Рішення № 26078562, 16.08.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2012 р. Справа №18/1142/12

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", м. Лубни

до Гребінківського комбінату комунальних підприємств, м. Гребінка

про стягнення грошових коштів у сумі 132 488,08 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Єремеєва О.В., дов.№29 від 18.06.2012 року.

від відповідача: Бондаренко Л.В. (доручення №229 від 16.08.2012 року).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 132 488,08 грн., з них: 125 170,92 грн. - основна заборгованість за поставлений природний газ за договором №6 ГК/п від 03.01.2012 року; 226,43 грн. - інфляційних за період з лютого по квітень 2012 р; 1 175,45 грн. 3% річних та пеня у сумі 5915,27 грн. (станом на 12.06.2012 р.).

Позивач на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 6ГК/П від 03.01.2012 р. на постачання природного газу за регульованими тарифами.

Відповідач позовні вимоги визнає та зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем утворилася у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

03.01.2012 р. між сторонами було укладено договір №6-ГК/П на постачання природного газу за регульованими тарифами (далі -Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість послуг з постачання газу (вартість газу і наданих послуг) у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. (п.1.1 Договору, арк. справи - 10).

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне:

- послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актами передачі газу, що оформлюються за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору (п.2.6 Договору);

- оплата послуг з постачання газу здійснюється відповідачем авансовими платежами, шляхом 100% попередньої оплати їх вартості із розрахунку договірного планового обсягу місячного постачання газу відповідно до додатка 2 до Договору, не пізніше ніж за 10 календарних днів до місяця поставки (п.4.6 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України (п. 6.1 Договору);

- у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу (п.6.2.2 Договору);

- цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами, умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2012 року. Договір діє в частині поставки газу до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані Постачальником послуги з постачання газу - до повного виконання Споживачем своїх зобов'язань за цим Договором (п. 10.1 Договору, арк. спр. - 16)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання згідно даного договору виконав, поставив відповідачу протягом січня-квітня 2012 року (представник позивача в судовому засіданні усно повідомив, що в позовній заяві неправильно зазначено період поставки природного газу, замість січня-травня 2012 року слід вважати січень - квітень 2012 року (арк. спр. 3) природний газ, що підтверджується актами прийому-передачі газу на загальну суму 404 904,84 грн. (акти в матеріалах справи, арк.спр. - 25-28). Зазначені акти підписані сторонами та скріплені їх печатками; оригінали актів оглянуті у судовому засіданні.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив поставлений природний газ у встановлений у Договорі строк, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 125 170,92 грн.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 5 915,27 грн. пені (представник позивача в судовому засіданні усно повідомив, що в позовній заяві допущена арифметична помилка, а саме: невірно зазначена сума нарахованої пені; замість 7 608,65 грн. слід вважати 5 915,27 грн. (арк. спр. 3)), 226,43 грн. інфляційних, 1 175,45 грн. річних.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення становить 132 488,08 грн.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання, за яким в силу ст. 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 125 170,92 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені, інфляційних та 3% річних з використанням калькулятора ІПС "Законодавство" та з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України (лист Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ"). За результатами розрахунку стягненню підлягає 226,43грн. інфляційних за період з лютого 2012 року по квітень 2012 року, 1175,45 грн. 3% річних та 5 915,27 грн. пені.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 132 488,08 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та допустимими доказами (Договір № 6ГК/П від 03.01.2012 р., акти приймання-передачі, Акт звірки взаємних рахунків за період з 01.01.2012 р. по 22.06.2012 р., підписаний сторонами і скріплений печатками; оригінали відповідних документів оглянуті судом у судовому засіданні, а також перевірено правильність нарахувань основного боргу та штрафних санкцій.).

В матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін за період з 01.01.2012 р. по 22.06.2012 р. на суму 125 170,92 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту відпуску теплової енергії позивачем та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів. Відповідач позов усно визнав та пояснив утворення заборгованості недостатнім фінансуванням і тяжким матеріальним становищем.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено усне клопотання про розстрочку (відстрочку) виконання судового рішення. Представник позивача проти даного клопотання заперечує. Суд звертає увагу, що саме лише усне посилання на скрутне фінансове становище не може бути підставою для розстрочки чи відстрочки виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України)

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Гребінківського комбінату комунальних підприємств (вул. Жовтнева, 100, м. Гребінка, Полтавська область, 37400, р/р 26007250061120 в ХВ АТ "Брокбізнесбанк", МФО 350910, код ЄДРПОУ 08596980, ІПН 085969816326) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого,87, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 05524713, р/р 2600735987101 в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна, МФО 300120, ІПН 055247116046) - 125 170,92 грн. основного боргу, 5 915,27 грн. пені, 226,43 грн. інфляційних, 1 175,45 грн. 3% річних та 2 649 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копії рішення направити сторонам

Повне рішення складено 20.08.2012 р.

Суддя О.С. Мацко