Постанова № 2609482, 01.09.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-4792/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2008р.                                                                                                      м.Харків 

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Перцової Т.С.

при секретарі – Ульященко Л.М. 

за участю представників сторін :

позивача –  Макаренко О.М.

відповідача – Бережного Р.М.

      Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом ТОВ „Харків-автозапчастина” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ТОВ «Харків-Автозапчастина» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі в м. Харкові, в якому просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі в м. Харкові № 0000342330/0 від 06.03.08р. про визначення податкових зобов’язань по податку на прибуток підприємствв розмірі 63023,30 грн., з яких за основним платежем – 43702 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 19321,30 грн..

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням доповнень в частині підстав позову у повному обсязі з посиланням на п.1.32 ст.1 та п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.5.3 - п.5.7, п.5.11 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. З огляду на наведені норми права, вважає висновок відповідача відносно того, що оплата транспортних послуг не пов’язана із господарською діяльністю Товариства безпідставним. Позивач вважає, що податковий орган неправомірно, посилаючись на неправильне ведення Товариством бухгалтерського обліку, не обґрунтовуючи при цьому власний висновок порушенням закону, що регулює податковий облік, не включив до складу валових витрат виплати за договором про надання транспортних послуг. Стверджує, що ТОВ „Харків-Автозапчастина” з урахуванням пп.5.2.1 п.5.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” правомірно відносило витрати на оплату транспортних послуг до складу валових витрат, так як такі витрати безпосередньо пов’язані з підготовкою та організацією основної діяльності, якою є продаж запасних частин до автомобілів. Звертає увагу суду, що п.5.1 ст.5 та п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлюють будь-якої залежності права платника податків на валові витрати від порядку визначення собівартості реалізованих товарів. Крім того, вказує, що правомірність дій позивача підтверджується також нормами Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки товарно-транспортні накладні, вибуткові та прибуткові накладні, акти виконаних робіт, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат витрати з перевезення вантажу автомобільним транспортом повністю відповідають вимогам, встановленим ст.9 вищезазначеного Закону, що до речі не заперечується відповідачем. Підсумовуючи викладене, просить суд позов задовольнити, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та нечинним.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Харкова та її представник у судовому засіданні проти позову заперечують. В обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву відповідач посилається на те, що платником податку було протиправно віднесено до складу валових витрат суми транспортних витрат на загальну суму 174908,12 грн., оскільки позивач відносив їх до складу «Інших витрат» - рядок 04.13 декларації з податку на прибуток за 2005 – 2007 роки. Тоді як згідно до п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом Мінфіну від 20.10.1999 року № 246, - первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається зокрема з транспортно-заготівельних витрат.

Позивач витрати з 685 рахунку «Інші дебітори та кредитори», на якому обліковуються не тільки транспортні послуги, а ще й послуги зв’язку, оренди та інші послуги, відніс на витрати загальною сумою, тобто вартість транспортних послуг не приймала участь в розрахунку п.5.9. «Запаси».

Тому Відповідач не може визначити відсоток віднесення транспортних витрат на собівартість реалізованих товарів. На цій підставі відповідач робить висновок про порушення Позивачем п.5 ст. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».Стверджують, що внаслідок того, що Товариством Бухгалтерський рахунок "Транспортні заготівельні витрати" не відкрито, самостійно здійснити розрахунок неможливо, так як визначення податкових зобов'язань за непрямими методами відповідно ст. 4.3 Закону України від 20.12.2000 року № 2181-ПІ "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та цільовими фондами" призупинено.

У судовому засіданні представник відповідача надав до суду додаткові пояснення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог зокрема на тих підставах, що у договорах поставки позивача з контрагентами (ПП «Лугпромпоставка ШРМ, код ЄДР 35156059, м. Луганськ», ПП «Універсал – Ю.Г.», код ЄДР 34020077, м. Луганськ) не визначено сторону, яка повинна нести транспортні витрати, або визначено, що їх несе постачальник. Крім того, угода Позивача з ПП «Ай-Петрі» (код ЄДР 30816339, м. Дніпропетровськ) є нікчемною. Угоди з іншими постачальниками та покупцями відповідачу не надані. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

На підставі направлень від 14.01.2008 № 6, від 01.02.2008 року № 51 та наказу про подовження терміну проведення планової перевірки від 01.02.2008 року № 58 , виданих ДШ у Ленінському районі м. Харкова, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 11, ч. ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 № 509 -XII"Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2008 року проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ „Харків-Автозапчастина" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2007 р.

