Рішення № 26077446, 14.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.08.12 р. Справа № 5006/20/88/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа"

до Публічного акціонерного товариства "Донбаскабель"

про стягнення заборгованості у розмірі 206247,56грн.

представники сторін:

від позивача: Климчук Т.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Кузьмич Т.В. - представник за довіреністю

Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судовому засіданні 25.07.2012

оголошувалась перерва до 14.08.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" до Публічного акціонерного товариства "Донбаскабель" про стягнення заборгованості в розмірі 206247,56грн., у тому числі суми основного боргу в розмірі 196194,32грн., пені в розмірі 7784,94грн., 3% річних у розмірі 1542,03грн., інфляційних втрат в сумі 726,27грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №474 про поставку теплової енергії від 20.07.2010 щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 196194,32грн.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір №474 про постачання теплової енергії від 20.07.2010, наказ №562 від 03.10.2011, рахунки №474 від 21.12.2011, №474 від 24.01.2012, № 474 від 22.02.2012, №474 від 30.03.2012, претензію-вимогу №21-П від 15.05.2012, фіскальний чек поштового відділення.

25.07.2012 представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому суму основного боргу в розмірі 196194,32грн. визнає повністю, але пеню в розмірі 7784,94грн., 3% річних у розмірі 1542,03грн., інфляційних втрат в сумі 726,27грн. визнає частково, у зв'язку з неправильним розрахунком позивача. Також, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідно до п.3.2.13 договору при використанні облікових приборів, які мають накопичувальні цифрові пристрої, споживач повинен вести щодобовий облік витрат теплоенергоносіїв у спеціальному журналі. Відповідно до даних журналу обліку витрат теплоенергоносіїв відповідача за грудень 2011-березень 2012 дані щоденного обліку відрізняються від даних вказаних у рахунках, зокрема, у лютому відповідно до журналу обліку витрат тепло енергоносіїв станом на 29.02.2012 зазначено - 4725,1, а у рахунку - 4740,180, тощо. З огляду на вищевикладене, сума, яка підлягає оплаті щомісяця відрізняється від сум, відповідно до яких проводився розрахунок штрафних санкцій. Разом з тим, відповідач визнає суму основного боргу за договором №474 від 20.07.2012. Відповідач вказує на те, що він перебуває у тяжкому фінансовому стані та посилається на те, що контрагенти відповідача не виконують вчасно свої зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством "Донбаскабель". Крім того, з 23.03.2012 до відповідача застосована спеціальна санкція - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", відповідно до наказу Міністерства економіки України №224 від 02.03.2010. Також на підприємстві відповідача існує заборгованість із заробітної плати з квітня 2012 року в сумі 2173838,00грн., заборгованість перед бюджетом зі сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1817548,00грн., а тому не має фінансової можливості одразу погасити заборгованість перед позивачем.

Враховуючи зазначене, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду на 6 (шість) місяців.

Представник відповідача у судове засідання 14.08.2012 з'явився, надав клопотання щодо долучення до матеріалів справи контррозрахунку штрафних санкцій та клопотання щодо розстрочку виконання рішення господарського суду на 3 (три) місяці. Клопотання відповідача щодо долучення до матеріалів справи контррозрахунку штрафних санкцій судом задоволено.

В судовому засіданні 14.08.2012 позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, відповідач просив розстрочити виконання рішення на 3 місяці.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

20.07.2010 між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Донбаскабель", як споживачем (відповідач) укладено договір №474 на постачання теплової енергії (далі - договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу проектну витрату теплової енергії до точки розділу згідно балансової належності в наступній кількості: на опалення - 182000 ккал/год, а відповідач зобов'язався оплатити в повному обсязі отриману теплову енергію за встановленими тарифами і в терміни, визначені даним договором (п. п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності та діє протягом 2 років, а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання.

Відповідно до п. 10.3 договору, договір вважається пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійде заява однієї із сторін про відмову від даного договору або його перегляд.

