Постанова № 26073262, 17.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 року 2а-3880/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представників позивача - Ничипорчук І.М., Городецької А.Д.,

представника відповідача - Ткачова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 0000042200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 2375814,00 грн., з яких: 1832950,00 грн. - за основним платежем; 542864,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі оплати за надані послуги, оскільки, за твердженням посадових осіб податкового органу, ніякі послуги контрагентами фактично не надавались, позивач не мав на меті отримання послуг у дійсності, а договори уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. Укладені між позивачем та його контрагентами договори, за висновками податкового органу, є нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, формування податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - послуги надані контрагентами в повному обсязі й оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності, а тому позивач, на його думку, правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що податкове повідомлення-рішення, на його думку, прийнято правильно і правомірно, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" є юридичною особою, що зареєстрована 26.06.1998 Броварською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв; рекламна діяльність; діяльність автомобільного вантажного транспорту; оптова торгівля напоями; роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями; інші види оптової торгівлі.

У квітні 2012 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено виїзну позапланову перевірку позивача при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбідар", Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" та Приватним підприємством "Юніпал" за червень, серпень 2011 року (акт перевірки від 10.04.2012 № 173/23-1/21651322).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1832950,00 грн., в тому числі: за червень 2011 року в - сумі 747224,00 грн.; за серпень 2011 року - у сумі 1085726,00 грн.;

частин першої та п'ятої статті 203, статті 207, частин першої та другої статті 215, частини першої статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 656, 658, 662, частини другої статті 689, частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Висновки податкового органу пов'язуються із здійсненням позивачем господарських зобов'язань, які виникли на підставі договорів, укладених між позивачем і контрагентами - Приватним підприємством "Юніпал" з приводу придбання послуг з організації та забезпечення транспортування товарів (безалкогольних напоїв та холодильного обладнання), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" з приводу надання рекламних послуг (проведення рекламних акцій, спрямованих на поширення, популяризацію та збільшення обсягів продажу продукції під торговою маркою позивача).

На думку посадових осіб податкового органу, які здійснювали перевірку, ніякі послуги контрагентами фактично не надавались, оскільки за даними державної податкової служби, отриманими в ході перевірок вказаних контрагентів іншими підрозділами податкової служби, у податкових органів виникла підозра у проведенні через ці підприємства транзитних фінансових потоків, спрямованих на незаконне отримання податкової вигоди платниками податків за ланцюгом постачання, з використанням суб'єктів, які ухиляються від сплати податків. Крім того, є припущення, що контрагенти не мають адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за договорами, а правочини укладено між ними і позивачем з метою мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, вони є нікчемними.

За результатами перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцію Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 0000042200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 2375814,00 грн., з яких: 1832950,00 грн. - за основним платежем; 542864,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящих податкових органів в порядку адміністративного оскарження, однак за результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти надання послуг, оплати їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуг, а також виготовив спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, що містять дані про контрагентів позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

Взаємовідносини між позивачем і Приватним підприємством "Юніпал" мають тривалий характер. Так, у січні 2010 року між позивачем (замовник) і Приватним підприємством "Юніпал" (експедитор, він же й перевізник) укладено договір від 20.01.2010 № У-36-10 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів (безалкогольних напоїв та холодильного обладнання) автомобільним транспортом по території України.

Перевезення вантажів здійснювались контрагентом згідно із заявками позивача, до пунктів призначення по території України (на адресу філій позивача, а також покупців продукції - безалкогольних напоїв та холодильного обладнання).

Факт надання послуг з перевезення вантажів Приватним підприємством "Юніпал" підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними, складеними уповноваженими представниками позивача, перевізника - Приватного підприємства "Юніпал", вантажоодержувача, які також містять відповідні відмітки та підписи складських працівників, водія, контрольних підрозділів тощо.

Оплата товарів здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. У період, що був охоплений перевіркою (червень, серпень 2011 року), позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "Юніпал" в оплату за надані послуги кошти на загальну суму 2346775,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень та відображений в акті перевірки.

З акта перевірки від 10.04.2012 № 173/23-1/21651322 також убачається, що позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені Приватному підприємству "Юніпал", підтверджені податковими накладними, до складу податкового кредиту за червень 2011 року в сумі 747224,30 грн., за серпень 2011 року в сумі 247311,75 грн., відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента - Приватного підприємства "Юніпал" суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Юніпал" є юридичною особою, що зареєстрована 04.03.2009; стан юридичної особи - зареєстровано; основними видами діяльності є: вантажний автомобільний транспорт; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Щодо взаємовідносин між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" судом встановлено наступне.

