Постанова № 26072909, 13.09.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2012 р. о 16:43 Справа №2а-8953/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участю

представників позивача - Сиротинін О.Г., Зубехіна Н.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002882204 від 08.08.2012 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача за результатами проведеної перевірки, покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення про нікчемність правочину; невідповідністю рішень чинному законодавству

Ухвалами суду від 15.08.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення по суті справи, зазначили, що відповідачем безпідставно зроблено висновок щодо неправомірності включення до податкового кредиту січня 2012 року ПДВ у сумі 27272,5 грн. по розрахунках з ПП «Інтерстрой-2011».

Представник відповідача у судові засідання, призначені на 30.08.2012 року та на 13.09.2012 року не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, надіслав письмові заперечення проти позову, з суті яких вбачається, що господарські операції позивача з ПП «Інтерстрой-2011» не підтверджуються виходячи з реального часу, за юридичною адресою контрагент не знаходиться, та встановити його місцезнаходження не можливо, тому позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по податковим накладним, виданим ПП «Інтерстрой-2011» за січень 2012 року.

Приймаючи до уваги, що відповідач являється суб'єктом владних повноважень та його неявка не перешкоджає розглядові справи по суті, враховуючи наявність в матеріалах справи заперечень відповідача, суд вважає можливим на підставі ст.128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 19.09.2002 року (код в ЄДРПОУ 32177846), з 30.09.2002 року перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, зареєстроване у якості платника ПДВ (свідоцтво №100276770) з 19.10.2004 року (а.с.32-34).

Предметом діяльності позивача відповідно до Статуту є загальне будівництво будівель, таке інше (а.с.39-49).

Позивач за КВЕД здійснює будівництво житлових і нежитлових будівель, надання інших допоміжних комерційних послуг, оптову торгівлю деревиною, будівельними матеріалами, та інше, що підтверджується довідкою ГУ статистики АРК з ЄДРПОУ серії АА №526438 від 29.03.2012 року (а.с.33) та має ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури,згідно з переліком (а.с.35-37).

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «Інтерстрой-2011» у січні 2012 року, за результатами якої складено Акт від 03.08.2012 року №1300/22-3/32177846 (далі -Акт) (а.с.10-20), згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем:

- ч.5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим з ПП «Інтерстрой-2011» при придбанні та продажу товарів(послуг), які не були передані в порушення ст.ст.662,655,656 ЦК України;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 27272,5 грн. та зменшено суму від'ємного значення рядка 19 на суму 27272,5 грн.

За Актом, ці порушення виникли у результаті того, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит по податковим накладним, отриманим від ПП «Інтерстрой-2011» на підставі нікчемного правочину на суму ПДВ в розмірі 27272,5 грн., що відображено у податковій декларації з ПДВ (вх.№9012703189 від 19.03.2012 року).

Актом встановлено, що позивач при здійсненні господарської діяльності за січень 2012 року мав взаємовідносини з ПП «Інтерстрой-2011» (код ЄДРПОУ 37626563), вчинив правочин, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, є нікчемним. Перевіркою встановлено, що ПП «Інтерстрой-2011» за юридичною адресою підприємство не знаходиться, не має необхідних умов для здійснення господарських операцій у відповідних обсягах, у нього відсутні трудові ресурси, складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, засоби транспортування, отже вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з метою податкової вигоди.

Далі в акті перевірки наведено зміст статей 3, 5, 207 Господарського кодексу України, статей 30,92,93,202,203,215,216, 228,234,626, 629, 655, 658, 662 689, 712 Цивільного кодексу України, норм Бюджетного кодексу, Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, Закону України "Про податок на додану вартість", інших законодавчих актів. На підставі вказаних норм в акті перевірки робиться висновок про те, що укладений правочин між позивачем і ПП «Інтерстрой-2011» не був спрямований на реальне настання правових наслідків, ним обумовлених.

На підставі зазначеного Акту 08.08.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення №0002882204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 27272,5 грн. (а.с.21).

Досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та надаючи оцінку вказаним висновкам відповідача суд встановив таке.

Відповідно до п.п.14.1.181. п.14.1. ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведених законодавчих норм слідує, що право покупця на податковий кредит обумовлено двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат на придбання товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства та наявність належно оформленої податкової накладної (митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п.п.2.1. "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.п.201.8-201.9 ст. 201 ПК України).

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатньою підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Порядок, визначення суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та строки проведення розрахунків з 01.01.2011 року встановлені ст. 200 ПК України, а саме:

Згідно з п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2. ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст.200 ПК України).

Судом було перевірено наявність у позивача відповідних документів для формування складу податкового кредиту лютого 2012 року по правовідносинам з ПП «Інтерстрой-2011» у січні 2012 року та було встановлено наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Інтерстрой-2011» було вчинено правочин, за результатами якого ПП «Інтерстрой-2011» було виписано податкову накладну №31 від 13.01.2012 року на суму 163633,50 грн., у тому числі ПДВ в сумі 27272,25 грн., яка отримана позивачем 13.02.2012 року (а.с.71).

Податкова накладна, виписана ПП «Інтерстрой-2011» містить усі необхідні реквізити та відповідає вимогам передбаченим ст.201 ПК України, Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПАУ від 21.12.2010 року №969.

Господарська операція з поставки товару (каменю 10) кількістю 35190,00 штук оформлена видатковою накладною №РН-28/1 від 13.01.2012 року на суму 163633,50 грн., у тому числі ПДВ в сумі 27272,25 грн.(а.с.73).

