Ухвала суду № 26085002, 19.09.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

_________________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

УХВАЛА

"19" вересня 2012 р. Справа № 14/5007/30/11.

За позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

До: Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

про стягнення 23 250 386,32 грн. (заява про визнання наказу суду №14/5007/30/11 від 10.11.2011р. таким, що частково не підлягає виконанню, в частині стягнення 1483596,70грн. - пені, 2 160 983,32 грн. - інфляційних нарахувань, 796 238,31 грн. 3 % річних)

Суддя Костриця О.О.

Присутні:

від заявника (Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради): Борушевська А.А. дов. №198/16 від 16.01.2012р.

від стягувача ( Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"): Тютюник С.В. дов. №221/10 від 03.09.2012р. (була присутня в судовому засіданні 18.09.2012р.)

від відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України: Фещенко Д.М. дов. №2.8.1.1-22/1023 від 30.12.2011р. (був присутній в судовому засіданні 18.09.2012р.); Романишина Н.А. дов. №2.8.1.1-22/1022 від 30.12.2011р.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 18.09.2012р. оголошувалась перерва до 19.09.2012р.

В провадженні господарського суду Житомирської області перебувала справа №14/5007/30/11 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м.Київ) до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м.Житомир) про стягнення 23250386,32 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.06.2011р. по справі №14/5007/30/11 позов було задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, 10014, м.Житомир, вул.Київська, 48 ідентифікаційний код 35343771 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827 - 18 766 644, 71 грн. основного боргу, 1 483 596,70 грн. пені, 1 592 375,10 грн. інфляційних нарахувань, 796 238,31 грн. 3% річних, 22 669,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 230,10 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, припинено провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору, в решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. по справі №14/5007/30/11 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради було залишено без задоволення. Апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено.

Рішення господарського суду Житомирської області від 30.06.2011р. у справі №14/5007/30/11 скасовано частково в частині відмови в стягненні інфляційних втрат в розмірі 568608,32 грн. В цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову.

Стягнуто з комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2160983,32 грн. інфляційних, 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті рішення залишено без змін.

Доручено місцевому господарському суду видати відповідні накази.

10.11.2011р. на виконання вищезазначеної постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. та рішення господарського суду Житомирської області від 30.06.2011р., господарським судом Житомирської області були видані відповідні накази по справі №14/5007/30/11.

04.09.2012р. на адресу господарського суду Житомирської області від Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради надійшла заява про визнання наказу господарського суду Житомирської області №14/5007/30/11 від 10.11.2011р. таким, що частково не підлягає виконанню, в частині стягнення 1 483 596,70 грн. - пені, 2 160 983,32 грн. - інфляційних нарахувань, 796 238,31 грн. 3 % річних.

Для розгляду вказаної заяви було призначено судове засідання.

18.09.2012р. на адресу суду від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшли письмові заперечення на заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (а.с.1-5 том 2).

В судовому засіданні 18.09.2012р. представник заявника вимоги викладені в заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, підтримала в повному обсязі.

Представник стягувача в засіданні суду 18.09.2012р. заперечив проти заяви боржника, з підстав викладених у запереченнях.

Представник відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в судовому засіданні в усній формі повідомив, що відділ заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню не отримував, у зв'язку з чим надати письмові пояснення на заяву боржника не вбачалося за можливе.

В судовому засіданні 19.09.2012р. представник заявника надала платіжне доручення №503 від 13.06.2012р., №2 від 16.08.2011р. та виписку з рахунка заявника за 17.08.2011р.

Представник стягувача в засідання суду 19.09.2012р. не з'явився.

Заслухавши представників сторін та представника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення заяви Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про визнання наказу суду №14/5007/30/11 від 10.11.2011р. таким, що частково не підлягає виконанню, враховуючи наступне.

Статтею 124 Конституції України та статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з положеннями частини першої статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Частиною першою статті 117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

У пункті другому роз'яснень Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 28.03.2002 № 04-5/365 зазначено, що за змістом статей 116 і 117 Господарського процесуального кодексу України видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду за результатами його перегляду в апеляційному або у касаційному порядку, апеляційна чи касаційна інстанція у резолютивній частині своєї постанови має зобов'язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ.

