Постанова № 26072995, 13.09.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 року Справа № 2а/0370/2744/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання .Литвиненко І.П,

за участю представника позивача Зубашенка Ю.В.,

представника відповідача Костюка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Горохівагробуд» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горохівагробуд» (надалі -ТзОВ «Горохівагробуд») звернулося з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022201 та № 0000012201 від 23 травня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту № 203/14/22/32533874 від 28.04.2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Горохівагробуд» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з товариством з обмеженою відповідальністю ТзОВ «Медео-Захід» за третій та четвертий квартал 2011 року. Перевіркою встановлено порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статей 22, 23, 134, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10685 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 3923 грн. та за IV квартал 2011 року в сумі 6762 грн.; підпункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 9292 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 3412 грн., за жовтень 2011 року в сумі 307 грн., за листопад 2011 року в сумі 2453 грн. та за грудень 2011 року в сумі 3120 грн.

З висновками, наведеними в акті перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується, так-як вважає, що господарські операції між ТзОВ «Горохівагробуд» та ТОВ «Медео-Захід», що мали місце третьому та четвертому кварталах 2011 року, спричинили реальні зміни майнового стану сторін і були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Товар був придбаний з метою його використання в господарській діяльності. Факт поставки товару ТОВ «Медео-Захід» підтверджується видатковими та податковими накладними. Згадані операції поставки товару відображені в бухгалтерському і податковому обліках, та підтверджені первинними фінансовими та бухгалтерськими документами, які в свою чергу, проігноровані відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення. З урахуванням наведених обставин, позивач просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000022201 та № 0000012201 від 23 травня 2012 року.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що правочини, укладені між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід» є нікчемними, оскільки в ході проведеної перевірки ТзОВ «Горохівагробуд» з'ясовано, що операції із придбання товарів не мали реального характеру, товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) не транспортувались та не отримувались, технічні паспорти, товарно-транспортні накладні (ТТН), доручення, акти приймання-передачі, сертифікати відповідності та посвідчення якості на товари зазначені у видатковій накладній взагалі відсутні. Документи мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж вони складені формально, але фізичного переміщення товару не відбулося від продавця до покупця, ці документи не можуть вважатися первинними та слугувати підставою для відображення операції в податковому обігу. Оскільки податковими перевірками встановлено відсутність можливостей з боку ТзОВ «Медео-Захід» виконати господарську операцію, а також не надано доказів фізичного переміщення товару, то позивач не підтвердив право на податковий кредит.

Представники Нововолинської ОДПІ посилаються на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для їх скасування немає, просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що з 18.04.2012 року по 24.04.2012 року Нововолинською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Горохівагробуд» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «Медео-Захід» за третій - четвертий квартал 2011 року, за результатами якої складено акт № 203/14/22/32533874 від 28.04.2012.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статей 22, 23, 134, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10685 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 3923 грн. та за IV квартал 2011 року в сумі 6762 грн.; підпункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 9292 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 3412 грн., за жовтень 2011 року в сумі 307 грн., за листопад 2011 року в сумі 2453 грн. та за грудень 2011 року в сумі 3120 грн.

За наслідками перевірки Нововолинською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000022201 від 23 травня 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 9292 грн. та застосовано штрафні(фінансові) санкції в сумі 2323 грн. та № 0000012201 від 23 травня 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10685 грн.

Висновки перевірки вмотивовані тим, що ТзОВ «Горохівагробуд» до складу податкового кредиту включило суми із придбання товару за господарськими операціями з ТОВ «Медео-Захід», які не спричинили реального настання правових наслідків та носять безтоварний характер, а виписані з метою мінімізації сплати ПДВ первинні документи не можуть бути підставою для формування сум податкового кредиту та впливати на від'ємне значення суми податку на додану вартість, що встановлено за даними аналізу наданих позивачем первинних документів, податкової звітності, автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, а також відповідно до висновків викладених у акті перевірки Луцької ОДПІ № 46/23-3/35594018 від 14.03.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи - податковий кредит позивачем сформований на підставі таких податкових накладних: у вересні 2011 року за № 88 від 22.09.2011 року на суму 5750,00 грн., в т.ч. ПДВ 958, 33 грн. та № 126 від 29.09.2011 року на суму 14720,00 грн., в т.ч. ПДВ 2453, 33 грн.; в жовтні місяці 2011 року за № 4 від 03.10.2011 року на суму 1840,00 грн., в т.ч. ПДВ 306, 67 грн.; в листопаді 2011 року за № 116 від 22.11.2011 року на суму 14720,00 грн., в т.ч. ПДВ 2453, 33 грн.; в грудні 2011 року за № 53 від 12.12.2011 року на суму 15360,00 грн., в т.ч. ПДВ 2560, 00 грн. та № 139 від 27.12.2011 року на суму 3360,00 грн., в т.ч. ПДВ 560 грн.

Суми податку на додану вартість по перерахованих вище податкових накладних віднесені товариством до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року.

Поряд з тим, позивачем суду не надано шляхових листів та товарно-транспортних документів від ТОВ «Медео-Захід». Доручення, сертифікати відповідності та посвідчення якості на товари також відсутні.

Факт проведення розрахунків між ТзОВ «Горохівагробуд» та ТзОВ «Медео-Захід» за продані ТМЦ не заперечується відповідачем, про що зазначено в акті перевірки № 203/14/22/32533874 від 28.04.2012 та підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, визначено товарно-транспортну накладну, як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; а також подорожній лист, як первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Таким чином, належними та допустимими доказами перевезення товарів є належним чином оформлені товарно-транспортні накладні та подорожні листи.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, нормами податкового законодавства встановлено, що податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). В свою чергу, згідно з пунктами 22.1 та 23.1 статей 22, 23 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку, а базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Розділ III Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств» застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витратами, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункти 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Однак, ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні позивач не надав документів про фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. ТМЦ не транспортувались та не отримувались, технічні паспорти, ТТН, доручення, сертифікати відповідності та посвідчення якості на товари відсутні.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Таким чином, суд вважає, що висновки Нововолинської ОДПІ, викладені в акті перевірки № 203/14/22/32533874 від 28.04.2012 року про відсутність реального здійснення господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Щодо нормативного обґрунтування висновків податкового органу, викладеного в акті перевірки суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При цьому, акт перевірки не може доводити умислу позивача на порушення публічного порядку.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Однак, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Встановлення факту недійсності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій щодо поставки товару від ТОВ «Медео-Захід», не доведено незаконності дій податкового органу при підготовці та проведенні перевірки, а тому у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Горохівагробуд» слід відмовити повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 18 вересня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер