Рішення № 26087370, 25.06.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.06.12 р. Справа № 5006/43/25пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Мозговій Н.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: Шульженко Д.Ю. за довіреністю

Від відповідача: Щиголь М.В. за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька», м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, м.Київ

про визнання договору відповідального зберігання №3/33-10 від 25.10.2010р. недійсним

Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, м.Київ (далі - Відповідач) про визнання договору відповідального зберігання №3/33-10 від 25.10.2010р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що умови договору відповідального зберігання №3/33-10 від 25.10.2010р. щодо документального підтвердження факту зберігання майна на складі напряму суперечить вимогам ст. 961 Цивільного кодексу України, оскільки не передбачають видачу складських документів, а також посилається на невірне зазначення місця складання акта приймання-передачі, що не дозволяє визнати його первинним документом.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 203, 207, 215, 236, 961 Господарського кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У судовому засіданні 25.06.2012р. представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, що відображено у відзиві на позовну заяву, в якому він зазначив, що Позивач не є товарним складом та речі передані на зберігання не є товаром, з огляду на що параграф 2 глави 66 Цивільного кодексу України не поширюється на зобов'язання, що склалися між сторонами, а також зазначив, що акт приймання-передачі майна є актом, який посвідчує прийняття речі на зберігання та містить всі обов'язкові реквізити, передбачені для первинних та зведених облікових документів.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2010р. між Позивачем (Зберігачем) та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» (Поклажодавцем) укладено договір відповідального зберігання № 3/33-10 (далі - Договір) (а.с.8).

Відповідно до п.1.1. Договору в порядку і на умовах, визначених договором, та згідно з актом прийому-передачі майна, який є невід'ємною частино Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне безоплатне зберігання контейнери для збору твердих побутових відходів (далі-майно) по номенклатурі та в кількості відповідно до акту прийому-передачі загальною вартістю 3 161 000,00грн, в т.ч. ПДВ - 526 833,34грн.

Зберігання майна є безоплатним. Зберігач не має права вимагати плату за зберігання та відшкодування витрат на зберігання майна.(п.1.2).

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р., але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами свої зобов'язань за цим Договором.

На виконання Договору між сторонами 25.10.2010р. складений акт приймання -передачі контейнерів для збору твердих побутових відходів, який скріплений печатками та підписами обох сторін (а.с.9).

21 січня 2011р. між Поклажодавцем та Зберігачем підписаний додатковий договір №1 до договору №3/33-10 від 01.10.2010р. згідно якого змінена назва Поклажодавця на «Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною» (п.1.1) та строк дії договору продовжений до 31.12.2011р. включно (п.6.1). (а.с.10).

Судом встановлено, що зміна назви Поклажодавця відбулась на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1074 від 22.11.2010р., відповідно до якої Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини перейменована на Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

Посилаючись на невідповідність умов договору відповідального зберігання №3/33-10 від 25.10.2010р. щодо документального підтвердження факту зберігання майна на складі вимогам ст. 961 Цивільного кодексу України, оскільки вони не передбачають видачу складських документів, а також на невірне зазначення місця складання акта приймання-передачі, що не дозволяє визнати його первинним документом, Позивач звернувся до суду з позовом про в визнання договору відповідального зберігання №3/33-10 від 25.10.2010р. недійсним.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у визнанні договору відповідального зберігання недійсним.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Загальні положення про договір зберігання, яким є спірний договір відповідального зберігання № 3/33-10 від 25.10.2010р. визначені Параграфом 1 глави 66 Цивільного кодексу України «Загальні положення про зберігання».

Як вбачається зі змісту спірного договору, останнім не передбачено місце зберігання майна, проте в акті прийому-передачі майна (п.1.2), який є невід'ємною частиною договору, визначено місце зберігання майна - склади зберігача.

Параграфом 1 глави 66 Цивільного кодексу України «Загальні положення про зберігання» не визначено умови договору зберігання на складі, так само як і не визначено документи, які видаються на підтвердження надання майна на зберігання на складі.

За приписами ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Крім того, ст.955 Цивільного кодексу України встановлено, що Положення параграфа 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Порядок зберігання на складі визначений Параграфом 2 глави 66 Цивільного кодексу України.

Перелік документів, які видаються на підтвердження прийняття майна на зберігання на складі, визначений ст. 961 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати положення ст.961 Цивільного кодексу України щодо вимог до складання первинних документів, які підтверджують здійснення господарської операції - прийняття товару на зберігання на складі.

