Постанова № 26073631, 31.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2012 р. № 2а-14110/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої cудді -Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання -Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Худоби Г.М., згідно довіреності,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маріо" до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю "Маріо" (надалі - ТзОВ "Маріо") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі -ДПІ у Сихівському районі м. Львова), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.10.2011 року № 0002702321, що прийняте за наслідками виїзної позапланової документальної перевірки ТзОВ "Маріо" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за березень 2011 року по взаєморозрахунку з ТзОВ "Альфа Мед-2006", оформленої актом № 3907/23-9/25225316 від 20.10.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова, на підставі якого прийняті оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Маріо". Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ТзОВ "Альфа Мед-2006", цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Податковим кодексом України. Підставою для формування податкового кредиту є податкові накладні, видані у відповідності до вимог чинного законодавства, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суми податкового кредиту, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податковий кредит, пов'язані з власною господарською діяльністю позивача -виробництво та подальша реалізація спецодягу. Сама по собі несплата податків продавцем послуг в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового зобов'язання покупцем. Відповідно, позивач жодним чином не порушував норм податкового законодавства. Крім того, вважає безпідставними покликання податкового органу на акт перевірки контрагента ТзОВ "Альфа Мед-2006" від 08.06.2011 року, оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду дії ДПІ в Московському районі м. Харкова по проведенню зазначеної перевірки визнано незаконними, а сам акт не відповідає Порядку оформлення результатів документальних перевірок.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях від 31.07.2012 року. Зазначила, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не може в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання 31.07.2012 року не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце судового засідання. Подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника ДПІ в Сихівському районі м. Львова.

В попередніх судових засіданнях проти позову заперечила з підстав, наведених у письмових запереченнях від 03.02.2012 року, суть яких зводиться до наступного. В процесі проведення перевірки встановлено, що контрагент позивача - ТзОВ "Альфа Мед-2006" - не має трудових ресурсів, у нього відсутні основні засоби, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. А, отже, укладений з позивачем правочин є нікчемним. Зазначене підтверджено актом проведеної ДПІ в Московському районі м. Харкова перевірки по ТзОВ "Альфа Мед-2006". Отже, позивачем перераховувались кошти на контрагента без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Звідси, формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в складі вартості послуг, є безпідставним, незважаючи на наявність податкових та видаткових накладних, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства. З урахуванням наведеного у задоволенні позову слід відмовити повністю.

В ході розгляду справи судом було досліджено докази, подані сторонами та наявні в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТзОВ "Маріо" зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 24.09.1997 року, код ЄДРПОУ 25225316, з 09.07.2008 року перебуває на податковому обліку в ДПІ в Сихівського району м. Львова за № 87.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ "Маріо" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за березень 2011 року по взаєморозрахунку з ТзОВ "Альфа Мед-2006", за результатами якої складено акт № 3907/23-9/25225316 від 20.10.2011 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п. 201.4 -п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 70168,00 грн., в тому числі за березень 2011 року на суму 70168,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ в Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2011 року № 0002702321, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 70169,00 грн., у тому числі за основним платежем -70168,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Відповідно до наданих позивачем документів, між ТзОВ "Маріо" та ТзОВ "Альфа Мед-2006" 01.02.2010 року було укладено договір № 10211, згідно з яким ТзОВ "Альфа Мед-2006" (продавець) зобов'язується відпустити, а ТзОВ "Маріо" (покупець) зобов'язується прийняти товар на умовах даного договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту вищенаведеного договору не можливо встановити, про які істотні умови поставки сторони дійшли згоди, а саме: в договорі відсутні вартість та кількість товарів, що належало поставити, не вказано, в який спосіб, ким та за чий рахунок повинні бути поставлені товари, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни на товари тощо.

Специфікації або будь-які інші додатки до договору суду подані не були.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем подано видаткові накладні № 01-03/2011 від 01.03.2011 року, № 02-03/2011 від 02.03.2011 року, № 03-03/2011 від 03.03.2011 року, № 07-03/2011 від 07.03.2011 року, № 09-03/2011 від 09.03.2011 року, № 22-03/2011 від 22.03.2011 року, № 28-03/2011 від 28.03.2011 року, № 29-03/2011 від 29.03.2011 року, 30-03/2011 від 30.03.2011 року та № 31-03/2011 від 31.03.2011 року, в яких відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки товару, що поставлявся -складові, вид товару (наприклад, відра господарського, хутра), розмірний ряд, моделі (рукавиць одноразових, шапок зимових, черевик робочих шкіряних, взуття робочого), виробник товарів, марка тощо.