10.11.2011р. на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. та рішення господарського суду Житомирської області від 30.06.2011р. у справі №14/5007/30/11, господарським судом Житомирської області був виданий, зокрема, наказ №14/5007/30/11 про стягнення з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, 10014, м.Житомир, вул.Київська, 48 ідентифікаційний код 35343771 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827 - 18766644,71 грн. основного боргу, 1483596,70 грн. пені, 796238,31грн. 3% річних, 2160983,32 грн. інфляційних, 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

У відповідності з правилами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багато сторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до приписів ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

04.06.2011р. набув чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" № 3319-VI від 12 травня 2011 року.

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону, його дія поширюється, на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 цього Закону на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню:

- заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом;

- заборгованість ДК "Газ України" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (у тому числі реструктуризована) списується в межах сум, списаних підприємствам, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед ДК "Газ України".

Пунктом 2.2 статті 2 цього Закону встановлено, що на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997р. по 01.01.2011р., і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Пунктом 2.5 вказаного Закону передбачено, що списання заборгованості здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року №894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію. Даний порядок визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Встановлений механізм передбачає вчинення низки дій, направлених на здійснення списання заборгованості, зокрема утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів.

Пунктом 6 вищезазначеного порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011р., передбачено, що для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.

Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

З наданих до заяви доказів вбачається, що наказом директора Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради №401 від 30.09.2011р. відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011р. №3319-УІ та постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. №894 було створено комісію з питань списання заборгованості за спожитий природний газ та заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій, до складу якої увійшли: директор (голова комісії) та члени комісії, а саме: головний бухгалтер, технічний директор, начальник планово-економічного відділу, начальник юридичного відділу (а.с.145 том 1).

15.12.2011р. за результатами засідання комісії заявника з питань списання заборгованості за спожитий природний газ, був складений протокол №1, згідно якого було вирішено, зокрема, керуючись Законом України № 3319-17 "Про деякі питання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію", Постановою КМУ від 08.08.2011 року № 894 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", списати заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій у сумі 4 466 318,33 грн. по договору поставки №06/09-1164 ТЕ-10 від 23.09.2009р. (а.с.146-147 том 1).

Слід зазначити, що протокол №1 від 15.12.2011р. був складений відповідно до Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.

Згідно п.8 вищезазначеного порядку, учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 р. кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи листом за вих. №6846/4 від 22.12.2011р. (а.с.144 том 1) заявник повідомив стягувача про списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" не оспорювала обставин щодо не отримання від заявника протоколу №1 від 15.12.2011р. про списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій (письмові заперечення, а.с.1-5 том 2).

Проаналізувавши сукупність встановлених обставин по справі, суд дійшов висновку, що заявник діяв в межах чинного законодавства, з урахуванням вимог Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Постанови КМУ від 08.08.2011 № 894 про затвердження "Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" та мав усі законні підстави для списання заборгованості в односторонньому порядку шляхом призначення комісії та складання відповідного протоколу списання.

Відповідно до ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Згідно зі ст.605 Цивільного кодексу України, зокрема, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків.

З огляду на вищевикладене, заборгованість зі сплати 1483596,70 грн. - пені, 2160983,32 грн. - інфляційних нарахувань, 796238,31 грн. - 3% річних, згідно з судовим рішенням по даній справі є списаною 15.12.2011р. до відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Житомирської області №14/5007/30/11 від 10.11.2011р. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.08.2012р.), у зв'язку з чим обов'язок заявника щодо стягнення зазначеної заборгованості припинено.

Слід також зазначити, що судом на підставі наданої представником заявника виписки з рахунку Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" за 17.08.2011р. та платіжного доручення №2 від 16.08.2011р. на суму 18 766 644,70 грн. було встановлено, що Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" здійснило погашення заборгованості у сумі 18 766 644,70 грн. перед стягувачем за спожитий газ за договором №06/09-1164 ТЕ-10 відповідно до договору №381/503 від 20.06.2011р. про організацію взаєморозрахунків (а.с.22-23 том 2).

Крім того, заявник врахувавши, що правовими нормами зазначеного Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію регулюється порядок списання заборгованості за спожитий газ, а не судових витрат по справі, платіжним дорученням №503 від 13.06.2012р. в добровільному порядку перерахував стягувачу судові витрати, в тому числі по спірному наказу суду (а.с.21 том 2).

