Рішення № 26077655, 07.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.08.12 р. Справа № 5006/48/2/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Територіального міжгалузевого об'єднання "Слов'янськ"

про стягнення 7 870,27 грн.

за участю представників:

від позивача Доманський О.А. - представник за довіреністю

від відповідача Табарчук І.А. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Територіального міжгалузевого об'єднання "Слов'янськ" основного боргу у розмірі 7 000,00 грн., пені у розмірі 545,01 грн., інфляційних втрат в сумі 125,27 грн. та 3% річних у розмірі 199,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 01-3029(11) ТН поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 01.12.2010 щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму боргу, а також нараховані на неї пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач письмового відзиву позовну заяву не подав, своїм процесуальним правом не скористався.

В судовому засіданні 07.08.2012 представник відповідача проти позову усно заперечив та вказав на відсутність заборгованості перед позивачем за поставлений природний газ, на підтвердження чого надав суду платіжне доручення № 10 від 03.08.2012 про сплату основного боргу в сумі 7 000,00 грн. Також відповідач усно заперечив проти позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

01.12.2010 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Територіальним міжгалузевим об'єднанням "Слов'янськ" (покупець, відповідач) укладено договір № 01-3029(11) ТН поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі - Договір).

Згідно умов вказаного Договору постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2011 і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 10.1 Договору).

Обсяг природного газу, що належить до поставки у період з 01.01.2011 по 31.12.2011, погоджено сторонами у п. 1.2 Договору, з визначенням запланованих обсягів поставки по місяцях.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна за 1 000 куб.м природного газу становить 840,196 грн., крім того ПДВ 20 %, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., ПДВ - 20%, а всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

31.03.2011 сторонами підписано додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої з 01.04.2011 пункт 3.1 Договору викладено в наступній редакції: "3.1. Ціна за 1 000 куб.м газу становить 815,000 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%, ПДВ - 20%, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 259,70 грн., ПДВ - 20% , а всього до сплати за 1 000 куб.м природного газу з ПДВ - 1 309,20 грн.".

Крім того, 30.06.2011 сторонами було укладено додаткову угоду № 3/16 до Договору, у якій погоджено з 01.07.2011 пункт 3.1 Договору викласти в наступній редакції: "3.1. Ціна за 1 000 куб.м газу становить 790,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%, ПДВ - 20%, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., ПДВ - 20% , а всього до сплати за 1 000 куб.м природного газу з ПДВ - 1309,20 грн.".

Додатковою угодою № 4 від 03.10.2011 до Договору пункт 3.1 Договору викладено в наступній редакції: "3.1. Ціна за 1 000 куб.м газу становить 773,235 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%, ПДВ - 20%, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 302,30 грн., ПДВ - 20%, а всього до сплати за 1 000 куб.м природного газу з ПДВ - 1 309,20 грн.

Згідно з абз. 2 п. 2.2 Додатку № 1 до Договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими постачальника та покупця, скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природній газ:

- у січні 2011 року в обсязі 24 684 куб.м на суму 32 316,30 грн. (акт від 31.01.2011);

- у лютому 2011 року в обсязі 23 586 куб.м на суму 30 878,78 грн. (акт від 28.02.2011);

- у березні 2011 року в обсязі 19 820 куб.м на суму 25 948,35 грн. (акт від 31.03.2011);

- у квітні 2011 року в обсязі 10 000 куб.м на суму 13 092,00 грн. (акт від 30.04.2011);

- у травні 2011 року в обсязі 4 807 куб.м на суму 6 293,33 грн. (акт від 31.05.2011);

- у червні 2011 року в обсязі 3 934 куб.м на суму 5 150,39 грн. (акт від 30.06.2011);

- у липні 2011 року в обсязі 4 793 куб. м на суму 6 275,00 грн. (акт від 31.07.2011);

- у серпні 2011 року в обсязі 3 258 куб.м на суму 4 265,39 грн. (акти від 31.08.2011);

- у вересні 2011 року в обсязі 3 461 куб.м на суму 4 531,15 грн. (акт від 30.09.2011);

- у жовтні 2011 року в обсязі 11 139 куб.м на суму 14 583,18 грн. (акт від 31.10.2011), а всього на суму 143 333,87 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме за період з січня по жовтень 2011 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 109 482 куб.м на загальну суму 143 333,87 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що в порушення умов Договору оплата за отриманий природний газ відповідачем здійснена не в повному обсязі, відповідачем було сплачено позивачу лише 136 333,87 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 7 000,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування факту порушення договірних зобов'язань суду не надав, наявність заборгованості не спростував.

Посилання відповідача на відсутність у нього заборгованості перед позивачем за поставлений природний газ, у зв'язку з перерахуванням згідно платіжного доручення №10 від 03.08.2012 суми заборгованості у розмірі 7 000,00 грн., судом не приймається з огляду на наступне.

З наданого відповідачем платіжного доручення № 10 від 03.08.2012 вбачається, що кошти в сумі 7 000 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором №01-3029(11) ТН на користь Дочірньої компанії "Газ України" було перераховано Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська кераміка".

Як зазначалося вище, покупцем за Договором поставки природного газу № 01-3029 (11) ТН є Територіальне міжгалузеве об'єднання "Слов'янськ".

Відповідно до п. 1.1 Договору обов'язок прийняти і оплатити природний газ покладено саме на покупця.

Згідно зі ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 Цивільного кодексу України)

Частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Пунктом 11.6 Договору визначено, що покупець не має права передавати будь-які зобов'язання за цим договором без письмового погодження постачальника.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження укладання сторонами правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні за Договором № 01-3029(11) ТН від 01.12.2010, доказів письмового погодження постачальника на передачу зобов'язань по оплаті поставленого природного газу за вказаним договором від Територіального міжгалузевого об'єднання "Слов'янськ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська кераміка".

Таким чином, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська кераміка" не є належним боржником у даному зобов'язанні, обов'язок сплати заборгованості за поставлений природний газ за умовами договору покладено саме на Територіальне міжгалузеве об'єднання "Слов'янськ", суд не приймає до уваги вищезазначене платіжне доручення в якості доказу погашення відповідачем основної суми заборгованості за Договором № 01-3029(11) ТН про поставку природного газу від 01.12.2010.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 7 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 545,01 грн., 3% річних у розмірі 199,99 грн. та інфляційні втрати в сумі 125,27 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в п. 7.3.1 Договору визначено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 Договору, покупець зобов'язується (крім заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п. 9.3 Договору).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і укладеного між сторонами Договору.

З огляду на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого природного газу, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого природного газу на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом та неоспореним відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача і підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Територіального міжгалузевого об'єднання "Слов'янськ" (84122, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Краматорська, 77, ідентифікаційний код 04634552, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 545 (п'ятсот сорок п'ять) грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 125 (сто двадцять п'ять) грн. 27 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 10.08.2012

Суддя Сажнева М.В.