Рішення № 26087330, 20.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.12 р. Справа № 5006/43/18/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В.,

при секретарі судового засідання Мозговій Н.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», м. Київ

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Донецьк

про стягнення пені за договором лізингу в сумі 53 667,29 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», м. Київ (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення пені за договором лізингу в сумі 53 667,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №320 від 06.06.2012р., у зв'язку з чим за період з вересня 2009р. по лютий 2012р. нараховано пеню.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 202 ,509, 526, 530, 806, 610, 625, 903 Цивільного кодексу та ст. ст. 1, 7, п.3 ч.2 ст.11, ч.1 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.06.2012р. провадження по справі №5006/43/18/2012 зупинялось в порядку ст.79 ГПК України до розгляду апеляційної скарги Відповідача на ухвалу господарського суду Донецької області від 07.06.2012р. про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 12.07.201р., у зв'язку з надходженням матеріалів справи №5006/43/18/2012 до господарського суду Донецької області, на підставі ст.79 ГПК України, провадження у справі поновлено.

У судове засіданні 20.07.2012р. представник Позивача не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання розглянути справу без його участі за наявними матеріалами.

Відповідач у судовому засіданні проти суми позовних вимог заперечив, посилаючись на недотримання Позивачем при розрахунку пені вимог законодавства щодо періоду її нарахування, який має становити не більш ніж 6 місяців, розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та позовної давності в один рік. а також на той факт, що позивач шляхом подачі заяви про вчинення виконавчого напису 06 жовтня 2011р. припинив дію договору №320, що виклав у письмових зреченнях на позовну заяву (а.с.130-131, т.1;ас.с58-59, т.2). Крім того, Відповідач надав заяву про застосування при розрахунку пені позовної давності в один рік (а.с133).

Заслухавши у судовому засіданні представника ввідповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (далі - лізингодавець) та Відповідачем (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 320 від 06.06.2007 р. (далі - Договір), який підписаний обома сторонами (а.с. 31-42).

Відповідно до п. 2.1. Договору лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на транспортний засіб.

Позивачем на підставі замовлення на транспортний засіб № 320/003 від 25.05.2007 р. наданий транспортний засіб - FAW НОМЕР_3-СПЛАВ-2, об'єм двигуна 7 127 см.куб.

На виконання умов договору фінансового лізингу, сторонами договору було підписано план лізингу № 320/003 від 25.06.2007 р,. зміни до плану лізингу № 320/003 від 25.07.2007р. № 320/003 від 13.09.2008 р., додаткову угоду №1 від 07.05.2009р., зміни до плану лізингу №320/003 від 07.05.2009р, що є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до умов вказаного договору план лізингу є додатком до договору в якому визначається строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів та інші умови.

Відповідно до п. 4.5. договору після надання транспортного засобу лізингоодержувачі на дату надання сторони підписують акт прийому - передачі транспортного засобу.

Згідно з п. 5.1. Договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір і строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу (Додаток 3 до Договору) та інших додатках.

Відповідно до п. 5.5. договору лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причини пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини лізингоодержувача.

Як встановлено у п.16.1 Договору при порушенні лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим Договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Згідно п.8.4 Договору Лізингодавець може припинити дію Договору (стосовно одного, декількох, або всіх задіяних ТЗ) і зажадати негайного повернення ТЗ, якщо: лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених цим Договором та Додатками до нього, на строк понад 30 днів (п.8.4.1); якщо у лізингодавця є будь-яка достовірна (підтверджена офіційними документами) інформація з приводу неплатоспроможності Лізингоодержувача (п.8.4.2); лізингоодержувач надав Лізингодавцеві недостовірну інформацію з явною метою укладання Договору і привласнення ТЗ та/або отримання в результаті таких дій матеріального блага (п.8.4.3); лізингоодержувач спричиняє дорожньо-транспортну пригоду, незалежно від того чи сталася вона з його вини, в результаті чого вартість відновлення ТЗ перевищує75% вартості ТЗ (п.8.4.4); лізиноодержувач не виконує вимог п.7.12 (п.8.4.5).

