Постанова № 2609370, 01.09.2008, Харківський окружний адміністративний суд

№ 2а-3027/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

   01 вересня 2008 року                                                                                              м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді  -  Перцової Т.С.

при секретарі – Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача – Герасименко О.В.

відповідача – Барсукової І.В., Біленької Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Державного підприємства „Харківський завод електроапаратури” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання недійсним та скасування повністю податкових-повідомлень рішень СДПІ ВПП у м.Харкові № 0000270840/1 від 27.07.2007 року, № 0000270840/2 від 16.10.2007 року, № 0000270840/3 від 09.01.2008 року, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Державне підприємство «Харківський завод електроапаратури» (надалі - ДП «Харківський завод електроапаратури») звернувся з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі-СДПІ ВПП у м. Харкові), в якому просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000270840/0 від 10.05.2007р. в частині стягнення з ДП „Харківський завод електроапаратури” податкового зобов’язання по ПДВ у розмірі 140046,16грн. та штрафних санкцій у розмірі 70023,08грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що оскаржуване повідомлення-рішення винесено всупереч вимог чинного податкового законодавства, посилання відповідача на порушення ДП «Харківський завод електроапаратури» п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідають дійсним обставинам справи.

04.08.2008р. позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000270840/0 від 10.05.2007р., №0000270840/1 від 27.07.2007р., №0000270840/2 від 16.10.2007р., №0000270840/3 від 09.01.2008р. в частині стягнення з ДП „Харківський завод електроапаратури” податкового зобов’язання по ПДВ у розмірі 140046,16грн. та штрафних санкцій у розмірі 70023,08грн.

01.09.2008р. позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000270840/1 від 27.07.2007р., №0000270840/2 від 16.10.2007р., №0000270840/3 від 09.01.2008р. повністю.

Враховуючи, що у відповідності до ст.51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог в будь-який час до закінчення судового розгляду, суд вважає можливим прийняти надані уточнення до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнають та просять суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції посилаються на те, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті у відповідності до чинного в Україні законодавства на підставі висновків акту №1102/40/018/14308262 про результати виїзної планової перевірки ДП „Харківський завод електроапаратури” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 24.04.2007 року. Вказують, що за висновками акту перевірки було встановлено, що витрати з приводу отримання ДП „Харківський завод електроапаратури” за договором № ТК06/03/01-01 від 01.03.2006 року від ПП „Промтекс-АВ” послуги товарного кредиту на суму 840276,97 грн., у тому числі ПДВ – 140046,16 грн. не враховані в продажній ціні товару, послуга товарного кредиту не використана в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника та відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума 140046,16 грн. не може бути віднесена до складу податкового кредиту. В зв’язку з чим, на думку представників відповідача відсутні підстави для задоволення позову. Просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ДП «Харківський завод електроапаратури» зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації – 16.08.1999 р., номер запису 1 480 105 0002 016660.

Як платник податків, зборів та обов’язкових платежів позивач перебуває на податковому обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові з01.09.2000р., що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 09.11.2005р.  № 832.

Матеріалами справи підтверджено, що СДПІ ВПП у м. Харкові була проведена виїзна планова перевірка ДП «Харківський завод електроапаратури» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року.

За результатами вказаної перевірки СДПІ ВПП у м. Харкові був складений акт перевірки № 1102/40-018/14308262 від 24.04.2007року.

За висновками вказаного акту, перевіркою правомірності формування податкового кредиту встановлено, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (зі змінами та доповненнями) підприємством завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ в розмірі 1422248,44 грн., в тому числі за січень 2004 року – 2202,28 грн., за жовтень 2006 року – 140046,16 грн. та зроблено висновок, що у жовтні 2006 року підприємством неправомірно віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 140046,16 грн. 