Оскільки у матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення договору, відповідно до п. 10.3 договору, строк його дії вважається пролонгованим на наступний рік.

Пунктом 2.2 договору визначено, що початок і закінчення опалювального сезону визначається погодними умовами та встановлюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії здійснюється: при наявності приладів обліку - по цим приладам; при відсутності приладів обліку - за кількістю опалювальної площі або розрахунковим методом (для будівель заввишки більше 3-х метрів або з підвищеними тепловтратами) на підставі проектних теплових навантажень.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що оплата за теплову енергію здійснюється відповідно до діючих тарифів, які встановлюються Кабінетом Міністрів України, або іншими повноважними органами. У разі зміни цін на енергоносії на підставі постанов Кабінету Міністрів України чи інших повноважних органів влади, тариф може змінюватися в більшу або меншу сторону. В даному випадку узгодження про проведення розрахунків за затвердженими тарифами зі споживачем не потрібно.

Згідно п. 6.6 договору при наявності приладів обліку (тепломір, водомір, паромір) вартість з ПДВ за 1 Гкал - 593,04грн.

Відповідно до наказу позивача №562 від 03.10.2011 "Про порядок застосування тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання" на виконання постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.09.2011 № 124, а також керуючись рішенням Донецької міської ради від 25.02.2011 № 4/22 "Про норми споживання теплової енергії на 1 кв.м опалюваної площі та на підігрів 1 куб.м холодної води для комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" позивач для розрахунків з іншими споживачами з 01.10.2011 за послуги теплопостачання встановив наступні тарифи (з ПДВ): при наявності приладів обліку теплової енергії тариф за опалення становить 916,43 грн. за 1 Гкал.

Пунктом 6.7 договору визначено, що при наявності приладів обліку теплової енергії, здійснення оплати за теплову енергію за нормами (без урахування показань приладів згідно п. 6.7 договору) не допускається.

При виході приладів обліку з ладу кількість спожитої теплової енергії визначається умовами договору, відповідно до норм споживання: опалення 5638,6 кв.м (техн. паспорт) (для інших), тариф 17,23 грн. з ПДВ (п. 6.8 договору).

Пунктом 4.2.1. договору визначено, що постачальник зобов'язався забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах зазначених у договорі.

На виконання умов договору, позивачем у період з грудня 2011 по березень 2012 подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актами б/н б/д за періоди: з 23.11.2011 по 20.12.2011, з 21.12.2011 по 23.01.2012., з 23.01.2012 по 21.02.2012, з 22.02.2012 по 28.03.2012, копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт надання послуг теплопостачання позивачем відповідачу підтверджується рахунками на зальну суму 196194,32грн.: №474 від 21.12.2011 на суму 33494,46грн., №474 від 24.01.2012 на суму 51501,50грн., №474 від 22.02.2012 на суму 78101,96грн., №474 від 30.03.2012 на суму 33096,40грн., які отримані представником відповідача та містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором, але наявні заперечення відповідача щодо кількості поставленої теплової енергії, визначеної позивачем у рахунках, оскільки вони відрізняються від даних щоденного обліку, проте при загальному розрахунку, кількість відповідачем підтверджується.

Доводи відповідача про те, що при виставленні рахунку повинні бути враховані дані, зазначені в акті показань приборів обліку на дату складання такого акту а не за місяць, судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць.

Згідно з п. 6.9 договору при щомісячному формуванні рахунку за послуги теплопостачання постачальник включає в нього об'єми спожитої теплової енергії станом на 15 число розрахункового періоду по показанням приладів обліку і витрат теплової енергії з 15 числа по останню дату розрахункового місяця. Відображення та коректування фактичного об'єму здійснюється рахунку за місяць, наступний за розрахунковим.

