Постанова № 26076913, 19.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2012 р. Справа № 5023/181/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПодоляк О.А.суддів :Кочерової Н.О., Мележик Н.І.,розглянувши касаційну скаргуСільськогосподарського ТОВ "Агротрон"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 30.05.2012та рішеннягосподарського суду Харківської області від 21.03.2012у справі№ 5023/181/12за позовомПАТ "Земельний Банк" (надалі - Банк)доСільськогосподарського ТОВ "Агротрон" (надалі - Товариство)про визнання правочину недійснимтретя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4за участю представників: від позивача- Горох О.П.від відповідача- не з'явилися від третьої особи- не з'явилисяВ С Т А Н О В И В:

У січні 2012 року Банк звернувся до господарського суду з позовом до Товариства про визнання недійсним, вчиненого останнім, одностороннього правочину про припинення зобов'язань перед Банком у сумі 386 523,54 грн. за кредитним договором № 16-08/К від 07.03.2008, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог Товариства до Банку за Договором строкового банківського вкладу № Д-3050-3/980 від 22.02.2008.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2012 (судді: Рильова В.В., Аюпова Р.М., Бринцев О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 (судді: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Хачатрян В.С.), позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 07.03.2008 між Банком та Товариством (Позичальник) укладено Договір про надання кредиту № 16-08/К (надалі -Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання кредиту в сумі 600 000 грн. на поповнення обігових коштів, з можливістю отримання окремих кредитів (траншей).

В подальшому, сторонами були укладені додаткові угоди до Кредитного договору, а саме: № 1 від 07.03.2008, № 2 від 25.03.2008, № 3 від 05.03.2008, № 4 від 06.04.2009.

Господарськими судами встановлено, що 22.02.2008 між Банком та фізичною особою ОСОБА_4 (Вкладник), укладено Договір строкового банківського вкладу (надалі -Договір банківського вкладу), відповідно до якого Вкладник вносить грошові кошти на депозитний рахунок, що відкривається в банку, в сумі 2 607 870 грн. на умовах і в порядку, передбачених даним Договором терміном з 22.02.2008 по 03.03.2009. Датою повернення депозиту є 03.03.2009.

Сторонами було укладено додаткові угоди до Договору банківського вкладу, якими неодноразово змінювались розміри внесків Вкладника та розмір процентів, що нараховуються по вкладу, а також дати повернення депозиту. Так, згідно умов Додаткової угоди № 6 від 13.03.2010, датою повернення депозиту є 23.03.2011.

15.07.2010 між фізичною особою ОСОБА_4 (Первісний кредитор) та Товариством (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає, в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, право вимоги виконання зобов'язань Банку за Договором банківського вкладу та всіма додатковими угодами до нього.

Пунктом 2.1 Договору про відступлення права вимоги встановлено, що до Нового кредитора переходять наступні права та вимоги Первісного кредитора за Договором банківського вкладу: повернення частки депозиту у розмірі 386 523,54 грн. Первісний кредитор гарантує Новому кредитору, що право вимоги, яке відступається за зобов'язанням згідно з цим договором, є дійсним, не відступлено третім особам і не обтяжено іншими зобов'язаннями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство листом датованим 15.07.2010 та отриманим Банком 01.09.2010, повідомило останнього про зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку ч. 2 ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України за Кредитним договором та Договором банківського вкладу у розмірі 386 523,54 грн., заявивши про припинення зобов'язань між ним та Банком, та звернулося до останнього з проханням здійснити дії щодо зняття обтяжень з земельної ділянки, яка передавалась у забезпечення виконання зобов'язань, згідно Договору майнової поруки (іпотеки) від 07.03.2008.

В свою чергу ОСОБА_4, листом від 15.07.2010 звернувся до Банку, в якому повідомив про відступлення права вимоги за Договором банківського вкладу у розмірі 386 523,54 грн. на користь Товариства, що є новим кредитором Банку, починаючи з 15.07.2010.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що доказів надсилання Банку вказаних листів саме 15.07.2010 Товариством та ОСОБА_4 не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також згідно частини 2 цієї статті в разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Статтею 602 ЦК України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Постановою НБУ "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "Земельний Банк" № 375 від 30.07.2010, з 02.08.2010 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Земельний Банк" та відкрито ліквідаційну процедуру щодо нього, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Частиною 3 ст. 89 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Згідно ч. 1 ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що задоволення вимог кредиторів ліквідатор здійснює виключно відповідно до складеного реєстру вимог кредиторів на підставі визнаних ним заяв кредиторів про майнові вимоги.

Згідно з приписами ч. 9 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Інший порядок виконання зобов'язань, які виникли до відкриття ліквідаційної процедури, порушує встановлений законом порядок виконання зобов'язань банком -банкрутом, а також черговість задоволення вимог кредиторів.

Нормами Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачений певний порядок погашення вимог кредиторів, а тому зарахування однорідних зустрічних вимог, у процедурі ліквідації банку, є незаконним, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого спеціальним законом.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що вимоги Банку є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зміст оспорюваного правочину суперечить положенням Закону України "Про банки і банківську діяльність" та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського ТОВ "Агротрон" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 та рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2012 у справі № 5023/181/12 залишити без змін.

Головуючий, суддя О. Подоляк

С у д д і Н. Кочерова

Н. Мележик