За зазначені порушення СДПІ ВПП у м. Харкові податковим повідомленням-рішенням від 10.05.2007р. № 0000270840/0 було визначено ДП «Харківський завод електроапаратури» податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 213372,66 грн., у тому числі основний платіж – 142248,44 грн., штрафні санкції – 71124,22 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням ДП «Харківський завод електроапаратури»  була надана до СДПІ ВПП у м. Харкова первинна скарга від 24.05.07 № СБО/49 (вх. СДПІ ВПП № від 24.05.07). За результатами розгляду первинної скарги рішенням СДПІ ВПП у м. Xаркові від 24.05.2007 № 9325/10/25-006 було скасовано податкове повідомлення-рішення 10.05.2007р. № 0000270840/0 у частині донарахування податкового зобов'язання з податку додану вартість у сумі 2202,28 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 1101,14 грн. у зв'язку з тим, що перевіркою не встановлено порушення підприємством Закону України „Про оподаткування податку на прибуток" щодо віднесення сум по ремонту гуртожитку до складу валових витрат. Посилання перевіряючих на норми пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 зазначеного Закону, також не знайшли свого документального підтвердження, оскільки акт перевірки не містить інформацію щодо амортизації підприємством витрат на ремонт гуртожитку. В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 10.05.2007 № 000027080/0 було залишено без змін та відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за № 567/5758) платнику було направлено податкове повідомлення-рішення від 27.07.2007р. № 000270840/1 на загальну суму 2100069, 24 грн. (основний платіж – 140046,16 грн., штрафні санкції – 70023,08 грн.).

За результатами адміністративного оскарження зазначеного повідомлення-рішення, рішенням Державної податкової адміністрації в Харківській області від 28.09.2007р. №13188/7/25-103 та рішенням Державної податкової адміністрації України від 18.12.2007р. №25732/7/25-0215 спірне податкове повідомлення-рішення від 27.07.2007р. № 000270840/1 було залишено без змін та відповідно видані податкові повідомлення-рішення № 0000270840/2 від 16.10.2007 року та № 0000270840/3 від 09.01.2008 рокуна зазначені вище суми.

Суд зазначає, що предметом оскарження позивача є встановлені перевіркою порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (зі змінами та доповненнями), які знайшли своє відображення в акті перевірки, на підставі якого відповідачем було винесені податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 2100069, 24 грн. (основний платіж – 140046,16 грн., штрафні санкції – 70023,08 грн.).

Відповідач в акті перевірки та його представник у судовому засіданні з посиланням на пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” наполягали на тому, що оскільки вартість послуги товарного кредиту не врахована в продажній ціні товару, топослуга товарного   кредиту не використана в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника, тому що не приймала участь у формуванні подальшої ціни товару, не мала свого доходного еквіваленту в будь-якій формі. Отже, позивачем у жовтні 2006 року  неправомірно  віднесено  до  складу податкового  кредиту ПДВ суму 140046,16 грн. та занижено податок на додану вартість у жовтні 2006 року - на 140046,16 грн.

Проте, суд не погоджується із таким висновком відповідача, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, 01.03.2006р. між позивачем та ПП «Промтекс-АВ» було укладено договір товарного кредиту №ТК06/03/01-01, згідно умов якого ПП „Промтекс-АВ” зобов’язується надати ДП „Харківський завод електроапаратури” у власність товари на суму 965835,60грн., у т.ч. ПДВ – 160972,60грн., а останній зобов’язаний здійснити розрахунок з ПП „Промтекс-АВ” за отриманий товар протягом 1 банківського дня за днем поставки.

Відповідно до п.1.3. вказаного договору якщо оплата за товар не здійснена у встановлений строк, то починаючи з наступного дня позивачу надається послуга товарного кредиту, вартість якої складає 3% (з урахуванням ПДВ).

02.10.2006р. ПП „Промтекс-АВ” відвантажило позивачу товар на суму 965835,60грн., у т.ч. ПДВ - 160972,60грн., відповідно до накладних №АВ-0000037 від 02.10.2006р., №АВ-0000038 від 02.10.2006р., податкових накладних №68 від 02.10.2006р., №69 від 02.10.2006р., копії яких додані до матеріалів справи.