Оплата позивачем 163633,50 грн., у тому числі ПДВ в сумі 27272,25 грн. за поставлений товар підтверджується платіжним дорученням від 13.01.2012 року №22 з відміткою банку (а.с.70). Господарська операція по правовідносинам з ПП «Інтерстрой-2011» у січні 2012 року повному обсязі відображена у бухгалтерському обліку позивача по рахунку «63»-«розрахунки з постачальниками та підрядчиками», що підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку (а.с.165).

В ході розгляду справи також підтверджено подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності товару (каменю), отриманого від ПП «Інтерстрой-2011».

Так, 02.08.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Будівельна Компанія «Крим-Білдінг» (підрядник) укладено договір № 24П по виконанню робіт по встановленню внутрішніх перегородок, балконних огорож, несущого каркасу з металоконструкцій для перегородок та монолітних включень на огорожах балконів на об'єкті «Житловий комплекс «Бріз» у м. Алушта по вул.Октябрьська в районі д.№32». Роботи виконуються і матеріалів замовника (а.с.74-75).

Придбаний камінь використовувався позивачем для передачі на склад підрядній організації ТОВ «Будівельна Компанія «Крим-Білдінг» у якості матеріалів Замовника для подальшого використання підрядною організацією при проведенні будівельно-монтажних робот (кладка перегородок цегляних армованих) на будівельному об`єкті Житловий комплекс «Бріз». Зазначена передача каменю оформлена відповідними накладними (внутрішнє переміщення): б/н від 13.01.2012 року у кількості 8280 шт.;№14 від 16.01.2012 року у кількості 4140 шт.; №16 від 20.01.2012 року у кількості 2070 шт.;№23 від 24.01.2012 року у кількості 5060 шт.;№34 від 21.02.2012 року у кількості 12305 шт.; б/н від 12.03.2012 року у кількості 3335 шт. (а.с.77-82).

При виконанні будівельно-монтажних робот (кладка перегородок цегляних армованих) ТОВ «Будівельна Компанія «Крим-Білдінг» використаний камінь у кількості 35190 шт. був включений у відповідні акти прийомки виконаних будівельних робот (ф. КБ -2) та відповідно у Довідки про вартість виконаних будівельних робот (ф. КБ-3) як матеріали Замовника. Обсяги використання матеріальних ресурсів та вартості робот при виконанні будівельних робот відображені у підсумкових відомостях ресурсів (витрати за фактом) та у відомостях витрачених ресурсів витрат замовника (витрати за фактом), які додаються до відповідних Актів прийомки виконаних будівельних робот (а.с.84-162).

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується факт здійснення поставки товару по взаємовідносинам з ПП «Інтерстрой-2011», а також подальше використання цього товару у господарській діяльності позивача

Судом встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит лютого 2012 року з урахуванням суми податку на додану вартість, сплаченого за податковою накладною, що виписана ПП «Інтерстрой-2011» в сумі ПДВ 27272,25 грн.

Суд зауважує, що Податковим кодексом України передбачені певні обмеження щодо формування податкового кредиту. Так, згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України суми, віднесені до складу податкового кредиту, мають бути обов'язково підтверджені відповідними документами, в тому числі податковими накладними. В разі недотримання цього правила платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна, яка була виписана ПП «Інтерстрой-2011», має всі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством.

Суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Однак, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на недійсність даних, відображених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідача щодо нікчемності правочину, вчиненого з контрагентом ПП «Інтерстрой-2011» у зв'язку з тим, що останній за юридичною адресою не знаходиться, не має необхідних умов для здійснення господарських операцій у відповідних обсягах, у нього відсутні трудові ресурси, складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, засоби транспортування, отже вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з метою податкової вигоди суд вважає безпідставним відповідачем не доведено яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ і яке відношення мають операції.

При цьому суд звертає увагу на помилкове тлумачення податковим органом норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на знищення, пошкодження майна держави, незаконне заволодіння ним, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч. 1), а отже, є нікчемним (ч. 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками контрагента позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із пунктом 2 статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Згідно з п.5 ст.17 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно відомостям з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП «Інтерстрой-2011» (ідентифікаційний код юридичної особи 37626563) місцезнаходження ПП «Інтерстрой-2011» - АРКрим, м. Керч, вул.Будьоного 24, оф.1; не перебуває в процесі припинення, що підтверджується витягом №694978 №ААБ, довідкою відділу статистики у м. Керч серії АБ №4108877. На момент здійснення правочину місце знаходження постачальників по ланцюгу проходження товарів ДПІ під сумнів не ставилось, а відтак подальша зміна стану "добросовісності" платника в базах ДПІ не може впливати на оцінку у справі.

До того ж, судом встановлено, що ПП «Інтерстрой-2011» з 09.11.2011 року є платником ПДВ, про що йому видано свідоцтво №200009766 серії НБ №315415. Жодних доказів анулювання цього свідоцтва відповідачем не надано.

Також, суд вважає доцільним зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Приймаючи до уваги зазначене вище, враховуючи, що під час розгляду справи спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується факт сплати позивачем податку на додану вартість разом з ціною товару, суд вважає необґрунтованим зменшення позивачеві розміру від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 27272,00 грн., відтак, податкове повідомлення-рішення від 08.08.2012 року №0002882204 є таким, що прийняте відповідачем протиправно у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

У судовому засіданні 13.09.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 18.09.2012 року.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 08.08.2012 року №0002882204 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" (ідентифікаційний код 32177846) розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 27272,5 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Ю. Циганова