Постанова № 26073073, 13.09.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/2162/12

категорія 8.2.1

13 вересня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

за участі представників сторін:,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства торгово - промислової компанії "Медвейс" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія № 2", товариство з обмеженою відповідальністю "Ольтенія Білд" №2" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Приватне підприємство «Торгово-промислова компанія «Медвейс» звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 березня 2012 року, - №0000702301, яким визначена сума податкового зобов'язання ПП ТПК «Медвейс» за платежем податок на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 201267 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000712701, яким визначена сума податкового зобов'язання ПП ТПК «Медвейс» за платежем податок на прибуток у розмірі 119521 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту ДПІ у м. Житомирі від 02 березня 2012 року № 1470/23-1/31739051/0110., що був складений за наслідками планової документальної виїзної перевірки ПП ТПК «Медвейс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2011 р.

В акті перевірки ДПІ у м. Житомирі вказує на порушення ПП ТПК «Медвейс» - ч.1,3,5 ст.203, ч.1,2 ст. 215 ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання позивачем вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП ТПК «Медвейс» при придбанні товарів (будівельних матеріалів) від постачальників ТОВ «Ольтенія Білд» та ТОВ «Українська будівельна компанія №2» . На думку ДПІ у м. Житомирі товар по вказаних правочинах не був поставлений, а відтак вони є нікчемними.

Також в обґрунтування безтоварності операцій між ТОВ «УКБ №2» та ПП ТПК «Медвейс» відповідач вказав на порушення позивачем вимог складання товаророзпорядчих документів (стор.16 акту) та порушення кримінальної справи щодо директора підприємства контрагента постачальників позивача ТОВ «Ольтенія Білд» та ТОВ «Українська будівельна компанія №2 (стор. 6 акту).

Крім того, ДПІ у м. Житомирі вказуючи на безтоварність договорів поставки укладених між позивачем та постачальниками ТОВ «Ольтенія Білд» та ТОВ «Українська будівельна компанія №2» дійшла до висновку про недійсність даних відображених позивачем у декларації на прибуток за період, що перевіряється внаслідок чого, на думку відповідача, підприємством занижено податок на прибуток підприємств в сумі 119521 грн.

В обґрунтування протиправності податкових-повідомлень рішень позивач вказав на безпідставність висновків контролюючого органу.

При цьому зазначивши, що договори поставки укладені між ПП ТПК «Медвейс» та постачальниками ТОВ «Ольтенія Білд» і ТОВ «Українська будівельна компанія №2» є реальними, спрямованими на настання правових наслідків обумовлених ними, товар по вказаним договорам дійсно поставлявся та отримувався позивачем, а по дальшому реалізовувався через оптову та роздрібну мережу. А відтак, на думку позивача, висновки ДПІ у м. Житомирі щодо безтоварності вказаних операцій, безпідставного формування податкового кредиту та заниження податку на прибуток не відповідають дійсності.

На підтвердження вказаних доводів позивачем надані суду договори поставки, податкові та видаткові накладні, докази оплати поставленого товару та його подальшої реалізації.

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти адміністративного позову заперечили з підстав викладених в письмових запереченнях.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 13.02.2012р. № 427, №428, № 429, №430, працівниками ДПІ у м. Житомирі, на підставі п.75.1, ст.77, ст.81 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2012 року проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання ПП ТПК "Медвейс" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р.

За наслідками проведення перевірки складено акт № 1470/23-1/31739051/0110 від 02.03.12р.

Перевіркою встановлені порушення:

1. ст. 3, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 г. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями); ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р.; ст.203, ст..215, ст.,216, ст.228, ст.655, ст.662 Цивільного Кодексу України; пп. 138.1.1, п. 138.1, ст. 138, п. 138.2, ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 119521грн.

2. ст. 3, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 г. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями); ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р.; ст.203, ст..215, ст.,216, ст.228, ст.655, ст.662 Цивільного Кодексу України; п.п. 7.2.1 п. 7.2, 7.4.1, 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), та п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 п. 201.1, п. 201.7 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 175690 грн.

За наслідками розгляду акту перевірки, ДПІ у м. Житомирі 19 березня 2012 року прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000702301, № 0000712301.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на таке.