09.10.2006р. ДП „Харківський завод електроапаратури” уклало з ПП «Ескада-СВ» договір купівлі-продажу №КП06/10-09/01, відповідно до якого позивач продав ПП «Ескада-СВ» товари, придбані у ПП „Промтекс-АВ”, на загальну суму 967155,60грн., у т.ч. ПДВ – 161192,60грн., що підтверджується накладною позивача №531 від 09.10.2006р., податковою накладною №51 від 09.10.2006р.

Як вбачається з досліджених у судовому засіданні договору передачі векселя №АА 0229260 від 31.10.2006р., акту прийому-передачі векселя від 31.10.2006р. ПП «Ескада-СВ» здійснило розрахунок за поставлений товар у розмірі 967155,60грн., у т.ч. ПДВ – 161192,60грн., передавши позивачу вексель №АА 0229260, емітований ПП „Промтекс-АВ”, номінальною вартістю 1667299,00грн. з дисконтом 700143,40грн.

Відповідно до п.1.3. договору №ТК06/03/01-01 від  01.03.2006р., протоколу-угоди №1 до договору №ТК06/03/01-01 від 31.10.2006р. ПП „Промтекс-АВ” було нараховані відсотки за користування товарним кредитом ДП „Харківський завод електроапаратури” станом на 01.11.2006р. у сумі 840276,97грн., у тому числі ПДВ – 140046,16грн. Сторонами було складено відповідний акт, ПП „Промтекс-АВ” видало позивачу податкову накладну №72 від 31.10.2006р. на суму 840276,97грн., у тому числі ПДВ–140046,16грн. Вказана накладна включена ДП „Харківський завод електроапаратури” до реєстру отриманих податкових накладних у жовтні 2006р. та віднесено суму 140046,16грн. до складу податкового кредиту ПДВ.

31.10.2006р. ДП „Харківський завод електроапаратури” 31.10.2006р. за актом прийому-передачі передало ПП „Промтекс-АВ” в рахунок погашення заборгованості за договором №ТК06/03/01-01 від  01.03.2006р. вексель №АА 0229260 на суму 1667299,00грн.

Отже, вбачається, що станом на 01.11.2006р. заборгованість позивача перед ПП „Промтекс-АВ” склала 138813,57грн.

Відповідно до представленого до суду платіжного доручення №1983 від 28.12.2006р. ДП „Харківський завод електроапаратури” сплатило на користь ПП „Промтекс-АВ” залишок заборгованості за послуги товарного кредиту у розмірі 138813,57грн. грошовими коштами.

Як встановлено у судовому засіданні, висновки акту перевірки №1102/40/018/14308262 від 24.04.2007р. ґрунтуються на тому, що, на думку відповідача, отримана ДП „Харківський завод електроапаратури” за договором №ТК06/03/01-01 від 01.03.2006р. послуга товарного кредиту на суму 840276,97грн., у тому числі ПДВ – 140046,16грн., не використана в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника, оскільки не приймала участь у формуванні подальшої ціни товару, не мала свого доходного еквіваленту у будь-якій формі.

Однак, наявні у справі докази свідчать, що вказані висновки відповідача не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.1.4. Закону України „Про податок на додану вартість” поставка послуг – це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Як вбачається з п.п.1.11.2. п.1.11. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Пункт 3.2. Закону України „Про податок на додану вартість” містить виключний перелік операцій, які не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, з якого вбачається, що операції з надання послуги товарного кредиту не віднесено до вказаного переліку та, відповідно, оподаткування таких операцій здійснюється на загальних підставах.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Частиною 1 ст.3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається зі статуту ДП „Харківський завод електроапаратури” предметом діяльності підприємства є, зокрема, комерційна діяльність по реалізації продукції виробництва інших виробників.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не представлено до суду жодних належних доказів того, що операція з надання послуги товарного кредиту не використана у господарській діяльності платника податку.

