Постанова № 26073075, 22.08.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/3584/12

категорія 8.2.6

22 серпня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іваненко Т.В. ,

при секретарі - Духновській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення №0002562301/0 від 09.09.2010р.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0002562301/0 від 09.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання в сумі 67151 грн. в т.ч. 13281 грн. фінансових санкцій. Зазначив, що відповідачем в порушення п.5.1 ст.5, п.1.32 ст.1, ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виключено зі складу валових витрат позивача витрати по сплаті орендних платежів, нарахованих за користування цілісним майновим комплексом та виробничим обладнанням, в сумі 6287357 грн. за 2009 рік та в сумі 11089666 грн. за 1 квартал 2010 року. В обґрунтування позову зазначає, що висновки відповідача стосовно невикористання частини витрат по орендних платежах у власній господарській діяльності та реалізації продукції нижче ціни собівартості спростовуються долученими в матеріали справи документами, а саме плановими і фактичними калькуляціями на продукцію, договорами купівлі-продажу продукції, регістрами бухгалтерського обліку.

В судовому засіданні 22.08.2012 р. допущено заміну належного відповідача - Державну податкову інспекцію у місті Житомирі її правонаступником - Державною податковою інспекцією в місті Житомирі Житомирської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити на підставі наявних матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. Просила відмовити в задоволенні. Заперечення обґрунтовувала тим, що позивачем до валових витрат безпідставно включалися витрати (орендна плата за користування цілісним майновим комплексом), що не приймали участі в організації та ведення виробничої діяльності підприємства. Позивач не включав в собівартість виробленої власної продукції свої витрати по сплаті такої орендної плати. Зазначає, що під час перевірки позивачем на письмовий запит податкового органу не були надані відповідні калькуляції собівартості виробництва своєї продукції. По цій причині був зроблений висновок, що в господарській діяльності підприємства використовується лише та частина орендованого майна, відповідна частина орендної плати якої включається в собівартість виробленої продукції. Та ж частина орендованого майна, відповідна частина орендної плати якої не включалася в собівартість продукції, на думку податкового органу взагалі не використовується в господарській діяльності підприємства, а тому не може включатися до його валових витрат.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що державними податковими ревізорами ДПІ в м.Житомирі проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.07.2008 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт № 6647/23-1/36072242/0110 від 30.08.2010 р. (а.с. 36-66).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення оподатковуваного податку на прибуток в сумі 23664380 грн. у тому числі за 2009 р. - 6287357 грн., І кв. 2010 р. - 17377023 грн. та завищення податку на прибуток в сумі 53870 грн. в т.ч. за IV кв. 2009 р. - 25069 грн., за І кв. 2010 р. - 28801 грн.

Як випливає з описової частини акта № 6647/23-1/36072242/0110 від 30.08.2010 р. вказані правопорушення ґрунтуються на тому, що перевіркою встановлено:

- заниження скоригованого валового доходу за період з 24.07.2008 р. по 31.03.2010 р. в сумі 206652 грн. через заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» податкових декларацій за 2009 р. та 1 квартал 2010 р.;

- завищення валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 17377023 грн. у тому числі за 4 квартал 2009 р. на суму 6287357 грн. та за 1 квартал 2010 р. на суму 11089666 грн., через віднесення до їх складу витрат по сплаті (нарахуванню) орендних платежів за договором № 39-07 від 02.11.2009 р. оренди цілісного майнового комплексу та договором № 53-07 від 02.11.2009 р. оренди обладнання, що також призвело до завищення показника у рядку 04.9 «Від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього податкового року" податкової декларації за 1 квартал 2010 р. в сумі 6287357 грн.;

- завищення задекларованих позивачем показника в рядку 07 «Сума амортизаційних відрахувань» податкової декларації за 1 квартал 2010 р. на 8829 грн.

09.09.2010 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002562301/0 про донарахування позивачеві податкових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 67151,00 грн., з яких 53870,00 грн. основного платежу та 13281,00 грн. фінансові санкції (а.с.81).

Суд вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Отже, суд зазначає, що за приписами Закону до складу валових витрат платника податку включаються витрати, які пов`язані з одержанням доходу, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону. Таким чином, на думку суду, необґрунтованими є висновки відповідача, що при складанні декларації з податку на прибуток суб`єкт господарювання повинен виключити із складу валових витрат частину витрат, понесених на виготовлення продукції, яка не принесла платнику прибутку, адже такі висновки податкового органу суперечать нормам п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, згідно яких до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов`язані з одержанням доходу, а не прибутку.

З розділу 3.1.1 акта перевірки вбачається, що позивач отримував валові доходи від здійснення операцій з реалізації бетонних виробів та товарного бетону власного виробництва на території України. Відповідач не встановив конкретного переліку орендованих об`єктів нерухомості або обладнання, які, на його думку, не використовувались позивачем у власній господарській діяльності. Відтак, витрати по оренді промислового обладнання та цілісного майнового комплексу, які задіяні в господарській діяльності позивача шляхом виготовлення готової продукції та отримання доходу від її продажу, відповідають визначенню валових витрат згідно п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону витрати платника податку, понесені по сплаті процентів по депозитах, орендних платежах, цивільно-правових договорах пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит).