Взаємовідносини між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" також мають тривалий характер і стосуються надання рекламних послуг.

Зважаючи на те, що рекламні акції пов'язуються з продукцією, що виробляється під торговельною маркою позивача, між позивачем (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" (покупець) укладено договір від 22.11.2010 № 22/11/2010, згідно з яким постачальник зобов'язувався передати у власність покупця рекламні товари (ведмедик білий, стакан контурний "Крижинка", міні-охолождувач "Кока-Кола", набір новорічних подарунків, годинник кухонний, кухонні ваги, тостери) згідно із специфікаціями, що є додатками до договору.

Крім того, у квітні 2011 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" (виконавець) укладено договір від 15.04.2011 № 15.04.2011, згідно з яким виконавець зобов'язувався надати рекламні послуги, спрямовані на поширення, популяризацію та збільшення обсягів продажу продукції торгової марки "Coca Cola Company" на території України, та супутні послуги, що стосуються предмету договору. Позивач при цьому зобов'язувався надати всю необхідну вихідну інформацію, яка необхідна для виконання договору, підготувати пакети документів, що стосуються рекламних послуг, та опис рекламної кампанії.

Так, на підставі вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" надано рекламні послуги з проведення рекламних акцій: "Q1. Візьми додому Кока-Кола. Частина 4" (опис рекламної акції в додатку № 2 від 06.06.2011 до Договору про рекламні послуги); "Q1. Візьми додому Кока-Кола. Частина 5" (опис рекламної акції в додатку № 3 від 06.06.2011 до Договору про рекламні послуги); "Втамуй спрагу з Кока-Кола" (опис рекламної акції в додатку № 4 від 07.06.2011 до Договору про рекламні послуги); "Q3. В 36 містах України" (опис рекламної акції в додатку № 3 від 01.07.2011 до Договору про рекламні послуги); "Відкриття Фуршету у м. Ялта"; (окремим додатком не оформлювалась).

Як повідомив позивач, що також убачається з акта перевірки, у періоді, який перевірявся, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" надало рекламні послуги на загальну суму 5030484,12 грн., у тому числі ПДВ - 838414,02 грн.

Факт надання послуг підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями наказів позивача на проведення рекламних акцій, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та фінальними звітами Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" за кожною рекламною акцією.

Розрахунки між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" здійснювались шляхом безготівкових розрахунків, а також шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Так, в оплату за надані послуги позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" кошти у сумі 11634631,12 грн., у тому числі ПДВ - 1939105,17 грн.

В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" перед позивачем за поставлені товари на підставі договору від 22.11.2010 № 22/11/2010, та заборгованості позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" за договором від 15.04.2011 № 15.04.2011 про надання рекламних послуг, сторони здійснили залік зустрічних однорідних вимог на суму 3622320,83 грн.

Станом на 30.08.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" має заборгованість перед позивачем у сумі 226467,83 грн.

На підтвердження факту розрахунків та сплати в складі ціни отриманих послуг податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" податкові накладні.

Як убачається з акта перевірки від 10.04.2012 № 173/23-1/21651322, що також не заперечувалось сторонами, суми ПДВ - 838414,00 грн., сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Нью поінт", підтверджені податковими накладними, позивач включив до складу податкового кредиту у серпні 2011 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью поінт" є юридичною особою, що зареєстрована 16.03.2010; стан юридичної особи - зареєстровано; основним видом діяльності є: рекламна діяльність.

З даних акта перевірки та інших документів, досліджених під час судового розгляду, встановлено, що податковий орган не виявив і не відобразив жодних порушень у фінансово-господарських документах позивача, а податкове повідомлення-рішення ґрунтується виключено на опосередкованих даних одержаних від інших податкових органів, які стосуються аналізу податкової звітності контрагентів - Приватного підприємства "Юніпал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью поінт".

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених контрагентам в оплату за надані транспортні та рекламні послуги. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі послуги фактично не надавались, договори є нікчемними, тому формування податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про те, що послуги позивачу контрагентами фактично не надавались, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюються в даній справі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти надання позивачу послуг та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частин першої та п'ятої статті 203, статті 207, частин першої та другої статті 215, частини першої статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 656, 658, 662, частини другої статті 689, частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, є безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт надання позивачу послуг позивачу та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 0000042200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість", підлягає скасуванню як безпідставне.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 26.04.2012 № 0000042200, згідно з яким Іноземному підприємству "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 2375814,00 грн., з яких: 1832950,00 грн. - за основним платежем; 542864,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" сплачений ним судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "21" вересня 2012 р.