Рішення № 26077917, 17.09.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" вересня 2012 р. Справа № 21/5007/923/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

присутній: Таргонський М.М. - паспорт МЕ №602367 від 22.02.05р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Папернянський кар'єр скляних пісків" (с.Олешня, Ріпкинський район, Чернігівська область)

до Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" (м.Житомир)

про стягнення 1477595,56 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 1477595,56грн. заборгованості, з яких 1408447,18грн. основного боргу, 69148,38грн. пені.

На виконання вимог ухвали суду, 17.09.12р. на адресу суду від відповідача надійшли копія Довідки про включення ПАТ "Біо мед скло" до ЄДРПОУ, виписка з банку на підтвердження часткової сплати заборгованості, а також копія направленого позивачу графіку погашення заборгованості (а.с. 23-27).

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 21-22).

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, 20.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Папернянський кар'єр скляних пісків" (продавець, позивач) та ПАТ "Біо мед скло" (відповідач, покупець) укладено Договір №07-12 від 20.12.11р. (надалі - Договір, (а.с.26-27, т.1)), згідно п.1.1. якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити на протязі 2012 року у власність відповідача пісок кварцовий збагачений марки ПК-030-3 (ДСТУ Б.В.2.7-131:2007), вологістю до 0,5% (далі пойменований "Товар"), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, загальна кількість Товару, що має бути поставлена, її ціна викладені у Специфікації, яка з моменту її підписання Сторонами є невід'ємною частиною цього Договору.

За умовами п. 4.1. Договору, поставка Товару здійснюється окремими партіями, згідно із замовленням покупця, яке направляється продавцю листом або за допомогою факсу до 15 (п'ятнадцятого) числа кожного місяця на наступний місяць, в якому вказані кількість продукції та графік відправлення продукції.

Продавець постачає Товар залізничним транспортом у вагонах хопер-цементовозах навалом до станції Житомир Південно-Західної залізниці (п. 4.2. Договору).

Згідно позовної заяви позивач зазначає, що належним чином виконував свої зобов'язання з поставки товару, однак відповідач свої зобов'язання по його оплаті не виконав, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість в сумі 1408447,88грн.

У зв'язку з простроченням оплати за поставлений товар, на підставі п. 6 Договору та ст. 232 ГК України, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 69148,38грн. пені (а.с. 20-22, т.1).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі №07-12 від 20.12.11р., який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Так, ст. 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2. Договору сторони визначили порядок розрахунків, згідно якого оплата проводиться покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відвантаження замовленої партії Товару, згідно виставлених рахунків продавця.

Датою відвантаження товару вважається дата оформлення залізничних накладних (відбиток календарного штемпеля) станції відправлення Грибова Рудня Південно-Західної залізниці (п.3.3. Договору).

З наявних у справі видаткових та залізничних накладних (а.с. 33-111, т.1) вбачається, що позивачем дійсно було передано товар відповідачу загальною вартістю 2171447,18грн. При цьому, на зазначену суму позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури (а.с. 145-150, т.1; а.с.1-17, т.2).

Однак, відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав сплативши 763000,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 112-132, т.1).

Таким чином, станом на 20.08.12р. сума боргу за отриманий товар склала 1408447,18грн., що також вбачається з довідки позивача (а.с. 139, т.1) та підписаного сторонами акту звірки розрахунків станом на 20.08.12р. (а.с.140-142, т.1).

Додатково, за період з 28.08.12р. по 14.09.12р. відповідач перерахував на рахунок позивача 228447,18грн. (а.с. 25, т.1). За вказаного, сума боргу зменшилась до 1180000,00грн.

Враховуючи, що кошти в сумі 228447,18грн. відповідачем були сплачені після звернення позивача до суду, в цій частині позовних вимог провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1180000,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.2. Договору сторони визначили, що за прострочення оплати товару згідно з п.3.2. покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку позивача, пеня в сумі 69148,38грн. останнім нарахована за період з 08.02.12р. по 27.07.12р. (а.с. 20-25, т.1).

Перевіривши зазначений розрахунок, суд дійшов висновку, що пеня нарахована позивачем обґрунтовано та вірно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків у повному обсязі не надав.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, підлягає частковому задоволенню на суму 1249148,38грн., з яких: 1180000,00грн. основного боргу та 69148,38грн. пені.

В частині стягнення 228447,18грн. основного боргу провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80ГПК України.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" (10025, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, 26, код 04763746)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Папернянський кар'єр скляних пісків" (15030, Чернігівська обл., Ріпкинський р-н., с. Олешня, вул. Партизанська, 31, код 22830723):

- 1180000,00грн. основного боргу;

- 69148,38грн. пені;

- 29551,91грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 228447,18грн. основної заборгованості, на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20 вересня 2012р.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- до справи

2,3- сторонам (рек. з пов.)