При цьому згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Так, судом встановлено, що за наслідками податкового періоду 2009 року позивачем задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування в розмірі 6287357 грн. та за податковий період 1 кварталу 2010 року позивачем задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування в розмірі 17377023 грн. В результаті встановлених відповідачем правопорушень, а саме: заниження позивачем скоригованого валового доходу в сумі 206652 грн., завищення амортизаційних відрахувань в сумі 8829 грн., завищення валових витрат з придбання товарів (робіт, послуг) за 2009 р., 1 квартал 2010 р., та від`ємного значення 2009 р., що включається до складу валових витрат 1 кварталу 2010 р., в загальній сумі 23664380 грн., через включення до складу валових витрат витрат по орендних платежах, відповідач визначив позитивне значення об`єкта оподаткування за 2009 р. -1 квартал 2010 р. в загальному розмірі 215481 грн., що призвело до нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 53870 грн.

Судом встановлено, що між позивачем і ТОВ «Обербетон-Інвест» 2 листопада 2009 р. був укладений договір № 39-07 оренди нерухомого майна та договір № 53-07 оренди обладнання. Згідно договору № 39-07 ТОВ «Обербетон-Інвест» (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у строкове платне користування для здійснення господарської діяльності майновий комплекс будівель та споруд заводу залізобетонних виробів за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Баранова, буд. 69. Згідно п.2.4.1 договору № 39-07 щомісячна орендна плата становить 933500,00 грн., ПДВ в сумі 186700,00 грн., разом 1120200,00 грн. Згідно договору № 53-07 ТОВ «Обербетон-Інвест» (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у строкове платне користування для здійснення господарської діяльності обладнання згідно специфікації (додатку № 1 до договору). Згідно п.4.2 договору № 53-07 щомісячна орендна плата становить 3684000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 614000,00 грн. Орендні платежі та суми ПДВ по них нараховані в бухгалтерському обліку позивача і включені відповідно до валових витрат і податкового кредиту.

Згідно поданих відповідачеві уточнюючих розрахунків з податку на прибуток підприємств у зв`язку із самостійним виявленням помилок за 2009 рік позивачем задеклароване від`ємне значення об`єкта оподаткування в розмірі 6287357 грн. та за 1 квартал 2010 р. позивачем задеклароване від`ємне значення об`єкта оподаткування в розмірі 17377023 грн., з якого 11089666 грн. - валові витрати 1 кварталу 2010 р. та 6287357 грн. - від`ємне значення об`єкта оподаткування 2009 року, включене до складу валових витрат 1 кварталу 2010 року на підставі п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно акта від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 відповідачем виключено зі складу валових витрат позивача витрати в сумі 6287357 грн. за 2009 рік та витрати в сумі 11089666 грн. за 1 квартал 2010 року. Наведені в даному акті висновки податкового органу стосовно завищення валових витрат по суті зведені до того, що відповідачем заперечується право позивача на валові витрати від орендних платежів в розмірі задекларованих позивачем збитків.

Докази перевищення розміру орендних платежів, визначених в договорах оренди № 39-07 та № 53-07, укладених між позивачем і товариством «Обербетон -Інвест», над звичайними цінами відповідачем не надані і судом не встановлені.

Оскільки Закон не містить винятків щодо цього правила, суд прийшов до висновку, що дії позивача по декларуванню від`ємного значення об'єкта оподаткування від господарської діяльності відповідають нормам ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і самі по собі не є порушенням, тому не можуть створювати негативних податкових наслідків, як то зменшення валових витрат у розмірі задекларованого від`ємного значення об'єкта оподаткування.

Безпідставними, на думку суду, є також твердження відповідача про реалізацію позивачем власної продукції нижче ціни її фактичної собівартості, адже, враховуючи приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сам по собі факт декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування не є належним доказом для такого висновку, а інших доказів акт планової перевірки не містить, в судовому засіданні представниками відповідача не надано і судом не встановлено.

Крім того, до матеріалів справи долучені калькуляції планової і фактичної собівартості готової продукції та письмові пояснення позивача до них (т.1 а.с. 209 - 248, т.2 а.с. 2-21), з яких випливає, що витрати по сплаті орендних платежів враховані при розрахунку собівартості продукції. За поясненнями представника позивача на підставі калькуляцій формувались відпускні ціни на продукцію, що підтверджується укладеними з замовниками договорами купівлі-продажу (т.1 а.с. 119 -155). Дані калькуляції в ході розгляду справи відповідачем не спростовані, будь-яких пояснень або доказів які б свідчили про помилковість калькуляцій представником відповідача не надано.

Окрім того, вищевикладені обставини вже були предметом дослідження в адміністративних справах № 0670/905/12 та № 0670/12378/11 рішення по яких набрали законної сили.

Згідно частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи все вищевикладене, позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати по сплаті (нарахуванню) орендних платежів на підставі п.5.1 ст.5, пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому висновки податкового органу про завищення валових витрат з придбання товарів (робіт, послуг) на суми витрат по орендних платежах є безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення № 0002562301/0 від 09.09.2010 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документальні підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Отже, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2196 від 23.09.2010 р. (т.1 а.с. 2) підлягає відшкодуванню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 86, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати, винесене Державною податковою інспекцією у м. Житомирі, податкове повідомлення-рішення №0002562301/0 від 09.09.2010р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" судові витрати в сумі 3,40 грн., шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Державної податкової інспекції у м. Житомирі.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

Повний текст постанови виготовлено: 28 серпня 2012 р.