Позивачем укладено договір поставки від 01.12.2010 року б/н з ТОВ «Ольтенія Білд» та договір поставки від 10.05.2011 року б/н з ТОВ «Українська будівельна компанія №2», на підставі вказаних договорів постачальниками були поставлені відповідні товари (будівельні матеріали, лакофарбову продукцію тощо), що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Згідно умов договору постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язаний прийняти та розрахуватись за отриманий товар, в строки визначені договором.

Згідно п. 2.3 договору при прийому - передачі товару складається та підписується сторонами товарна накладна або акт прийому - передачі товару.

Постачання товарів здійснювалося за рахунок постачальника його транспортом.

Щодо правомірності віднесення вартості придбаного товару до валових витрат.

Вартість за поставлений товар по договору ПП ТПК "Медвейс" віднесена позивачем до складу валових витрат.

Фактичне виконання умов договорів сторонами підтверджується накладними, видатковими накладними, податковими накладними, специфікаціями, довіреностями на отримання товару.

Оплата за поставлений товар здійснено ПП ТПК "Медвейс" частково на розрахункові рахунки ТОВ «Ольтенія Білд» та ТОВ «Українська будівельна компанія №2», що підтверджується копіями платіжних доручень.

Отже, судом не приймаються посилання відповідача на відсутність у ПП ТПК "Медвейс" первинних документів в підтвердження правильності формування валових витрат позивача за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р., з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше :

або дати списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки судом встановлено здійснення позивачем господарських операцій, підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України та відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень ДПІ у м. Житомирі щодо неправомірності формування валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, посилаючись на те, що платником не доведено, що товар фактично перевозився та отримувався вважає, що договори поставки укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між ПП ТПК "Медвейс" та ТОВ «Ольтенія Білд», ТОВ «Українська будівельна компанія №2» спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагент ТОВ «Ольтенія Білд», ТОВ «Українська будівельна компанія №2» виконав повністю взяті на себе зобов'язання по поставці товару.

Крім того, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції, підтверджені первинними документами ПП ТПК "Медвейс", у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладеного договору є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Крім того, на думку суду, окремі неточності в оформленні первинних документів не можуть слугувати підставою для неприйняття їх, як доказів ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Суд не бере до уваги інформацію податкового органу про порушення кримінальної справи щодо директора ПП «Гранд-Сервіс» ОСОБА_1 за ознаками злочинів передбачених ст. 212 ч.3 та 366 ч.2 205 ч. 2 КК України, оскільки відповідачем не зазначено, яким чином порушення вказаної кримінальної стосується правовідносин, що виникли між позивачем та його контрагентами ТОВ «Ольтенія Білд» і ТОВ «Українська будівельна компанія №2». Крім того, на думку суду вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду. Разом з тим, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано належних доказів (вироку, постанови суду) на підтвердження існування вказаних обставин.

Щодо правомірності формування ПП ТПК "Медвейс" податкового кредиту.

В акті перевірки визначено, що перевіркою підприємства на підставі наданих документів було встановлено, що підприємством віднесено до складу податкового кредиту суми по придбанню ТМЦ отриманих від підприємства, що має ознаки фіктивності, знаходиться не в основному стані та відповідно без наявності підтверджуючих документів, наявність та ведення яких передбачено чинним законодавством для даного види діяльності та відповідно, які були передбачені господарськими договорами укладеними між позивачем та ТОВ «Ольтенія Білд» і ТОВ «Українська будівельна компанія №2».

Судом вище встановлено підтвердження позивачем валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами по операціях з контрагентами, а тому висновок податкового органу про відсутність даних документів суд вважає безпідставним та таким, що не відповідає обставинам справи.

В судовому засіданні були оглянуті оригінали податкових накладних та інших первинних документів по вказаних взаємовідносинах.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг».

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податковий кредит звітного періоду ... складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку .... протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Не відносяться до податкового кредиту суми податку; сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог».

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках: .. .е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...».

Згідно з п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Судом встановлено, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формувало податковий кредит.

В той же час висновки перевіряючих викладені в акті, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення, щодо нікчемності договорів ґрунтуються лише на припущеннях не підтверджених первинними документами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по отриманих податкових накладних від ТОВ «Ольтенія Білд»і ТОВ «Українська будівельна компанія №2».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 березня 2012 року №0000702301 та №0000712701, прийнятих Державною податковою інспекцією у м. Житомирі

Керуючись статтями 86, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 19.03.2012 № 0000702301 та № 0000712301.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 20 вересня 2012 р.