Рішення № 26088139, 06.09.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/3852/12 06.09.2012 06.09.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц1490/2603/12 Головуючий у 1-ї інстанції Спінчевська Н.А.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

6 вересня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Ямкової О.О.,

при секретарі: Суслик Є.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2012 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

(далі - ПАТ «ВТБ Банк)

до ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И Л А:

27 квітня 2011 року ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до суду з позовом та заявою про збільшення позовних вимог до ОСОБА_4 як поручителя про стягнення з нього 36 786 754 грн. 85 коп. заборгованості за кредитним договором № 06КБ/2008 від 16 квітня 2008 року.

Позивач зазначав, що позичальник ТОВ «Ківіт» в порушення умов укладеного з ним 16 квітня 2008 року договору та додаткових угод до нього у встановлені строки не погашає суму основного кредиту та проценти за користування кредитом, а тому він має право вимагати від відповідача як поручителя повернення кредитних коштів з урахуванням підвищених процентів та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2012 року, в якому ухвалою цього ж суду від 1 серпня 2012 року виправлена арифметична описка, позов задоволено. З відповідача ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВТБ Банк» стягнута заборгованість за договором в загальному розмірі 36 786 754 грн. 85 коп., яка складається із: 18 500 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 10 727 013 грн. 65 коп. процентів, 4 245 316 грн. 91 коп. пені за порушення строків повернення кредиту, 2 103 065 грн. 49 коп. пені за порушення строків сплати процентів і 1 211 358 грн. 80 коп. - 3% річних, а також 1 820 грн. 00 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким у задоволенні вимог банка відмовити.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник позивача вважає її доводи необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 квітня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є позивач, та ТОВ «Ківіт» був укладений кредитний договір №06КБ/2008 та додаткові угоди до нього №№1-3 від 29 вересня 2008 року, 29 вересня 2009 року і 18 листопада 2009 року, за яким позичальнику надані кредитні кошти в розмірі 19 500 000 грн. 00 коп. строком користування до 15 жовтня 2010 року. За договором товариство повинно сплачувати проценти спочатку в розмірі 14,7 % річних, а потім за базовою ставкою 27 % річних, та - 25 % річних із застосуванням підвищеного розміру процентів на 1%, 3% та 5% у випадку невиконання позичальником визначених сторонами умов договору. Крім цього, ТОВ «Ківіт» взяв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати комісію в розмірі 3,3% річних від суми заборгованості, та пеню у відповідності до розділу 7 договору.

Водночас, 16 квітня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки №06КБ/2008/П та додаткові угоди до нього №№1-2 від 29 вересня 2009 року і 18 листопада 2009 року, за якими відповідач поручився перед ПАТ «ВТБ Банк» за належне виконання позичальником зобов'язань, які встановлені кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього ( в т.ч. що збільшують основне зобов'язання).

Станом на 20 лютого 2012 року у позичальника ТОВ «Ківіт» виникла заборгованість, яка складається з: 18 500 000 грн. 00 коп. боргу за кредитом та 10 727 013 грн. 65 коп. заборгованості за процентами, у зв'язку з чим банком нараховано: 2 103 065 грн. 49 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 4 245 316 грн. 91 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 814 312 грн. 79 коп. - 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту та 397 046 грн. 01 коп. - 3% річних за весь час прострочення сплати процентів.

3 лютого 2011 року у відповідності до п.п. 2.6, 2.8 додаткової угоди № 1, укладеної до договору поруки, банком на адресу поручителя направлена вимога щодо виконання ним зобов'язань позичальника.

Задовольняючи вимоги ПАТ «ВТБ Банк», суд виходив з того, що поручитель відповідає перед банком за порушення позичальником умов зобов'язання, а тому є усі підстави для стягнення заборгованості, нарахованої банком відповідно до умов кредитного договору та додаткових угод до нього, а також згідно до положень статті 625 ЦК України.

З такими висновками суду першій інстанції слід погодитися, оскільки ним вірно встановлений сам факт порушення позичальником зобов'язання і до правовідносин, що виникли між сторонами, обґрунтовано застосовані норми матеріального права, які викладені у статтях 526, 553-554, 610, 611, 625 ЦК України. А тому, ухвалюючи рішення про стягнення боргу з поручителя, судом першій інстанції права та інтереси позичальника за кредитним договором не порушено.

Посилання ОСОБА_4 в апеляційної скарзі на те, що договір поруки є припиненим у зв'язку зі збільшенням обсягу відповідальності позичальника є безпідставними, оскільки за умовами договору відповідач поручився не тільки за зобов'язання, визначені сторонами у кредитному договору, а і за усі додаткові угоди до нього, в тому числі, які збільшують основне зобов'язання, та уклав з банком додаткові угоди до договору поруки.

Тому, враховуючи, що за змістом статей 553-554 ЦК України обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, відповідач, укладаючи такого змісту договір поруки та додаткові угоди до нього, надав згоду на зміну основного зобов'язання.

Доводи апелянта стосовно того, що судом порушені його права на дачу заперечень, внесення клопотань щодо залучення третій особи та перевірку проведених банком нарахувань є необґрунтованими, оскільки він та його представник неодноразово належним чином повідомлялися про дати слухання справи, представник брав участь у судових засіданнях та заявляв клопотання щодо відкладення справи і зупинення її провадження, які судом були розглянуті належним чином. Інших клопотань, які не були вирішені судом, відповідачем заявлено не було та належних доказів на підтвердження неправомірності пред'явлених банком вимог не надано.

Посилання апелянта ОСОБА_4 на прийняття судом заяви про збільшення позовних вимог без оплати судового збору за новою максимальною ставкою ні є перешкодою для розгляду справи судом першій інстанції та наступному розподілу ним судових витрат у відповідності до статті 88 ЦПК України.

Разом з тим, стягуючи з поручителя суму пені, розраховану поза межами строку позовної давності, суд першій інстанції не врахував наявність спору між позичальником та банком на розгляді іншого суду та заяви боржника і поручителя стосовно застосування до цих розрахунків статей 258, 267 ЦК України. Тому, розмір пені слід розрахувати в межах строків позовної давності, який повинен складати: 4 152 364 грн. 86 коп. пені за порушення строків повернення кредиту та 1 972 801 грн. 40 коп. пені за порушення строків сплати процентів

Отже, враховуючи наведене та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим змінити рішення суду першій інстанції, задовольнив позов банка частково і зменшивши загальну суму заборгованості до 36 563 538 грн. 71 коп., з урахуванням суми пені в межах строку позовної давності, а також стягнув з відповідача на користь банка 1 820 грн. 00 коп. судових витрат, та на користь держави у відповідності до статті 88 ЦПК України недоплачений судовий збір за подачу позивачем заяви про збільшення позовних вимог в сумі 1 399 грн. 00 коп..

Керуючись статтями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2012 року змінити.

Позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за договором в загальному розмірі 36 563 538 грн. 71 коп., яка складається із: 18 500 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 10 727 013 грн. 65 коп. заборгованості за процентами, 4 152 364 грн. 86 коп. пені за порушення строків повернення кредиту, 1 972 801 грн. 40 коп. пені за порушення строків сплати процентів і 1 211 358 грн. 80 коп. - 3% річних, а також судові витрати в розмірі 1 820 грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1 399 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді