Рішення № 26087469, 12.09.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2012 р. Справа № 5027/407/2012.

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до відповідача Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про стягнення заборгованості -26955,75 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Бордун М.І.

Представники:

від позивача -ОСОБА_3 -представник (довіреність № 2127 від 20 липня 2012 року)

від відповідача -Чепіль Є.О. -представник (довіреність № 15 від 22 лютого 2012 року)

СУТЬ СПОРУ: Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення заборгованості у сумі 26955,75 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 15 січня 2009 року та на підставі накладних № 8 від 23 січня 2009 року, № 8 від 23 лютого 2009 року, № 12 від 24 березня 2009 року, № 38 від 24 квітня 2009 року, № 47 від 21 травня 2009 року, № 48 від 22 травня 2009 року, № 38 від 23 червня 2009 року, № 48 від 23 липня 2009 року, № 18 від 11 серпня 2009 року поставив відповідачу товар на загальну суму 23653,16 грн., а останній прийняв товар та зобов'язувався оплатити його. Далі позивач стверджує, що свої зобов'язання по поставці товару виконав в повному об'ємі, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, а тому у останнього існує заборгованість у сумі 21133,66 грн., а також нараховані індекс інфляції у сумі 3874,88 грн. та три проценти річних у сумі 1947,21 грн., які позивач просить стягнути на його користь.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому зазначено, що поданий позивачем позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки спірні поставки товарів здійснені за межами договору на якій посилається позивач, а товари, які зазначені в накладних, не є будівельними матеріалами, і відповідач взагалі не отримував вимог про оплату товарів, а тому відсутня дата з якої починається відлік строку для оплати поставлених товарів. Також відповідач у відзиві на позов стверджує, що у видаткових накладних № 8 від 23 лютого 2009 року, № 47 від 21 травня 2009 року, № 48 від 22 травня 2009 року не підтверджується факт прийняття товару, оскільки відсутній підпис особи, відповідальної за отримання товару. Таким чином, відповідач у поданому відзиві на позов просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

03 вересня 2012 року у судовому засіданні судом було оглянуто оригінали видаткових накладних № 8 від 23 січня 2009 року, № 8 від 23 лютого 2009 року, № 12 від 24 березня 2009 року, № 38 від 24 квітня 2009 року, № 47 від 21 травня 2009 року, № 48 від 22 травня 2009 року, № 38 від 23 червня 2009 року, № 48 від 23 липня 2009 року, № 18 від 11 серпня 2009 року, однак виявлено деякі накладні, що не відповідають наданим їх копіям, а саме відсутністю підпису відповідальної особи відповідача в графі «отримав», в результаті чого, ухвалою суду від 03 вересня 2012 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення з даного приводу, а також викликано для дачі пояснень з питань, що виникли під час розгляду справи працівника відповідача, який отримував товар по вищевказаним накладним.

12 вересня 2012 року, в процесі розгляду справи по суті, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд задовольнив дане клопотання позивача та здійснив фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Як вбачається з поданих позивачем пояснень, невідповідність видаткових накладних № 8 від 23 лютого 2009 року, № 47 від 21 травня 2009 року, № 48 від 22 травня 2009 року, № 18 від 11 серпня 2009 року пояснюється тим, що рукописний текст кожної накладної здійснювався окремо, а не під копірку, в двох примірниках представником відповідача ОСОБА_5, який і отримував товар. Один примірник накладної залишився у позивача, а інший ОСОБА_5 забирав разом із товаром. Примірники накладних позивача ОСОБА_5 підписував у його присутності. Однак, при підготовці позовної заяви до суду, позивач звернувся до бухгалтера відповідача, який і надав ксерокопії зазначених накладних. Позивач помітив, що на деяких ксерокопіях накладних відсутні підписи від імені представника відповідача. При зустрічі, ОСОБА_5 оглянув ксерокопії вказаних накладних після чого пояснив, що можливо він здав накладні в бухгалтерію не підписавши їх, а можливо неякісні ксерокопії. ОСОБА_5 з упевненістю впізнав свій почерк в накладних і сказав, що всі товарно-матеріальні цінності, зазначені в накладних він отримував, всі матеріали оприбуткували за підприємством, після чого підписався в ксерокопіях накладних де не було його підпису.

12 вересня 2012 року у судовому засіданні працівником відповідача -ОСОБА_5 надано письмові пояснення, в яких зазначено, що видаткові накладні № 8 від 23 січня 2009 року, № 8 від 23 лютого 2009 року, № 12 від 24 березня 2009 року, № 38 від 24 квітня 2009 року, № 47 від 21 травня 2009 року, № 48 від 22 травня 2009 року, № 38 від 23 червня 2009 року, № 48 від 23 липня 2009 року, № 18 від 11 серпня 2009 року підписані ним власноруч, а також отримано товари, які вказані в означених накладних.

