Рішення № 26085483, 18.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.09.12 р. Справа № 5006/24/49/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При секретарі Гудковій К.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків, код ІПН НОМЕР_1

до відповідача: Дочірнього підприємства «Агрофірма» Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», с. Олександрівка, Донецька область, код ЄДРПОУ 25330750

про: стягнення 1 170 425,99 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за дов. № б/н від 24.04.2012 р.

від відповідача: Безмен Ю.М. - за дов. № 133 від 16.08.2012 р.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства «Агрофірма» Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» про стягнення 1 170 425,99 боргу за договором на поставку нафтопродуктів від 04.07.2011р., з яких: 1 102 643,18 грн. - сума основного боргу з урахуванням інфляційних, 48 678,00 грн. - пеня, 19 104,81 грн. - 3% річних, крім того, судові витрати - 23 408,52 грн.

Нормативно свої вимоги обґрунтовує статтями 625 Цивільного кодексу України, 193, 224, 225 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог позивач надав договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 04.07.2011р. з додатковими угодами, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, товаро-транспортні накладні, акти звірки взаємних розрахунків, витяг з ЄДРПОУ серії НОМЕР_2, банківську виписку.

Разом з позовом позивачем надано заяву про забезпечення позову в порядку ст.ст.66,67 ГПК України шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на поточних рахунках відповідача по справі; виконання цього виду забезпечення позову доручити державній виконавчій службі Головного управління юстиції у Донецькій області. Мотивуючи таку заяву позивач посилається на те, що йому стало відомо про порушення відносно відповідача виконавчого провадження з примусового стягнення боргів та здійснення примусової реалізації нерухомого майна, що належить Дочірньому підприємству «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька». Позивач вважає, що такі обставини свідчать про реальну загрозу неможливості виконання рішення суду. На підтвердження цих доводів позивачем надано виписки з сайту Міністерства юстиції про майно, що реалізується з прилюдних торгів.

20.08.2012р. позивач заявив, що не заявляє вимог щодо відшкодування збитків згідно ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, а просить стягнути суму заборгованості за спірним договором з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені.

Відповідач позовні вимоги визнав частково. Зазначив, що позивачем не було враховано низки проплат за договором, тому невірно визначено суму основного боргу, і, як наслідок, невірно визначено розмір пені, інфляційних та річних. За розрахунком відповідача сума основного боргу складає 1 010 703,32 грн., пеня - 28 513,80 грн., 3% річних - 200,04 грн., інфляційні - 9 589,34 грн.

На підтвердження заперечень надано суду платіжні доручення та контррозрахунок позовних вимог.

Розгляд справи неодноразово відкладався згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні, що відбулось 18.09.2012р., позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1 010 703,32 грн. та судовий збір, а у іншій частині відмовився від позову, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Відповідач підтримав доводи, викладені у відзиві, тобто визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу у розмірі 1 010 703,32 грн.

Щодо клопотання позивача відносно розміру позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги. Відповідно до ч. 6 цієї статті назване право позивача може бути обмежене у випадку, якщо зменшення розміру позову чи відмова від позову суперечить вимогам закону або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Виходячи зі змісту ч.4 ст.22 ГПК України під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. У разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

У разі відмови від позову (частини позову) та її прийняття судом провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом.

Відповідно до п. 2 ст. 78 ГПК України до прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Згідно ч. 1 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище (частина 2 статті 28 ГПК України).

Як вбачається з наданої представником позивача довіреності від 24.04.2012р. серії ВРП № 476700, посвідченої приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області (а.с.64), фізична особа-підприємець ОСОБА_1 цією довіреністю уповноважила ОСОБА_2 представляти інтереси Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зокрема в господарських судах усіх інстанцій зі всіма правами, які передбачені законом для сторін, що беруть участь у господарському процесі, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, зміни підстав та предмету позову, а також з правом подання та підпису всіх документів. Довіреність дійсна до 24 квітня 2015 року.

Згідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_2 (а.с.61), ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та не має обмежень у праві вчиняти юридичні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи як, відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, представник позивача ОСОБА_2, заявляючи про зменшення позовних вимог в частині основного боргу та про часткову відмову від позовних вимог, діє в межах повноважень, наданих довіреністю від 24.04.2012р. серії ВРП № 476700, посвідченою приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області (а.с.64)

Господарський суд враховує, що зменшення позовної вимоги про стягнення суми основного боргу виражене виключно у зменшенні розміру цієї вимоги з 1 091 703,22 грн. до 1 010 703,32 грн.; відмова позивача від частини позовних вимог (пені, 3% річних та інфляційних) не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси; позивач скористався наданими ч.4 ст.22 ГПК України правами, тому така заява позивача приймається судом.