Таким чином з урахуванням вказаних положень договору, позивачем вірно здійснений розрахунок щомісячно з першого числа місяця по останній з урахуванням кількісних показників спожитої енергії, що відображені в приборах обліку.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 6.3 договору розрахунки за спожиту споживачем теплову енергію здійснюються, як правило, на умовах 100% передплати виключно у грошовій формі.

Пунктом 6.1 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі.

Згідно п. 6.11 договору остаточна оплата за теплову енергію здійснюється у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, згідно пред'явленого постачальником рахунку.

Як вбачається з вищезазначених рахунків, позивачем відповідачу надані послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 196194,32грн.

Відповідач умови договору не виконав, за отримані послуги з постачання теплової енергії з грудня 2011 по березень 2012 не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 196194,32грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем зобов'язань по договору та оплати ним наданих позивачем послуг з теплопостачання на суму 196194,32грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії-вимоги №21-П від 15.05.2012 про сплату заборгованості у розмірі 202661,79грн., у тому числі пені в розмірі 66467,47грн., копію фіскального чеку від 16.05.2012 поштового відділення. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав.

В ході розгляду справи відповідач надав відзив на позов №06/551 від 24.07.2012, яким визнав позовні вимоги позивача в частині суми основного боргу в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноваження особи, яка підписала відзив на позов, суд приходить до висновку, про підтвердження матеріалами справи наявність заборгованості відповідача по договору у розмірі 196194,32грн. та про прийняття судом заяви про визнання відповідачем позову в частині основного боргу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 196194,32грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7784,94грн.за період з 11.01.2012 по 01.06.2012 на підставі п. 7.3 договору.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що у разі прострочення платежу відповідно до вимог Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" споживач зобов'язаний заплатити пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, за кожний день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір пені за період з 11.01.2012 по 01.06.2012 становить 7763,67 грн., яка і підлягає задоволенню.

Враховуючи несплату відповідачем отриманих послуг, позивач просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 1542,03грн. період з 11.01.2012 по 01.06.2012 та інфляційних втрат у розмірі 726,27грн. за період з січня 2012 по квітень 2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 1542,03грн. та індексу інфляції в розмірі 726,27грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідач у судовому засідання просив надати розстрочку виконання рішення на 3 місяці, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, розстрочка є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Проаналізувавши матеріали справи, враховуючи те, що відповідачем надано докази скрутного фінансового становища, а саме: довідку про наявність заборгованості у відповідача із заробітної плати, належним чином завірені копії: фінансової річної звітності за 2011 рік (баланс, звіт про фінансові результати); річної звітності за 2012 рік (баланс, звіт про фінансові результати); наказ міністерства економіки від 02.03.2010 №224 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України" з додатком №2 до цього наказу "Перелік суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про розстрочення виконання рішення. Розстрочити виконання рішення у даній справі строком на 3 місяці рівними частками та наступним строком виконання кожної частки з урахуванням розміру судовому збору, що підлягає стягненню з відповідача: до 14.09.2012 підлягає сплаті 70116,94грн., до 14.10.2012 року підлягає сплаті 70116,94грн., до 14.11.2012 підлягає сплаті 70116,93 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Донбаскабель" (вул. Заварзіна, буд. 1, м. Донецьк, 83077, ЄДРПОУ 00214505, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (вул. Постишева, буд. 68, м. Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 33257089) суму основного боргу в розмірі 196194 (сто дев'яносто шість тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 32 коп., пені в розмірі 7763 (сім тисяч сімсот шістдесят три) грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 1542 (одна тисяча п'ятсот сорок дві) грн. 03 коп., інфляційних втрат у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) грн. 27 коп., судовий збір у розмірі 4124 (чотири тисячі сто двадцять чотири) грн. 52 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Розстрочити виконання рішення по справі №5006/20/88/2012 строком на 3 місяці за наступним строком виконання кожної частки: до 14.09.2012 підлягає сплаті 70116,94грн., до 14.10.2012 року підлягає сплаті 70116,94грн., до 14.11.2012 підлягає сплаті 70116,93грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 20.08.2012