Рішення № 26077039, 18.09.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 вересня 2012 р. Справа 11/21/2012/5003

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

«Вінницягаз», м. Вінниця

до Вороновицької селищної ради, смт. Вороновиця Вінницького району

про стягнення заборгованості за природний газ в розмірі 92 759,14 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

від позивача - Т. Бобко за довіреністю № 116/12-Д від 10.07.2012р.;

від відповідача - О. Книш за довіреністю б/н. від 16.01.2012р..

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Вороновицької селищної радина користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»92 759,14 грн., з яких: 88 203,19 грн. -основний борг, 759,15 грн. -три відсотки річних та 3 796,80 грн. -пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору № Б-12-136 від 01.01.2012р. позивачем протягом квітня 2012 року було поставлено відповідачу 18735 куб.м. природного газу на загальну суму 88 203,19 грн..

Пунктом 4.6. договору встановлено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем 100% авансовим платежем, який має бути здійснений Споживачем не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до початку місяця поставки газу. При цьому, Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

В порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за поставлений природний газ, що призвело до нарахування штрафних санкцій обумовлених договором.

Відповідач пояснень відносно обставин викладених у позовній заяві та визначених судом документів не надав. Його представник в судовому засіданні 18.09.2012р. визнав позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що суму основного боргу погашено 04.09.2012р.. Одночасно зазначив, що суми пені та трьох відсотків річних визнаються та будуть сплачені одразу по надходженні коштів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

01 січня 2012 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (позивач, за договором Постачальник) та Вороновицькою селищною радою (відповідач, за договором Споживач) укладено договір № Б-12-135 на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається Сторонами в додатку № 1 до договору (п. 1.2. договору).

Договірні обсяги постачання газу Споживачу наводяться в додатку № 2 до договору (п. 2.1. договору).

Місячний обсяг відбору газу в пунктах призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг газу (п. 2.4. договору).

Розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 4.1. договору).

Ціна за 100 куб. м. природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання.

До ціни на природний газ додаються:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ у розмірі 2% - 67,640 грн.;

- тариф на постачання природного газу -41,700 грн.;

- тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами -250,300 грн.;

- тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами -52,000 грн.;

- податок на додану вартість -20%.

Всього до оплати за 100 куб. м. природного газу з ПДВ -4 552,368 грн. (п. 4.2. договору).

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем 100% авансовим платежем, який має бути здійснений Споживачем не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до початку місяця поставки газу.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим. (п. 4.6. договору).

На виконання взятих на себе за договором зобов'язань позивачем протягом квітня 2012 року поставлено відповідачу природний газ обсягом 18 735 тис. куб. м на загальну суму 88 203,19 грн., що підтверджується актом подачі-прийому та реалізації газу № УГГ-05146 від 28.04.2012р..

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, відповідачем проведено розрахунки з порушенням строків визначених у договорі. Відповідно до банківської виписки від 04.09.2012р., наданої позивачем, відповідачем 04.09.2012р. проведено платіж в сумі 88 203,19 грн..

Наведене свідчить, що розрахунки за поставлений природний газ відповідачем проведено після звернення позивача з позовом до суду (позовна заява надійшла до суду 28.08.2012р.)

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору 01.01.2012 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України «Поставка».

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків, за поставлений газ, відповідачем виконувались не належним чином.

Разом з тим, станом на день розгляду справи заборгованість за договором відповідачем погашена в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 88 203,19 грн. за правилами п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням судових витрат в цій частині на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором та законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків проведення розрахунків, позивачем заявлено до стягнення 759,15 -3% річних та 3 796,80 грн. -пені за період з 08.05.2012р. по 20.08.2012р..

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.2.2. договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку судом виявлено помилки в обрахунку в бік завищення.

Провівши перерахунок пені та 3 % річних за допомогою бази даних «Законодавство України»за період визначений в розрахунку судом отримано 3 795,63 грн. грн. пені та 759,13 грн. 3 % річних в зв'язку з чим в стягненні 1,17 грн. пені та 0,02 грн. 3 % річних суд відмовляє як заявлених безпідставно.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3 % річних та пені.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

При розгляді справи судом з'ясовано, що при зверненні до суду позивачем платіжним дорученням № 1810 від 23.08.2012р. зайво сплачено 0 грн. 01 коп. судового збору, а тому судовий збір у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Вороновицької селищної ради (23252, Вінницька область, Вінницький район, смт. Вороновиця, вул. Леніна, 68, код 0432669) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (21012, м. Вінниця, вул. Щорса, 24, код 03338649) 759 (сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 13 коп. - 3% річних; 3 795 (три тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн. 63 коп. - пені; 1 855 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 16 коп. -витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити в стягненні 1,17 грн. -пені та 0,02 грн. - 3 % річних.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 88 203,19 грн. боргу.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (21012, м. Вінниця, вул. Щорса, 24, код 03338649) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 0 (нуль ) грн. 01(одну) коп. (платіжне доручення № 1810 від 23.08.2012р. знаходиться в матеріалах справи № 11/21/2012/5003).

7. Примірник рішення засвідчений печаткою суду направити позивачу.

Повне рішення складено 20.09.2012р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 -позивачу (21012, м. Вінниця, вул. Щорса, 24)