Суд також роз'яснює сторонам, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (ч.2 ст.80 ГПК України).

Отже, господарський суд приймає зменшення позовної вимоги про стягнення суми основного боргу з 1 091 703,22 грн. до 1 010 703,32 грн., а також відмову позивача від частини позовних вимог про стягнення інфляційних - 10 939,96 грн., 48 678,00 грн. пені, 19 104,81 грн. - 3% річних та припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Таким чином, предметом розгляду у цій справі є стягнення з Дочірнього підприємства «Агрофірма» Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» 1 010 703,32 грн. основного боргу за договором від 04.07.2011р.

Щодо заяви позивача про забезпечення позову в порядку ст.ст.66,67 ГПК України шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на поточних рахунках відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Згідно ст. 67 ГПК України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заявляючи клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на поточних рахунках відповідача, позивач у якості доказів ймовірності утруднення виконання рішення надав суду виписки з сайту Міністерства юстиції про майно, що реалізується з прилюдних торгів (а.с.96-102).

Господарський суд вважає, що позивач не довів адекватність запропонованого заходу до забезпечення позову та його відповідність вимогам, на забезпечення яких він вживається, що зумовлює відмову в задоволенні відповідної заяви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства «Агрофірма» Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» 1 010 703,32 грн. основного боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2011р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу (а.с.8). За умовами цього договору позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - товар). Ціна, кількість та асортимент товару узгоджується сторонами при оформленні накладних та/або у додаткових угодах до цього договору (п.1.2 договору). У пункті 3.1 договору сторони обумовили,що поставка товару здійснюється транспортом продавця на умовах СРТ (склад покупця), вартість доставки товару входить до його ціни. Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі у строк до 03.10.2011р. (п.5.1 договору). У пункті 11.1 договору сторони встановили строк його дії - до повного виконання зобов'язань.

Додатковими угодами до договору від 14.07.2011р. № 4 (а.с.32), від 17.07.2011р. № 5 (а.с.37), від 31.07.2011р. № 6 (а.с.41), від 22.07.2011р. № 7 (а.с.46), від 25.07.2011р. № 8 (а.с.50), від 28.07.2011р. № 9 (а.с.54), від 30.07.2011р. № 10 (а.с.58) сторони встановили найменування, кількість та вартість товару, що підлягав поставці.

Матеріали справи свідчать, що на виконання цього договору протягом червня-серпня 2011 року позивач передав, а відповідач прийняв нафтопродукти на загальну суму 1 895 053,32 грн. Зазначені обставини підтверджуються відповідними видатковими накладними, податковими накладними, товаро-транспортними накладними та довіреностями на отримання ТМЦ (а.с.10-57) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань). Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У відповідності до статті 629 цього ж кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

За поясненнями позивача, відповідач не розрахувався за отримані нафтопродукти у повному обсязі, заборгованість відповідача складає 1 010 703,32 грн., про що також свідчать наявні в матеріалах справи виписки банку про рух коштів (а.с.76-95) та платіжні доручення (а.с.122-128). Відповідач такі обставини не заперечує. Також сторонами надано підписані обома сторонами акти звірки взаємних розрахунків станом на 17.07.2012р. та 15.08.2012р. (а.с.134,137)

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечується факт наявності основного боргу за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 04.07.2011р., вимоги позивача про стягнення з відповідача цього боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, п.4 ч.1 ст.80, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 80 999,90 грн., інфляційних - 10 939,96 грн., 48 678,00 грн. - пеня, 19 104,81 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків, код ІПН НОМЕР_1, до Дочірнього підприємства «Агрофірма» Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», с. Олександрівка, Донецька область, код ЄДРПОУ 25330750, про стягнення 1 010 703,32 грн. боргу - задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма» Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», код ЄДРПОУ 25330750 (юр.адреса: 84122, с. Олександрівка, Донецька область, вул. Комсомольська, 17; пошт.адреса: 84122, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 6) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, код ІПН НОМЕР_1 (юр.адреса: 63734, АДРЕСА_1; пошт.адреса: АДРЕСА_2) 1 010 703,32 грн. боргу та судовий збір - 20 213,25 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2012р.

Суддя Величко Н.В.