Ухвала суду № 26085180, 20.09.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

20.09.2012Справа №5002-19/2878-2012

за заявою кредитора Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь Автономної Республіки Крим, АР Крим, м.Сімферополь

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубєра Крим», АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 35874442)

про банкрутство

Суддя Мокрушин В.І.

Представники:

Від ініціюючого кредитора - Маркова Є.С. - гол.спец.юр.відділу, дов. № 1 від 03.01.2012

Від боржника - не з'явився

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь Автономної Республіки Крим звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубєра Крим» (ідентифікаційний код 35874442) у порядку, передбаченому ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Представник ініціюючого кредитора у судовому засіданні заяву про визнання боржника банкрутом підтримала у повному обсязі, просила суд визнати боржника банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру.

Боржник явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимог суду викладених в ухвалі від 23.08.2012 не виконав. Поважності причини невиконання вимог суду не представив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо не з'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

Розглянувши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, а ч.2 ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч.3 ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», встановленого для їх погашення, з моменту відкриття виконавчого провадження, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст.1 даного Закону, регулюються загальними нормами Закону.

Як вбачається із змісту заяви кредитор наводить підстави для порушення справи по спрощеній процедурі банкрутства боржника - наявність заборгованості перед Державним бюджетом у сумі 1983,71 грн. (страхові внески), не знаходиться за місцезнаходженням.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

З огляду на наведену норму, кредитор може подати заяву про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, при наявності грошових вимог до нього, незалежно від їх розміру та за умови наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими та не були задоволені протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання та відкриття виконавчого провадження, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсними вимогами є таки вимоги, право на які виникло до порушення справи про банкрутство. До суми, яка надає право звернення кредитору із заявою про порушення справи про банкрутство не зараховуються суми штрафних санкцій та пені.

Виходячи з викладеного, ч.3 ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містить загальні норми, а стаття 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Щодо посилання ініціюючого кредитора на відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубєра Крим» за місцезнаходженням, то суд зазначає наступне.

Доданий до заяви акт перевірки на предмет фактичного місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубєра Крим» від 09.08.2012 (а.с.7), складений працівниками ініціюючого кредитора не може бути належним доказом відсутності боржника та його керівних органів за місцезнаходженням, оскільки управління не є органом, який визначає порядок реєстрації, зміни та припинення юридичних осіб за їх місцезнаходженням.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», визначено порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ст.18 зазначеного Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Таким чином, факт відсутності боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням не може підтверджуватись іншими засобами доказування, крім відомостей з Єдиного державного реєстру, тобто єдиним належним доказом відсутності боржника за місцезнаходженням є витяг з Єдиного державного реєстру з наявністю у ньому відповідного запису.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Також, у п.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі статті 40 Закону та статті 80 ГПК України.

Кредитором не додано до заяви належних доказів, які б свідчили про ознаки передбачені ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 п.1-1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

· Провадження у справі № 5002-19/2878-2012 припинити.

Суддя В.І. Мокрушин