Частиною 1 ст.961 Цивільного кодексу України встановлено, що товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Проте, умовами спірного договору в якості підтвердження прийняття товару передбачене складання Акту прийому-передачі майна, який є невід'ємною частиною Договору.

Таким чином, умови спірного Договору щодо документального підтвердження факту зберігання майна на складі суперечать вимогам ст.961 Цивільного кодексу України.

Судом також встановлено, що Договір відповідального зберігання № 3/33/10 від 25.10.2010р. від імені Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» підписаний начальником Донецького обласного управління «Донецькекокомресурси» Шуйським Р.В., який діє на підставі довіреності № 8-7/10-78 від 11.10.2010р., Положення про Донецьке обласне управління «Донецькекокомресурси» Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» та розпорядження від 21.10.2010р. № 3/593.

Згідно п.5.4 Положення про Донецьке обласне управління «Донецькекокомресурси» Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» (а.с.25-29) начальник Управління укладає договори від імені компанії на підставі довіреності.

Відповідно до довіреності № 8-7/10-78 від 11.10.2010р., виданої Президентом Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Ржоткевичем В.Л., начальник Донецького обласного управління «Донецькекокомресурси» Шуйський Р.В. уповноважений з обов'язковим письмовим погодженням з Віце-президентом Компанії в підпорядкуванні якого знаходиться департамент регіональної політики (крім договорів про надання послуг на виконання постанови Кабінету Мінімтрів України від 26.07.2001р. №915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини») здійснювати укладання адміністративно-господарських, цивільних, трудових договорів та угод, вартість яких перевищує 3 000грн., укладання двох і більше угод з одним і тим контрагентом протягом 90 календарних днів.

На підтвердження повноважень Шуйського Р.В. на укладення спірного Договору Відповідачем надане Розпорядження Президента Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» № 3/593 від 21.10.2010р.(а.с.30), яким передано контейнери для збору твердих побутових відходів, що поставляються відповідно до договорів №2/6-06 від 22.06.2010р., №2/2-06 від 07.06.2010р. та №2/3-06 від 07.06.2010р., окремим партіями з оформленням відповідних актів приймання -передачі Донецькому обласному управлінню «Донецькекокомресурси» Державної компанії з утилізації відходві як вторинної сировини «Укрекокомресурси»; директору Донецького обласного управління «Донецьекокомресурси» Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Шуйському Р.В. прийняти контейнери для збору твердих побутових відходів, визначити місце їх зберігання та надати для погодження проект договору відповідального зберігання контейнерів.

Відповідачем також наданий лист погодження до договору № 3/33-10 від 25.10.2010р. (а.с.98), підписаний віце - президентом Щєлковим М.О., директором фінансового департаменту Солодким Р.І., головним бухгалтером - Волковою І.М., директором юридичного департаменту Луценко В.П., директором департаменту з комерційних питань Кравцевим О.А.

Однак, Розпорядження № 3/593 від 21.10.2010р. свідчить лише про передачу контейнерів з метою укладення договору відповідального зберігання контейнерів.

А лист-погодження свідчить про погодження змісту договору керівниками Компанії.

Проте, належних доказів повноважень Шуйського Р.В. на укладання та підписання Договору відповідального зберігання № 3/33/10 від 25.10.2010р., а саме письмового погодження з Віце-президентом Компанії в підпорядкуванні якого знаходиться департамент регіональної політики (як це зазначено в довіреності № 8-7/10-78 від 11.10.2010р.) Відповідачем суду не надано.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до ч.1 зазначеної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що умови спірного Договору щодо документального підтвердження факту зберігання майна на складі суперечать вимогам ст.961 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судом встановлено, що на момент укладання спірного договору у начальника Донецького обласного управління «Донецькекокомресурси» Шуйського Р.В., який підписав договір, були відсутні повноваження на його підписання.

Проте, підписання особою угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень є порушенням ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Враховуючи невідповідність спірного Договору вимог ч.1,2 ст. 203 Цивільного кодексу України, позовні вимоги Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька», м. Донецьк про визнання договору відповідального зберігання №3/33-10 від 25.10.2010р. недійсним підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 66, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева,70, ЄДРПОУ 05478812) до відповідача Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м.Київ, вул. Лобачевского,б 23-В, ЄДРПОУ 20077743) про визнання договору відповідального зберігання №3/33-10 від 25.10.2010р. недійсним.

Визнати недійсним договір відповідального зберігання №3/33-10 від 25.10.2010р., укладений між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, м.Київ та Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька».

Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м.Київ, вул. Лобачевского,б 23-В, ЄДРПОУ 20077743) на користь Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева,70, ЄДРПОУ 05478812) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 073,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Чернова О.В.