Також, у судовому засіданні представники відповідача не заперечували проти отримання товару по видаткових накладних № 8 від 23 січня 2009 року, № 8 від 23 лютого 2009 року, № 12 від 24 березня 2009 року, № 38 від 24 квітня 2009 року, № 47 від 21 травня 2009 року, № 48 від 22 травня 2009 року, № 38 від 23 червня 2009 року, № 48 від 23 липня 2009 року, № 18 від 11 серпня 2009 року.

У судовому засіданні 12 вересня 2012 року було оголошено перерву до 12 вересня 2012 року на 16 годин 00 хвилин.

Так, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного:

15 січня 2009 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів (а.с. 11), згідно умов якого позивач зобов'язувався постачати будівельні матеріали на суму 50000,00 грн., а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору та згідно виписаних накладних.

Пунктом 7.3. вищевказаного договору встановлено, що договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а також наданих представниками сторін пояснень, між позивачем та відповідачем інших договорів у період 2009 року не укладалось.

Пунктами 2.1., 2.2. договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 15 січня 2009 року встановлено, що товар відпускається покупцю в кількості та на вимогу покупця. Завантаження товару та видачу відповідних документів продавець здійснює на підставі пред'явленого покупцем доручення на отримання товару.

Згідно видаткових накладних № 8 від 23 січня 2009 року, № 8 від 23 лютого 2009 року, № 12 від 24 березня 2009 року, № 38 від 24 квітня 2009 року, № 47 від 21 травня 2009 року, № 48 від 22 травня 2009 року, № 38 від 23 червня 2009 року, № 48 від 23 липня 2009 року, № 18 від 11 серпня 2009 року (а.с. 12-20, 47-55) позивач здійснив поставку товару на загальну суму 23653,16 грн., а відповідач на підставі довіреності серія НБГ № 449289 від 12 січня 2009 року (а.с. 56) отримав означений товар, про що свідчить підпис довіреної особи відповідача на вказаних накладних, а також проти чого не заперечує відповідач.

При цьому, суд вважає, що поставка товару по вищевказаним накладним здійснювалась на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 15 січня 2009 року, оскільки поставка товару відбувалась у період дії даного договору, інші договори між сторонами не укладались, а найменування товару, який вказаний у накладних, відповідає предмету договору.

Так, пунктом 3.2. договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 15 січня 2009 року встановлено, що покупець здійснює розрахунки за поставлений товар протягом 10-ти банківських днів після звітного місяця, в якому було придбано товар за цінами, що діяли протягом місяця на відповідну дату реалізації, при цьому моментом проведення розрахунків вважається момент поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Як вбачається з наданих представником позивача листа та банківської виписки (а.с. 77-79), відповідач за отриманий товар по вищевказаним видатковим накладним здійснив часткову оплату у сумі 2519,50 грн.

Отже, відповідач оплату за отриманий по видаткових накладних № 8 від 23 січня 2009 року, № 8 від 23 лютого 2009 року, № 12 від 24 березня 2009 року, № 38 від 24 квітня 2009 року, № 47 від 21 травня 2009 року, № 48 від 22 травня 2009 року, № 38 від 23 червня 2009 року, № 48 від 23 липня 2009 року, № 18 від 11 серпня 2009 року товар у відповідності до умов договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 15 січня 2009 року належним чином у повній мірі не провів, в результаті чого у нього перед позивачем на час прийняття рішення існує заборгованість у сумі 21133,66 грн., яка також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 26 січня 2011 року (а.с. 21).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийнято майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, відповідач порушуючи умови договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 15 січня 2009 року не оплатив у встановлений строк повну вартість поставленого позивачем по видаткових накладних № 8 від 23 січня 2009 року, № 8 від 23 лютого 2009 року, № 12 від 24 березня 2009 року, № 38 від 24 квітня 2009 року, № 47 від 21 травня 2009 року, № 48 від 22 травня 2009 року, № 38 від 23 червня 2009 року, № 48 від 23 липня 2009 року, № 18 від 11 серпня 2009 року йому товару, а тому зобов'язаний сплатити існуючу заборгованість у сумі 21133,66 грн.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши зроблені позивачем розрахунки трьох процентів річних та індексу інфляції (а.с. 6-9), суд дійшов висновку, що відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання має сплатити позивачу три процента річних у сумі 1947,21 грн. та індекс інфляції у сумі 3874,88 грн.

Враховуючи вищевикладене, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 42, 43, 22, 43, 49, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»-м. Чернівці, вул. Головна, 205, код 31963989 на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 -АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 -заборгованість у сумі 21133,66 грн., три процента річних у сумі 1947,21 грн., індекс інфляції у сумі 3874,88 грн. та судовий збір у сумі 1609,50 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12 вересня 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 17 вересня 2012 року.

Суддя О.С. Тинок