Відповідно до п.13.1 Договору його дія може бути достроково припинена: за взаємною згодою сторін (п.13.1.1); з ініціативи Лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь-якого зі свої зобов'язань за цим договором. В такому випадку Лізингодавець письмово повідомляє Лізингоодержувача про припинення дії цього Договору; на вимогу установи банку або іншої установи,що фінансує у зав'язку із зверненням такою установою баку до іншої установи, що фінансує стягнення на ТЗ, що був наданий в заставу на користь зазначеної установи банку або іншої установи, що фінансує, якщо остання не здійснює відступлення всіх прав Лізингодавця по цьому Договору на користь третьої особи (п.13.1.3); з ініціативи Лізингоодержувача, але не раніше 12 міс. з дати передачі ТЗ у лізинг (п.13.1.4).

За приписами п.13.2. Догвору у випадку дострокового припинення дії цього Договору Лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10 банківських днів з дати пред'явлення повідомлення Лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим Договором та додатками до нього, що залишились не сплаченими на дату розірвання Договору, та сплатити на вимогу Лізингодавця неустойку (окрім випадків, які зазначені в п.13.1.3 даного Договору) за дострокове припинення цього Договору в сумі 20% від частини вартості ТЗ, що не відшкодована клієнтом на 3 середньомісячних платежів.

Згідно п.19.2 Договору термін дії договору зумовлений строком лізингу, який вказується в плані лізингу окремо щодо кожного ТЗ. Договір втрачає свою силу після виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

Відповідно до змін до плану лізингу №320/003 від 07.05.2009р. встановлений строк лізингу - 54 місяці.

Даний договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Факт передачі підтверджено актом приймання - передачі транспортних засобів № 320/003 від 26.07.2007 р., який підписано сторонами(а.с.51).

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 320 від 06.06.2007 р., позивач звернувся за захистом свого порушеного права до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, яка вчинила виконавчий напис №2519 від 06.10.2011р., встановивши, що підлягає передачі шляхом вилучення від СПД ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євро Лізинг» транспортний засіб FAW НОМЕР_3-СПЛАВ-2, шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1 - загальна вартість становить 168 499,35 грн, що переданий в користування на умовах фінансового лізингу №320 від 6 червня 2007р. за невиплачену в строк за період 20.10.2010р. по 06.10.11р. заборгованість, що становить несплачені лізингові платежі - 78 969,08грн, неоплачена вартість об'єкта лізингу - 60 033,43грн., штраф - 14 179,01 грн., всього - 153 182,42 грн.(а.с.63).

07 жовтня 2011р. позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Листом від 05.01.2012р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про повернення заборгованості за договором №320 від 06.06.2007р. в сумі 71 885,37 грн., з яких 62 744,54грн. - загальна заборгованість зі сплати орендних платежів, 9 140,83грн. - загальна сума пені. Проте зазначена вимога залишена Відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.52).

12 березня 2012р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку складено акт опису й арешту майна, що є предметом спірного договору лізингу, згідно з яким на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користуватися ним (пошкодження, відсудження та передачу третім особами).

Актом державного виконавця від 12.06.12р. арештоване майно, зазначене в акті опису та арешту від 12.03.2012р. передане на відповідальне зберігання представнику стягувача ОСОБА_5.

Як стверджує позивач, свої зобов'язання за договором щодо своєчасної сплати лізингових платежів лізингоодержувач належним чином не виконував, внаслідок чого Позивачем нараховано пеню. За таких обставин Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені в сумі - 53 667,29грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до ч.3 вказаної статті відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Частиною 3 ст.651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За приписами п.8.4 Договору Лізингодавець може припинити дію Договору (стосовно одного, декількох, або всіх задіяних ТЗ) і зажадати негайного повернення ТЗ, якщо: лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених цим Договором та Додатками до нього, на строк понад 30 днів (п.8.4.1).