Слід зазначити, що представник позивача в судовому засіданні не зміг пояснити суду, яка посадова особа ТзОВ "Альфа Мед-2006" відвантажувала товар, і яка посадова особа ТзОВ "Маріо" уповноважена була його прийняти. Також позивачем не подано докази оформлення довіреностей на таку особу.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТзОВ "Маріо" включило до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року податок на додану вартість в сумі 70168,00 грн., сплачений в складі вартості отриманих від ТзОВ "Альфа Мед-2006" товарів, відповідно до виписаних податкових накладних № 04 від 01.03.2011 року, № 12 від 02.03.2011 року, № 16 від 03.03.2011 року, № 24 від 07.03.2011 року, № 29 від 09.03.2011 року, № 64 від 22.03.2011 року, № 76 від 28.03.2011 року, № 78 від 29.03.2011 року та №80 від 30.03.2011 року.

Крім того, до податкового кредиту березня 2011 року увійшли податкові накладні, виписані ТзОВ "Альфа Мед-2006" в лютому 2011 року на загальну суму 21190,70 грн., які суду подані не були так само, як і інші первинні бухгалтерські документи на вказану суму.

Відповідно до отриманих податкових накладних ТзОВ "Маріо" здійснило переказ коштів в адресу ТзОВ "Альфа Мед-2006", що підтверджується платіжними дорученнями № 180 від 14.03.2011 року на суму 60000,00 грн., № 185 від 16.03.2011 року на суму 48000,00 грн., № 196 від 21.03.2011 року на суму 60000,00 грн., № 210 від 23.03.2011 року на суму 60000,00 грн., № 222 від 28.03.2011 року на суму 28200,00 грн., № 238 від 31.03.2011 року на суму 42000,00 грн.

Доказів використання у власній господарській діяльності товарів відповідно до видаткових накладних суду не представлено.

Суд зазначає, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податковий кредит у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Крім того, податкова накладна повинна бути підписана уповноваженою особою та скріплену печаткою (за наявності).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, чинне податкове законодавство передбачає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді спорів щодо правомірності формування податкового кредиту слід в будь-якому разі з'ясовувати реальність господарської операції на підставі наданих як первинних бухгалтерських, так і інших документів.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що поданих ТзОВ "Маріо" первинних бухгалтерських документів не достатньо для висновку про реальність господарської операцій з ТзОВ "Альфа Мед-2006".

З врахуванням наведеного, а також беручи до уваги положення Податкового кодексу України, у позивача виключається можливість формування податкового кредиту із вищевказаних операцій.

А наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (отримання та оприбуткування товарів, їх оплата, використання в господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Судом критично оцінює покликання представника позивача на рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 року, яким постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року в частині визнання неправомірними дій ДПІ в Московському районі м. Харкова щодо проведення перевірки ТзОВ "Альфа Мед-2006" залишено без змін. Як вже було зазначено судом, реальність тієї чи іншої господарської операції і, відповідно, правомірність формування податкового кредиту з неї слід перевіряти відповідно до поданих сторонами документів. Крім того, як вбачається зі змісту постанови Харківського апеляційного суду від 06.12.2011 року, дії ДПІ в Московському районі м. Харкова визнані неправомірними в частині проведення перевірки ТзОВ "Альфа Мед-2006" не за місцем його знаходження.

Крім того, судом при вирішенні спору не брались до уваги факти, зазначені в акті перевірки ТзОВ "Альфа Мед-2006" від 08.06.2011 року.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про те, що ТзОВ "Маріо" допустило порушення п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п. 201.4 -п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занизило податок на додану вартість на суму 70168,00 грн. за березень 2011 року.

Таким чином, правомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України в розмірі 1,00 грн.

Отже, прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення від 27.10.2011 року № 0002702321 є правомірним.

Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати позивачу у даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 03.08.2012 року.

Суддя Потабенко В.А.