Суд дає критичну оцінку посиланням відповідача на обов’язковість включення вартості послуги товарного кредиту до ціни реалізації товарів як ознаки належності такої операції до такої, що здійснена у межах господарської діяльності.

Так, відповідно до ч.1 ст.190 Господарського кодексу України, ст.7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Необґрунтованим також є посилання відповідача як на підставу своїх заперечень на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіна України від 31.12.1999р. №318, так як вказане положення не регулює порядок формування цін у господарському обігу, а лише визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до п.п.1.20.1. п.1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” звичайною вважається  ціна  товарів  (робіт,  послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Підпунктом 1.20.8. вказаного закону визначено, що обов'язок  доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. З матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки №1102/40/018/14308262 наданих до суду письмових заперечень відповідача, не вбачається наявність будь-яких доказів того, що відповідач під час перевірки ставив під сумнів те, що ціна, за якою позивачем було реалізовано товар ПП „Промтекс-АВ” (967155,60грн., у т.ч. ПДВ – 161192,60грн.), не відповідає рівню справедливих ринкових цін та має бути збільшена на суму вартості послуги товарного кредиту.

Таким чином, суд вважає, що відсутні правові підстави для віднесення операції з отримання та надання послуги товарного кредиту до операцій, які не використовуються у господарській діяльності.

 У судовому засіданні також не знайшли підтвердження посилання відповідача на те, що відповідно до п.4.8. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» послуга товарного кредиту не є оподатковуваною операцією, так як розрахунки за нею було здійснено повністю у вексельній та грошовій формах.

Відповідно до п.4.8. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» векселі,  видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку.

Згідно п.1.7. ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

За таких обставин, відповідно до вказаних норм податкового законодавства у позивача виникло право на отримання податкового кредиту за отриману послугу товарного кредиту з моменту отримання від продавця податкової накладної незалежно від того, яким засобом платежу було здійснено розрахунок.

Крім того, як встановлено у судовому засіданні, розрахунок за послугу товарного кредиту було здійснено позивачем частково векселем – на суму 701463,40грн., частково грошовими коштами згідно платіжного доручення №1983 від 28.12.2006р. – на суму 138813,57грн. 

З урахуванням вищевикладеного, висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

За таких умов, факти вказаних в акті перевірки № 854/23-104/31797071 від 17.08.2007 року порушеньп.п.7.4.1. п.7.4. ст.7"Про податок на додану вартість", слід вважати недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов  висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення  суми  податкового  зобов’язання по податку на додану вартість у загальній у загальній сумі 2100069, 24 грн., з яких : основного платежу у розмірі 140046,16грн. та 70023,08грн. - штрафних (фінансових) санкцій. Внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові № 0000270840/1 від 27.07.2007 року є протиправним і повинно бути визнано судом недійсним.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0000270840/2 від 16.10.2007 року та № 0000270840/3 від 09.01.2008 року, суд зазначає, що останні були винесені органом податкової служби за результатами розгляду скарг позивача на ту ж саму суму зобов’язань (визначення суми податкового зобов’язання), що були застосовані податковими повідомленнями-рішеннями за № 0000270840/1 від 27.07.2007 року, що суперечить приписам ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань, у в зв’язку з чим підлягають визнанню недійсними.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.  

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користьпозивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України,  суд, –

ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов Державного підприємства „Харківський завод електроапаратури” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові про визнання недійсним та скасування повністю податкових-повідомлень рішень СДПІ ВПП у м.Харкові № 0000270840/1 від 27.07.2007 року, № 0000270840/2 від 16.10.2007 року, № 0000270840/3 від 09.01.2008 року – задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними та скасувати повністю податкові-повідомлення рішення СДПІ ВПП у м.Харкові № 0000270840/1 від 27.07.2007 року, № 0000270840/2 від 16.10.2007 року, № 0000270840/3 від 09.01.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Харківський завод електроапаратури”, код 143082262, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 05.09.2008 року.

Суддя                                                             (підпис)                                               Т.С. Перцова