Враховуючи наявну у Відповідача заборгованість зі сплати лізингових платежів строком понад 30 днів, положення Закону України «Про фінансовий лізинг» щодо права лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, Позивач скористувався наданим йому правом і відмовився від договору лізингу шляхом вчинення виконавчого напису.

Оскільки, вказаний виконавчий напис лізингоодержувачем не оскаржено і є чинним, договір фінансового лізингу №320 від 06.06.2007р. вважається розірваним з моменту вчинення виконавчого напису №2519, тобто з 06.10.2011р.

Частина 2 ст.653 ЦК України передбачає, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється і відповідно відповідач повинен був у жовтні 2011 року повернути об'єкт лізингу позивачу.

Таким чином, зобов'язання лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів також припинились з моменту вчинення виконавчого напису, тобто з 06 жовтня 2011р.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно виставлених рахунків.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових платежів сформульована безпосередньо у п. 16.1 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Згідно положень ст. 258 зазначеного Кодексу до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна (скорочена) позовна давність тривалістю в 1 рік, який згідно ст.261 Цивільного кодексу України розпочинає свій перебіг з першого дня прострочення здійснення відповідного платежу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, а її сплив за умов подання такої заяви є підставою для відмови у позові. Отже, судом враховано надану Позичачем заяву про застосування при розрахунку пені позовної давності в один рік (а.с.133).

Враховуючи висновок суду, що зобов'язання відповідача зі сплати лізингових платежів припинились 06 жовтня 2011р., суд перевіривши арифметичний розрахунок пені відносно решти періоду (з урахуванням строку позовної давності) за допомогою відповідної програми інформаційної бази „Законодавство", зважаючи на обмеження періоду її нарахування положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд встановив, що за вказаний період може бути правомірно нарахована пеня в сумі 4 900,27 грн.

Крім того, судом враховані приписи ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені в сумі 4 900,27 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Відповідача пені нарахованої на прострочені лізингові платежі за період з 06 жовтня 2011 року (з моменту розірвання договору) суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.13.2 Договору фінансового лізингу у випадку дострокового припинення дії цього Договору Лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10 банківських днів з дати пред'явлення повідомлення Лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим Договором та додатками до нього, що залишились не сплаченими на дату розірвання Договору, та сплатити на вимогу Лізингодавця неустойку (окрім випадків, які зазначені в п.13.1.3 даного Договору) за дострокове припинення цього Договору в сумі 20% від частини вартості ТЗ, що не відшкодована клієнтом на 3 середньомісячних платежів.

Таким чином, Договором передбачено обов'язок Відповідача по сплаті лізингових платежів до дати розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом (6, глава 58 ЦК України) та Законом.

Згідно ч.5 ст.653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем 06 жовтня 2011р. не повернуто об'єкт лізингу позивачу і відповідно, Позивач має право на стягнення неустойки в порядку с.785 ЦК України, а також збитків відповідно до ст.653 ЦК України.

Суд не приймає до уваги посилання Позивача на приписи ст.764 ЦК України в світлі ч.2 ст.806 ЦК України, оскільки спірні правовідносини врегульовані як Законом України «Про фінансовий лізинг» так і умовами Договору.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно відношенню первісного розміру позовних вимог до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», м. Київ до відповідача Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Донецьк про стягнення пені за договором лізингу в сумі 53 667,29 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Донецьк (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», м. Київ (03062, м.Київ, пр. Перемоги, 67, ЄДРПОУ 32774741) пеню за договором лізингу в сумі 4 900,27 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Донецьк (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», м. Київ (03062, м.Київ, пр. Перемоги, 67, ЄДРПОУ 32774741) витрати зі сплати судового збору в сумі 144,86.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Чернова О.В.