Рішення № 26077028, 22.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.08.12 р. Справа № 5006/25/61/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5892,42 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Кендюх Т.В. за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 5892,42 грн.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 993, 1166, 1172, Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування», статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічно викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заявою від 21.08.2012р. позивач просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду від 25.07.2012р., 08.08.2012р. направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

10 серпня 2009 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» та Коробкіним В.П. укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №09-08-5650058 (а.с.12-16). Предметом договору виступав транспортний засіб «Hundai Tucson», реєстраційний номерний знак АІ8455ВТ. Строк дії Договору до 11.08.2010 року.

02 квітня 2010 року у м.Києві по вул.Гостомільське шосе сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hundai Tucson», реєстраційний номерний знак АІ8455ВТ, яким керував Коробкін В.П., та автомобіля „ВАЗ-2106", державний номерний знак АО1842, під управлінням водія Кулініч О.М.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва по справі № 3-2533 від 07.04.2011 р. встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в наслідок порушення водієм Кулініч О.М. пунктів 12.1, 13.1, Правил дорожнього руху України (а.с.19).

ДТП визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування. Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власникові застрахованого автомобіля «Hundai Tucson», проведено оцінювання автомобіля та складено звіт № 417/у від 08.04.2010р.. Згідно висновку звіту - матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Hundai Tucson» державний номер АІ8455ВТ складає 8174,64 грн. (а.с.23-37).

02.04.2010 року Страхувальником було подано до позивача заяву на виплату страхового відшкодування шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок у банку ПАТ «КБ» Надра» (а.с.22).

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору страхування транспортного засобу, на підставі страхового акту № 08-7065-10 від 15.04.2010р., враховуючи Звіт про оцінку та рахунок-фактуру ВА/0002223 - позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 5892,42 грн. на користь Коробкіна В.П., що підтверджується платіжним дорученням №102 від 05.05.2010р. (а.с.38-41,11).

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних власників транспортних засобів № ВЕ/3036476 від 23.03.2010р. цивільна відповідальність водія транспортного засобу „ВАЗ-2106", державний номерний знак АО1842, яким під час ДТП керував Кулініч О.М., застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія» (а.с.58). Згідно зазначеного полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 25500 грн. та встановлено нульову франшизу.

23 березня 2012 року відповідачу була направлена претензія на виплату страхового відшкодування вих.№160/10-1374, яка залишена відповідачем без відповіді (а.с.59-61).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Згідно з п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до абз. г пп. 38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у пп. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 цього Закону.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом 2 ч.1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Матеріали справи не містять доказів своєчасної повної оплати регресної вимоги.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням зазначеного, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5892 грн.42 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, м.Донецьк, вул.Краснооктябрська, б.111,ЄДРПОУ 30244124) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (02100, м. Київ, вул.Дубового, б.18, код ЄДРПОУ - 31704186) суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5892 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дві) гривні 42 копійки та витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 22 серпня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 23 серпня 2012р.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.