Рішення № 26078258, 10.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/9411-2012 10.09.12За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка

до Приватного підприємства «Юг Агролідер»

про стягнення 152 746,77 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивач: Комаренко І.М.

від відповідача: Поліщук В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 152 746,77 грн., з яких: 139 500,00 грн. -сума основного боргу, 6 975,00 грн. -інфляційних втрат, 6 271,77 грн. -3% річних. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №01-10/10 від 01.10.2010 року в частині оплати поставленого позивачем насіння соняшника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року порушено провадження у справі №5011-51/9411-2012, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.08.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 10.09.2012 року.

05.09.2012 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача надано документи у справі.

У дане судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги наведене, а також враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

У судовому засіданні 10.09.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010 року між позивачем та Приватним підприємством «Юг Агролідер»було укладено договір купівлі-продажу №01-10/10 за умовами якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти і оплатити товар по факту його реалізації.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору позивач зобов'язувався передати відповідачу видаткову накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну. Позивач постачає товар згідно заявки відповідача і підписаної після цього специфікації, в якій вказано: кількість, асортимент, ціну товару, дату оплати та строки поставки.

Згідно з п. 2.1 договору позивач постачає орієнтовну кількість товару, а саме

20 тонн насіння соняшника, на загальну вартість 200 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору відповідач перераховує 100% вартості заявленого товару на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 31.12.2010 року.

Пунктом 3.2 договору визначено, що кількість та найменування відвантаженої партії товару вказується в товаротранспортних документах, які надають при відгрузках.

У відповідності з п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору позивач зобов'язується передати товар відповідачу за адресою: Миколаївська обл., с. Новопетрівка, Снігурівського району. Поставка товару проводиться у жовтні 2010 року. Право власності на товар переходить до відповідача після прийому товару за якістю і кількістю.

Згідно з п. 5.1 договору приймання товару за якістю і кількістю здійснюється відповідачем згідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю»№П-6, що затверджена постановою Держарбітражу Ради Міністрів СРСР від 15.06.1065 року і Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю»№П-7, що затверджена постановою Держарбітражу Ради Міністрів СРСР 25.04.1966 року.

Відповідно до п. 8.1 договору останній набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

10.10.2010 року на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу 13,95 тонн насіння соняшнику, на загальну суму 139 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №193 від 10.10.2010 року та довіреністю на уповноваженого представника відповідача серії ЯОЧ №424792 від 10.10.2010 року., копії яких наявні в матеріалах справи.

В обумовлені пунктом 2.2 договору, а саме -до 31.12.2010 року, відповідач за поставлене позивачем насіння соняшнику не розрахувався.

Доказів, що спростовували б вищезазначене матеріали справи не містять.

01.10.2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про здійснення платежу №243 від 02.07.2012 року, в якому просив відповідача погасити заборгованість за поставлене насіння соняшнику, в сумі 139 500,00 грн.

На час розгляду справи вищевказана вимога позивача відповідачем не задоволена, заборгованість відповідача за договором становить 139 500,00 грн.

Доказів, що спростовували б вищевказане, матеріали справи не містять та при цьому вказана обставина не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з положень п. 2.2 договору, відповідач зобов'язаний був повністю розрахуватись з позивачем за поставлене насіння соняшнику в строк до 31.12.2010 року, проте, як встановлено судом, станом на час розгляду даної справи, непогашена заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 139 500,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем до цього часу обов'язку зі сплати вартості поставленого позивачем насіння соняшника, є порушенням ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та приписів

ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не спростував, до суду з клопотаннями в порядку ст. 38 або ст. 77 Господарського процесуального кодексу України не звертався.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 139 500,00 грн. заборгованості за договором підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 6 975,00 грн. та 6 271,77 грн. -3 % річних посилаючись на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, з наведеного позивачем в позовній заяві розрахунку вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2011 року до травня 2012 року та 3% річних за 547 днів прострочення платежу у періоді з січня 2011 року до червня 2012 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наведений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 975,00 грн. інфляційних втрат та 6 271,77 грн. -3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 2. ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі, у відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Юг Агролідер»(04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при виконанні судового рішення, на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (19610, Черкаська область, Черкаський район, с. Софіївка, вул. Шевченка, 39,

код -03793419) 139 500 (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 6 975 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. інфляційних втрат, 6 271 (шість тисяч двісті сімдесят одну) грн. 77 коп. 3% річних та 3 054 (три тисячі п'ятдесят чотири) грн. 95 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.09.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.