Стягувач в письмових запереченнях (а.с. 1-5 том 2) підтвердив факт погашення заявником суми основного боргу та судових витрат.

Відповідно до частини 4 статті 117 Господарсько процесуального кодексу України, у разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Таким чином, умовою визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню частково або повністю, є відсутність обов'язку боржника щодо сплати сум, вказаних в наказі суду.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах №17191, №24/5009/2114/11 та №42/135.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, суд вважає наявними підстави для задоволення заяви Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" про визнання наказу суду таким, що частково не підлягає виконанню, а саме, в частині стягнення: 1483596,70 грн. - пені; 2160983,32 грн. - інфляційних нарахувань; 796238,31 грн. - 3% річних.

Відносно заперечень стягувача з посиланням на пункт 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 7 Порядку, заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасниками процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Судом встановлено, що предметом розгляду у даній справі була заборгованість зі сплати 1483596,70 грн. - пені, 2160983,32 грн. - інфляційних нарахувань, 796238,31 грн. - 3% річних, яка виникла до 01.01.2011р., що відповідає приписам п.7 Порядку.

Як зазначалося вище, 04.06.2011р. набув чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" № 3319-VI від 12 травня 2011 року.

Процедура судового врегулювання спору, щодо стягнення заборгованості із сплати пені, інфляційних нарахувань та 3% річних була розпочата 05.04.2011р., тобто до набрання чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", що також відповідає приписам пункту 7 Порядку.

Рішення господарського суду Житомирської області у справі №14/5007/30/11 набрало законної сили 28.09.2011р. Списання заборгованості із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції) здійснювалось відповідачем комісією відповідно до умов зазначеного Закону і Порядку, за результатами якої був складений протокол комісії від 15.12.2011р.

Таким чином, списання заборгованості із сплати пені в сумі 1483596,70 грн, інфляційних нарахувань у сумі 2160983,32 грн., 3% річних у сумі 796238,31 грн. здійснювалось заявником після набрання рішенням законної сили, а тому укладання договорів між учасниками процедури списання відповідно Цивільного та Господарського кодексів України було не потрібним.

Посилання стягувача на те, що списання заборгованості із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції) можливе лише у разі, коли рішення набрало законної сили до 04.06.2011, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки це не передбачено Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Постановою КМУ від 08.08.2011 № 894 про затвердження "Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" та є припущенням стягувача, оскільки п.7. Порядку не містить прямої вказівки на те, що рішення повинно набрати законної сили до 04.06.2011р.

Стосовно доводів стягувача, що оскільки рішення суду по даній справі набрало законної сили 28.09.2011р., тобто після набрання чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011р. (який набрав чинності з 04.06.2011р.) на дату набрання чинності цим Законом спірні суми інфляційних, річних та пені в бухгалтерському обліку суб'єктів процедури списання відображені не були, слід зазначити, що чинним законодавством не встановлено обов'язкової вимоги щодо відображення заборгованості із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних, індекс інфляції) в бухгалтерському обліку підприємств.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд прийшов до висновку, що заява комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" від 04.09.2012р. №3174/16 про визнання наказу господарського суду Житомирської області від 10.11.2011р. №14/5007/30/11 таким, що частково не підлягає виконанню підлягає задоволенню, а наказ господарського суду Житомирської області від 10.11.2011р. №14/5007/30/11 таким, що частково не підлягає виконанню, а саме, в частині стягнення: 1483596,70 грн. - пені; 2160983,32 грн. - інфляційних нарахувань; 796238,31 грн. - 3% річних.

Керуючись ст.ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" від 04.09.2012р. №3174/16 про визнання наказу господарського суду Житомирської області від 10.11.2011р. №14/5007/30/11 таким, що частково не підлягає виконанню задовольнити.

2. Визнати наказ господарського суду Житомирської області від 10.11.2011р. №14/5007/30/11 таким, що частково не підлягає виконанню, а саме, в частині стягнення: 1483596,70 грн. - пені; 2160983,32 грн. - інфляційних нарахувань; 796238,31 грн. - 3% річних.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в установленого законом порядку.

Суддя Костриця О.О.