За результатами виїзної планової перевірки був складений акт № 408/23-304/32337828 від 21.02.2008 р., яким встановлено порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (далі ЗУ №334), за рахунок чого занижено податок на прибуток в сумі 43702,0 грн., в т.ч. за 2005 р. на 5000 грн., за 2006 р. на 11347 грн., за 9 місяців 2007 р. на 27355 грн.

На підставі зазначеного акту, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.08 р. № 0000342330/0, яким за порушення п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 63023,30 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 43702 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 19321,30 грн.

Виходячи зі змісту п.1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” "господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З пояснень сторін та досліджених письмових доказів судом встановлено, що позивачем здійснено витрати на автотранспортні послуги по перевезенню товарів до покупців та від постачальників, згідно до актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, які були надані податковому органу для перевірки.

Суд зауважує, що товарно-транспортні накладні, на підставі яких здійснено витрати на автотранспортні послуги по перевезенню товарів до покупців та від постачальників, містять усі реквізити первинного документа згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що також не заперечується представником відповідача, підтверджується висновками акту перевірки та копіями вказаних документів, доданих до матеріалів справи.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат вартості автотранспортних послуг в даних пунктах Закону законодавцем не встановлено.

В пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що усі спірні транспортні витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Товарно-транспортні накладні, вибуткові та прибуткові накладні, акти виконаних робіт, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат витрати з перевезення вантажу автомобільним транспортом повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зазначає, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, керуючись нормами п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Харків-Автозапчастина» правомірно відносило витрати на оплату транспортних послуг до складу валових витрат, тому що такі витрати безпосередньо пов’язані з підготовкою та організацією основної діяльності підприємства, якою є продаж запасних частин до автомобілів.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення відповідача стосовно нікчемності угод, укладених позивачем та щодо невизначеності в них сторони, яка повинна сплачувати вартість автотранспортних послуг, суд приходить до висновку, що вони не мають значення для повного та всебічного розгляду справи та не можуть бути взяті судом до уваги. В акті перевірки № 408/23-304/31439826 з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.09.2007 р. зазначені факти відображення не знайшли, і як встановлено судом не слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000342330/0 від 06.03.2008р. Відповідач навів їх тільки у судовому засіданні.

З огляду на викладене, вказані доводи представника відповідача не приймаються до уваги судом, оскільки не мають юридичного значення при вирішенні даної справи.

Однак суд вважає за необхідне зауважити, що в судовому засіданні щодо підстав нікчемності угоди позивача з ПП «Ай-Петрі» представник відповідача зазначив, що дана угода була підписана з боку ПП «Ай-Петрі» не уповноваженою особою. Однак, на питання чи перевіряв відповідач повноваження особи, що підписала договір – представник відповідача відповіді не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідач не зазначив у власних поясненнях жодних обставин, фактів та норм законодавства, які вказували б на недійсність угод позивача з постачальниками та продавцями та  не надав до суду доказів недійсності угод, укладених позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач, який є суб’єктом владних повноважень в судовому засіданні не надав доказів та не вказав жодних документів, на підставі яких він дійшов висновку про заниження позивачем суми спірного податкового зобов'язання.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у ДПІ у Ленінському районі м.Харковапід час проведення комплексної перевірки ТОВ „Харків-автозапчастина”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, не було об’єктивних підстав встановлювати порушення п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а тому винесене податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харковавід 06.03.08р. № 0000342330/0 про визначення податкових зобов’язань по податку на прибуток в розмірі 63023,30 грн., з яких : за основним платежем – 43702 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 19321,30 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.  

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ТОВ „Харків-автозапчастина” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 06.03.2008 року № 0000342330/0.

      Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Харків-автозапчастина” (61067, м. Харків, вул. . Таганська, 15, код 31439826) державне мито у розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 04.09.2008 року.

Суддя                                            (підпис)                                                        Т.С.Перцова