Постанова № 26074041, 20.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 вересня 2012 р. № 2-а- 9154/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна група" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ТОВ "Фінансово-будівельна група" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 31.07.2012 року № 0001532305, № 0006192305, № 0006202305, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Галактіонова Н.А. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, який належним чином повідомлений, відповідно до ст. 35 КАС України, про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання повторно не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечень проти позову не надав.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 128 ч. 4 КАСУ.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Фінансово-будівельна група" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої 18.07.2012 року було складено акт перевірки № 2835/2305/33118582, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено його заниження в розмірі 171458,00 грн.;

- ст. 134 пп. 138.1.1 п. 138.1, ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку податкового органу, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 532675 грн.;

- пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого, на думку відповідача, товариством було занижено суму ПДВ усього на суму 27066,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем відносно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0001532305, № 0006192305, № 0006202305, на загальну суму податкових зобов'язань 753543,56, з яких:

- № 001532305 - сума штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки на загальну суму 10630,31 грн.;

- № 0006192305 - на загальну суму 709080,75 грн., з яких збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податку на прибуток - 704132,00 грн., за штрафними санкціями - 4948,75 грн.;

- № 0006202305 - на загальну суму 33832,50 гри., з яких збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податку на додану вартість - 27066, 00 грн., за штрафними санкціями - 6766,50 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

За матеріалами справи судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські відносини з наступними контрагентами.

Так, 30.09.2010 р. між позивачем та ТОВ "Компанія Бриз Україна" було укладено договір підряду № СТ-8/10 на виконання оздоблювальних робіт в квартирах, що належать позивачу в ІІІ-У секціях житлового будинку № 1 по вул. 70 років Жовтня, 1 смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області на загальну суму 95000,00 грн.;

- 20.01.2011р. між позивачем та ПП "Сапсан" та ПП "Євробуд Грант" було укладено договір підряду № СТ-1/11 на виконання земляних робіт та робіт по водопониженню на об'єкті будівництва: градирня № З ПАТ Харківська ТЕЦ-5 в с. Подвірки Дергачівського району Харківської області на загальну суму 728000,80 грн.;

- 22.08.2011 р. між позивачем та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" було укладено договір підряду № СТ-11/11 на виконання земляних робіт на будівництві градирні № 3 ПАТ Харківська ТЕЦ-5 в с. Подвірки Дергачівського району Харківської області на суму 552318,00 грн. В подальшому 12.10.2011р. укладено також додаткову угоду до договору, якою збільшено суму договору на 1931695,20 грн., всього на суму 2484013,20 грн.;

- 26.09.2011 р. між позивачем та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" було укладено договір підряду № СТ-12/11 на виконання робіт по улаштуванню фундаментів на будівництві баштової градирні № З ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" в с. Подвірки Дергачівського району Харківської області на суму 295164,00 грн.

Вищевказані договори з ПП "Сапсан", ПП "Євробуд Грант", ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" укладалися позивачем у зв'язку з виконанням останнім умов договору № 236 від 11.04.2005 р. та відповідних додаткових угод до нього, укладених з замовником - ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" стосовно виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах останнього на загальну суму 13899515,00 грн.

Відповідно до умов вищевказаних договорів всі роботи підрядниками виконані в повному обсязі, оплати позивачем здійснені, будь-яких зауважень з боку позивача та замовника - ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" - не було.

Також, 23.09.2009 р. між позивачем та ТОВ "Артолан" було укладено договір підряду № СТ-3/09 на виконання монтажно-будівельних робіт за адресою: м. Валки, вул. Борща, 2 Харківської області на загальну суму 75888,00 грн. в квартирах, що належали позивачу.

- 22.08.2008 р. між позивачем та ТОВ "Артолан" було укладено договір підряду № СТ-49/08 на виконання оздоблювальних робіт під'їздів в житловому будинку житлового будинку № 1 по вул. 70 років Жовтня смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області на загальну суму 120667,20 грн., де Ппзивач буд забудовником.

- 30.09.2010 р. між позивачем та ТОВ "Компанія Бриз Україна" було укладено договір підряду № СТ-8/10 на виконання оздоблювальних робіт в квартирах Позивача в ІП-У секціях житлового будинку №1 по вул. 70 років Жовтня смт. Солоницівка.

Відповідно до умов вищевказаних договорів всі роботи підрядниками виконані в повному обсязі, оплати позивачем здійснені, будь-яких зауважень з боку сторін не було.

Таким чином, суд зазначає, що реальність проведених господарських операцій між вищевказаними підприємствами та ТОВ "Фінансово-будівельна група", понесення витрат останнім, підтверджується відповідними документами: договорами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами прийомки робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними.

А від так, враховуючи положення п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктами 201.10 та 201.11 Податкового кодексу України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Пунктом п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, що виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Отже, судом встановлено, що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період, підтверджена податковими накладними, зауважень до заповнення яких відповідач під час перевірки не мав.

Окрім того, укладені позивачем правочини із зазначеними контрагентами є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та зазначеними в акті контрагентами, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та його контрагентами - з другої сторони, недійсними.

Суд звертає увагу, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого, що мало місце вданому випадку.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що в період з 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р. позивачем не було допущено порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та вимог статтей 134, 138 Податкового кодексу України і відповідного заниження за результатами взаємовідносин з вищевказаними підприємствами в період 3 кварталу 2010р. та 1, 4 кварталах 2011р. на загальну суму 704132,00 грн., у зв'язку з чим ним правомірно було сформовано суму податкового кредиту за даний період часу.

Що стосується порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р., а саме відсутність первинних документів, які б підтверджували готівкові розрахунки підзвітних осіб, то зазначене не відповідає дійсності, оскільки всі первинні документи щодо витрачання готівки, отриманої підзвітними працівниками підприємства маються в наявності і відповідно відображені в бухгалтерському обліку, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами.

Таким чином, позивачем не було допущено вищевказане порушення і відповідно штрафні санкції у розмірі 10630,31 грн. були застосовані податковим органом неправомірно в порушення норм діючого законодавства.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 31.07.2012 року № 0001532305, № 0006192305, № 0006202305, прийняті відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна група".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 20.09.2012 року.

Суддя Самойлова В.В.