Ухвала суду № 26091847, 11.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2897/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Павленко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 20.02.2012 року № 0001282305, яким ТОВ «Фірма «Періодика»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 36 000,00 грн.;

- скасувати наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 13.02.2012 року № 124 «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика»задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 20.02.2012 року № 0001282305.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач вернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Фірма «Періодика»є юридичною особою, зареєстрованою Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 21.08.1995 року, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 030959.

В період з 15.02.2012 року по 20.02.2012 року службовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Фірма «Періодика»з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО»за червень 2011 року, в ході якої було встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на суму 36 000,00 грн..

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 69/23-5/23700220 від 20.02.2012 року, на підставі якого ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001282305 від 20.02.2012 року, яким ТОВ «Фірма «Періодика»було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 36 000,00 грн., у тому числі, 36 000,00 грн. - за основним платежем.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 07.04.2011 року між ТОВ «Фірма «Періодика»та ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО» було укладено договір № 07/04, відповідно до якого ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО»зобов'язується виконати роботу(послугу) пов'язану з поліграфічними послугами з друку каталогів і адресною доставкою каталогів ТОВ «Фірма «Періодика».

Факт виконання ТОВ «Фірма «Періодика»та ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО» умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Сума податку на додану вартість за отриманими від ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО»податковими накладними, була частково віднесена позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року.

З акту перевірки ТОВ «АВМ СПОРТ УА»вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України став акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 602/23-3/36080845 від 09.11.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року.

Так, з акту перевірки ТОВ «Фірма «Періодика»вбачається, що ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва надало висновок № 8708/26-05 щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО».

Додатком до Висновку є доведе службовою запискою від 26.10.2011 року за № 8707/26-05 опитування директора, який вказав, що немає ніякого відношення до діяльності ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО». В зв'язку з чим, угоди з поставки по ланцюгу ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО»- ТОВ «Фірма «Періодика»не спричиняють реального настання правових наслідків.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладеного між ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО»та ТОВ «Фірма «Періодика»договору поставки, який укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги дане твердження апелянта та обґрунтовує це наступним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На момент розгляду даної справи, відповідачем не було надано суду обвинувального вироку, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва

При цьому, в матеріалах справи міститься нотаріально завірена заява директора ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО»Чорного О.В., який підтверджує укладення з ТОВ «Фірма «Періодика»договору поставки від 07.04.2011 року № 07/04 та вчинення всіх необхідній організаційний дій та власноручного підписання всіх необхідних для реалізації даного договору документів, в тому числі і податкових накладних (а.с. 105).

Крім цього, аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що зміст укладеного між ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО»та ТОВ «Фірма «Періодика»договору поставки не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Спірна угода була укладена з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за нею виконане належним чином, а тому вона не може розглядатися як нікчемна.

Доводи апелянта про те, що оспорювані господарські зобов'язання ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО»та ТОВ «Фірма «Періодика»не були спрямовані на реальне здійснення господарських операцій та на реальне настання правових наслідків, належними доказами не підтверджуються.

При цьому, належними доказами, які підтверджують правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, є акти виконаних робіт (послуг) за договором, що був укладені між позивачем та ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО», які водночас свідчать про виконання сторонами умов зазначеного договору. Наявність цих документів відповідачем не заперечується.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Висновок № 8708/26-05 щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО», на який йдеться посилання в акті перевірки, висновків суду першої інстанції не спростовує.

Також, відповідачем не було надано доказів визнання судом недійсним свідоцтва платника податку ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО»та інших реєстраційних і первинних бухгалтерських документів вказаного підприємства. Також не надано витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням запису про припинення ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО»як юридичної особи.

Відповідно до п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема, у разі якщо: будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або передавальний баланс щодо своєї діяльності відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом; установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними; господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду.

Отже, апелянтом не було спростовано того, що ТОВ «Рекламна агенція «Слон і МО» на момент здійснення господарських операцій із позивачем не було визнано банкрутом, було зареєстроване як платник податку на додану вартість, знаходилося в реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та задекларувало податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту включення, відповідачем не надано та в матеріалах справи не міститься. Крім цього, відповідачем, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.