 91 008 грн. на відновлення гаражу, 25 000 грн. вартості виготовлення проекту щодо укріплення гаражу, 39 853 грн. витрат на лікування, 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та понесені ним судові витрати в сумі 1500 грн. на проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивач не є членом СВТ, натомість членами садового товариства є його дружина та син, в користуванні яких знаходяться земельні ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2

Проте, він без законних підстав отримав свідоцтво про право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 а також самочинно зводить фізкультурно-оздоровчий комплекс на плані під літерою В-2, в тому числі зайнявши під його забудову землі загального користування садового товариства, де завжди був облаштований водовідвід дощової води. В зв'язку з цим порушенням було затоплено 24 ділянки садоводів, що розміщені знизу, які власними силами за свій рахунок відновили водовідвід, який знову зруйнував позивач.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 липня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність та необгрунтованість судового рішення, просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Власник майна, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди у разі доведеності (ч.3 ст. 386 ЦК).

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ЗК України землі загального користування садівницького товариства є його власністю. До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об'єктами загального користування.

Згідно частини 6 цієї ж статті, використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач не є членом СВТ, членами товариства є його дружина ОСОБА_5, в користуванні якої знаходиться земельна ділянка АДРЕСА_1 площею 790 кв.м, а також його син - ОСОБА_6, в користуванні якого знаходиться розташована поряд земельна ділянка НОМЕР_1, площею 530 кв.м.

Позивач вищезазначені земельні ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (всього площею 1320 кв. м.) об'єднав та огородив разом із самовільно зайнятою земельною ділянкою загального користування членів СВТ (126 кв. м), де без належного дозволу та затвердженого проекту зводить фізкультурно-оздоровчий комплекс (під літерою В- 2) та інші господарські будівлі.

Саме на самовільно зайнятій позивачем земельній ділянці загального користування з початку існування СВТ був облаштований водовідвід дощової води у відкрите водоймище. Місце розміщення водовідводу відповідає природному рельєфу місцевості.

Із матеріалів справи та копії інвентарної справи МБТІ (а.с. 6-7, 79-89, 148-149) вбачається, що позивачу 27 травня 2004 року адміністрацією Корабельного району Миколаївської міської ради видано свідоцтво про право власності на садовий будинок НОМЕР_2 у зазначеному товаристві, який складається із будівлі під літерою А-2, загальному площею 130,8 кв.м. 27 травня 2004 року в МБТІ зареєстровано право власності позивача на садовий будинок НОМЕР_2 у садовому товаристві.

Із матеріалів інвентарної справи ( і технічного паспорта) також вбачається, що у фактичному користуванні позивача, в тому числі під будівлями та спорудами, знаходиться земельна ділянка, загальною площею 1446 кв.м.

Разом з тим, відповідно до ст. 15 Закону України «Про кооперацію» питання членства в товаристві, виділення земельної ділянки його членам знаходиться в компетенції загальних зборів СВТ, куди позивач не звертався.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом ч. 2 ст. 15 ЦК та ч.3 ст. 16 ЦК України захисту підлягають лише законні права та інтереси особи.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено протиправність дій відповідача та його вина у спричиненні йому збитків.

Зі змісту ч.1 ст. 1166 ЦК України вбачається, що шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Також, відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі підлягає відшкодуванню за наявності доведеності її вини.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: